Постанова № 75670545, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/354/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Андрієнко Н.А.

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України) про стягнення коштів на відрядження, за апеляційною скаргою Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України), у якому просив стягнути кошти на відрядження у розмірі 10 800 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що у відповідача відсутні підстави для відмови у відшкодуванні позивачу добових витрат на відрядження.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обгрунутвання вимог посилається на те, що позивач по факту не перебував у відрядженні, а був тимчасово прикомандирований до розвідувального управління військової частини А0105. Також, скаржник вказує, що посвідчення про відрядження видано з порушенням порядку їх оформлення, оскільки мета та місце проведення відрядження не відповідає інформації, зазначеній у посвідченнях.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі посвідчень №441 від 02.03.2017, №678 від 05.043.2017, №948 від 06.05.2017, №1443 від 27.06.2017, №1118 від 27.05.2017, №1934 від 23.08.2017, №2292 від 26.09.2017 позивач направлявся у відрядження.

У подальшому позивачем подано до військової частини А 4583 вказані посвідчення для відшкодування добових витрат на відрядження, однак відшкодування відповідачем здійснено не було.

Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся у суд із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 6,9 ст. 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Витрати, пов'язані з перевезенням військовослужбовців та членів їх сімей, їх особистого майна залізничним, повітряним, водним і автомобільним (за винятком таксі) транспортом, бронюванням місць у готелях при направленні військовослужбовців у відрядження, відшкодовуються за рахунок коштів Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 (у редакції, чинній на час перебування позивача у відрядженні, було визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Відповідно до п. 2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил, затвердженої наказом Міністерства оборони від 20 лютого 2017 року N 105 (далі Інструкція) відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в іншу місцевість для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Із змісту пунктів 4, 5 Інструкції слідує, що строк відрядження військовослужбовця визначається командиром не може перевищувати 30 днів, а в разі відрядження до органів військового управління строк відрядження може бути продовжено за письмовим рішенням відповідного командира вищого рівня.

Згідно п. 6 Інструкції військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю може видаватися готівкою або перераховуватися в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відповідно до п. 9-11 Інструкції підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).

Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.

За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 02 лютого 2011 року N 98.

Сума добових визначається із урахуванням наказу про відрядження та відповідних первинних документів.

Згідно із п. 19, 20 Інструкції забороняється здійснювати виплату добових та відшкодовувати витрати на найм житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення.

Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них).

Судом установлено, що позивач, під час проходження військової служби у військовій частині А4583 направлявся у відрядження відповідно до невідкладних листів начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил.

Із змісту цих листів убачається, що у зв'язку з службовою необхідністю, отримання досвіду виконання службових обов'язків у вищестоящому штабі та виконання завдань в організації розвідки начальників штабів військових частин А 2393, А4583, А 0796 запропоновано відрядити по одному офіцеру з управлінь розвідки оперативних командувань (або підпорядкованих частин розвідки) до військової частини А 1937 (м. Київ) з подальшим виконанням ними службових обов'язків у розвідувальному управлінні штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил у певні періоди.

Також, у листах зазначено, що оплата витрат на відрядження здійснюється за рахунок військових частин А 2393, А4583, А 0796.

При направленні у відрядження позивачу було видано відповідні посвідчення.

У подальшому, до посвідчень позивачем додано звіти про використання коштів, виданих на відрядження.

Отже, ураховуючи, що відповідач відряджав позивача у відрядження на підставі документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, він зобов'язаний здійснити відшкодування позивачу добових витрат.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання скаржника на те, що документи на відрядження оформлені з порушенням Інструкції, а саме, в таких зазначено пункт перебування позивача - військова частина А1937 (м. Київ), в той час як згідно телеграм - викликів позивач виконував обов'язки у вищому штабі командування Сухопутних військ Збройних Сил. Адже, відповідно до телеграм вищого командування позивача було відряджено саме до військової частини А 1937 (м. Київ), із зазначенням, що військовослужбовець виконуватиме обов'язки у розвідувальному управлінні штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил. При цьому, посвідчення видавались військовою частиною А4583 про відрядження ОСОБА_2 саме до військової частини А 1937 та підставою в них визначено розпорядження начальника штабу - першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил.

Також, судова колегія критично сприймає твердження апелянта про те, що позивач фактично не перебував у відрядженні, а був тимчасово прикомандирований до розвідувального управління військової частини А0105. Позаяк, згідно розпоряджень начальника штабу та посвідчень про відрядження позивач направлявся саме у відрядження, а не був прикомандирований до військової частини А0105.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, ч. 3 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини А4583 (Оперативне командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України) залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя - доповідач Я.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддя С.Б. Шелест

(Повний текст постанови складений 01 серпня 2018 року.)