Постанова № 75670542, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/11620/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Антюхова Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві, Головного управління ДФС у м.Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 09 грудня 2015 року вих. №194/10/26-58-11-02-18 «Про відмову у прийнятті податкової звітності», рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 16 березня 2016 року №6314/10/26-15-08-04-14 про результати розгляду первинної скарги, рішення Державної фіскальної служби України від 25 травня 2016 року №11384/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць - листопад 2015 року, доповнення та додаток 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо Товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 04 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 02 грудня 2015 року позивач поштою цінним листом подав до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період - листопад 2015 року з додатком 5.

Цього ж дня позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було надіслано зазначену податкову декларацію з додатком 5.

Листом ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09 грудня 2015 року №194/10/26/58-11-02-18 повідомлено позивача про те, що подана вказаним товариством податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з додатками, подана у спосіб, що суперечить п. 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: на паперових носіях, а тому вказана звітність не прийнята.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного, позивачем подано відповідні скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України, розглянувши які Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 16 березня 2016 року №6314/10/26-15-08-04-14, а Державною фіскальною службою України - рішення про результати розгляду скарги від 25 травня 2016 року №11384/6/99-99-08-02-01-15, якими рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 09 грудня 2015 року №194/10/26/58-11-02-18 залишено без змін, а скарги Товариства - без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

З 01.01.2015 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, а саме абзац 2 п. 49.4 статті 49 викладено в наступній редакції: «Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

Також, п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01.02.2016) передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що платник податку на додану вартість зобов'язаний подавати звітність в електронній формі.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів доходить висновку, що рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 09 грудня 2015 року вих. №194/10/26-58-11-02-18 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» є правомірним.

До того ж колегія суддів зазначає, що права позивача за вказаних обставин з боку відповідача порушені не були, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року з додатком 5 була подана засобами телекомунікаційного зв'язку та прийнята контролюючим органом.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 16 березня 2016 року №6314/10/26-15-08-04-14 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 25 травня 2016 року №11384/6/99-99-08-02-01-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання включити відомості з поданої ТОВ «НІКЕЯ» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць листопад 2015 року, доповнення та додатку 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України, колегією суддів встановлено наступне.

До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

У зв'язку з тим, що рішення про результати розгляду скарг не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні його права та обов'язки шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, вони не породжують для нього настання будь-яких юридичних наслідків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі від 22 червня 2015 року у справі № 2а/0370/675/11, у постановах від 12 січня 2015 року у справі № 2а/0470/2350/11 та від 20 травня 2015 року у справі № 2а-6970/12/1370.

Щодо твердження апелянта з приводу дослідження судом першої інстанції не всіх доводів позовних вимог, колегія суддів зауважує, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

В оскаржуваному рішенні наведено встановлені висновки щодо спірних обставин справи, натомість доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев