Постанова № 75670783, 02.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1750/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Паламар П.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення рахунку позивача в ПАТ Банк Михайлівський до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ Банк Михайлівський Волкова Олександра Юрійовича внести доповнення зміни до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку ОСОБА_2

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року позов задоволено.

На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

До Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зареєстрований 19.02.2018 за вх. № 6395, в якому він зазначає про законність та обґрунтованість рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" - залишити без задоволення.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

ПАТ Банк Михайлівський за ініціативою клієнта ОСОБА_2, 29.03.2016 укладений договір № 980-021-000212492. Відповідно до п. 1.2 договору банк приймає від клієнта кошти в сумі 29069 грн. (з виплатою процентів) на строк 42 дні. (до 10.05.2016), рахунок № НОМЕР_1.

10.05.2016 між ОСОБА_2, (сторона - 1), та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (сторона - 2) був укладений договір № 980-021-000235719. Відповідно до п. 1.2 договору сторона - 2 приймає від сторони - 1 у власність кошти в сумі 26000 грн. (з виплатою процентів) на строк 42 дні та зобов'язалася повернути кошти і виплачувати проценти в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Переказ коштів підтверджується платіжним дорученням ПАТ Банк Михайлівський № 1544887 від 10.05.2016.

Окрім того, відповідно до договору, сторона - 2 сплачує стороні - 1 проценти та повертає кошти в безготівковій формі на рахунок сторони - 1 № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський».

19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача від ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр надійшли кошти в розмірі 26144,93 грн., що вбачається з довідки ПАТ Банк Михайлівський від 01.11.2017 № ЗГ1(К)/24142 :

- 19.05.2016 в сумі 144,93 грн., з призначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-021-0002357719 від 10.05.2016»;

- 19.05.2016 в сумі 26000 грн., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-021-000235719 від 10.05.2016».

В подальшому, згідно витягу з додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 комісією по перевірці правочинів ПАТ Банк Михайлівський, визнано нікчемним правочином щодо перерахування коштів 19.05.2016 на поточний рахунок ПАТ Банк Михайлівський НОМЕР_2, що виключає правові підстави для включення до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів, рахунка позивача.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 №1213 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Михайлівський та делегування повноважень ліквідатора банку.

Відповідно до витягу з Акту № 2 від 01.06.2016 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, встановлено нікчемність транзакцій з перерахування 19.05.2016 коштів ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР на рахунки фізичних осіб в ПАТ Банк Михайлівський.

Як зазначає відповідач, в ході перевірки виявлені факти здійснення банком низки незаконних операцій (правочинів), в ході проведення яких, залучалися кошти фізичних осіб ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр.

Такі операції (правочини), на підставі ч. 3 ст. 38 Закону, визнані нікчемними уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію (ліквідацію) ПАТ Банк Михайлівський, а зазначені клієнти банку, які укладали договори про залучення коштів з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр не включені до реєстру вкладників на виплату відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Вважаючи свої права на отримання гарантованої суми коштів за договором вкладу за рахунок Фонду порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що визнання нікчемними операцій з переказу грошових коштів від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача та застосування наслідків нікчемності суперечить нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 вказаного закону, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З метою забезпечення прав Фонду Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 зазначеного закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що кошти позивачу надійшли від ТОВ «ІРЦ» на умовах укладеного між ними договору, а тому ОСОБА_2 не є вкладником банку.

У розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III вкладом є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша, друга статті 1066 Цивільного кодексу України).

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).

У цій справі встановлено, що до запровадження в Банку тимчасової адміністрації позивач уклав з Банком Договір банківського рахунку, на підставі якого йому відкрито розрахунковий рахунок в цьому Банку. 19 травня 2016 року на цей розрахунковий рахунок зараховано кошти в сумі 26144,93 грн., які надійшли від ТОВ «ІРЦ» (на виконання Договору (з виплатою процентів щомісячно) від 10 травня 2016 року).

На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти, які позивач передавав ТОВ «ІРЦ» на умовах Договору від 10 травня 2016 року, вже обліковувалися на його розрахунковому рахунку в Банку, позаяк ТОВ «ІРЦ» повернуло їх разом з нарахованими процентами.

При вирішенні даної справи колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні ст. 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., практики ЄСПЛ та ст. 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку колегії суддів, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що договір, укладений між товариством та позивачем, є за своєю суттю договором позики, де кредитором виступає саме позивач, а не ТОВ «ІРЦ».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у розумінні даної норми є вкладником банку, оскільки має власний поточний рахунок, на якому розміщені кошти.

Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі 822/2605/16 (К/800/16649/17).

В свою чергу, апелянт зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «ІРЦ» (первісний кредитор) укладено договори відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1 та від 18.05.2016 №1805, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами.

На підставі викладеного, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнко Ю.П. винесено наказ від 01.06.2016 №42/1 «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».

Водночас, наведені договори відступлення права вимоги від 19.05.2016 №1 та від 18.05.2016 №1805 стосуються відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладено договір, який предметно відноситься до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «ІРЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ» договорів відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.

Щодо тверджень уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Також, слід зазначити, що п. 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено погодження графіку погашення небанківськими установами коштів, залучених від фізичних осіб, зокрема і ТОВ «ІРЦ».

Отже, фактично операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 №295/БТ змінами, а не на їх порушення.

Крім того, колегія судів звертає увагу, що з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року прийняті зміни до закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, вступили в силу 19.11.2016 року, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

За таких обставин, кошти, які надійшли від ТОВ «ІРЦ» на поточні рахунки позивача, у розумінні Закону є вкладом, а позивач прирівнюється до вкладника та має право на відшкодування за вкладом з моменту набрання законної сили Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання правочину нікчемним та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.