Постанова № 75670807, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/269/18 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року (повний текст ухвали складено 18.06.2018) у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд), в якому просила суд визнати дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продажу права вимоги за кредитним договором № 1039-ЧД від 23.08.2007, укладеним між ВАТ Банк Фінанси та кредит та ОСОБА_2, протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні питання норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що предметом оскарження у даній справі є дії відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Спірні правовідносини склалися у зв'язку з продажем відповідачем права вимоги за кредитним договором, укладеним між нею та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд спорів зазначеної категорії повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства. Такий висновок суду обґрунтований тим, що у спірних правовідносинах Фонду гарантування вкладів не виконує владних (управлінських) функцій, а здійснює повноваження органу управління банку.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що з моменту запровадження в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» тимчасової адміністрації повноваження його органів управління здійснює Фонд, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених законом, а тому розгляд даного спору повинен здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

При визначенні підсудності справи слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з продажем права вимоги за кредитним договором, стороною якого є позивач, після запровадження в Банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон N 4452-VI) зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Постановою Правління НБУ від 17.09.2015 року № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171 в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджена тимчасова адміністрація на строк 3 місяці з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року включно.

На підставі Постанови Правління НБУ від 17.12.2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора Банку».

Апелянт вказує, що з моменту запровадження в Банку тимчасової адміністрації всі повноваження керівника банку здійснює Фонд в особі Уповноваженої особи Фонду, яка виконує владні (управлінські) функції.

Правовий статус Фонду визначено в Закону України статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною четвертою статті 30 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:

1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками;

2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб;

3) виведення неплатоспроможних банків з ринку;

4) в інших формах, передбачених цим Законом.

З огляду на вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано декілька груп правовідносин, пов'язаних із регулюванням діяльності банків, а саме:

- правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами;

- відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Пунктом 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 35 того ж Закону статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

У відповідності до п. 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Відповідно до частини першої ст. 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що публічно-правові функції Фонд в особі Уповноваженої особи Фонду виконує лише при здійсненні повноважень, пов'язаних з відшкодуванням гарантованої державної суми вкладу за рахунок Фонду.

В інших випадках Уповноважена особа Фонду виступає як керівник банку, виконуючи функції у сфері приватно-правових (договірних) відносин.

Виходячи з того, що спірні правовідносини склалися у зв'язку з продажем права вимоги за кредитним договором, що є діяльністю зі збереженням активів банку, та не пов'язана з відшкодуванням гарантованої державою суми вкладу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діє як керівник банку в межах договірних відносин, а тому природа цих правовідносин не є публічно-правовою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки така справа повинна розглядатися за правилами ЦПК України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є законним та обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями ст.ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Повний текст постанови виготовлено 02.08.2018