Постанова № 75670595, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15844/17 Суддя (судді) першої інстанції: Власенкова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю..

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року (повний текст виготовлено 12 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Курамшина Ваіда Камільєвича до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач, Курамшин Ваід Камільєвич, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;

зобов'язати виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми, а саме доплатити 88 159,35 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 не входить до складу грошового забезпечення з якого обраховується одноразова грошова допомога, передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 11 липня 2017 року наказом Міністра оборони України №467 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).

З 04 серпня 2017 року наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) №149 позивача виключено зі списків особового складу відповідача та усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Києво-Святошинського районного військового комісаріату Київської області та встановлено, що вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 31 рік, пільгова - 31 рік 03 місяці, загальна - 32 роки 2 місяці. Наказано виплатити позивачу премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 380% посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 квітня 2016 року №44.

Крім зазначеного, наказано виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 31 повний календарний рік.

Відповідно до листа фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 03 листопада 2017 року № 305/1576, направлено у відповідь на адвокатський запит Самарець А.М., одноразова грошова допомога в сумі 146 932,25 грн. нарахована позивачу при звільненні згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 з урахуванням наказу командира в/ч А2516 від 04 серпня 2017 року №149, виходячи з таких складових його місячного грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 135,00 грн., посадовий оклад - 1 520,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 662,00 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (50%) - 1 158,00 грн., надбавка за роботу за допуск до державної таємниці (15%) - 228,00 грн., премія (380%) - 5 776,00 грн. (всього 9 479,50 грн. х 31 календарний рік служби х 50% розміру грошової допомоги = 146932,25 грн. одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби).

Зазначено про відсутність підстав для включення розміру щомісячної грошової додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідач при нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні діяв необґрунтовано з помилковим розумінням норм чинного законодавства що є підставою для визнання таких його дій протиправними.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військо службовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260), військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з п. 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Так, у силу положень п. 38.6 Інструкції №260, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Більш того, у п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова №1294) зазначено: установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 25 до Постанови № 1294 визначено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, до яких щомісячна додаткова грошова винагорода не включена.

Так, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889, незважаючи на її виплату щомісяця, має окремий, особливий і разовий характер виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.

Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у зазначених позивачем справах Верховний Суд України усував розбіжності щодо неоднакового застосування норм права при вирішенні питання про врахування додаткової грошової винагороди при обчисленні пенсії, взявши за основу критерій - сплата з такої винагороди внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Натомість, у постанові, що є предметом апеляційного перегляду, спірним є питання можливості включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Так, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у діях відповідача ознак протиправності.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Курамшина Ваіда Камільєвича до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено часткову невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Курамшина Ваіда Камільєвича до Генерального штабу Збройних Сил України в особі фінансового управління про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 01.08.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма