Постанова № 7567053, 11.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-16878/09/0570

час прийняття постанови: 17-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування рішення від 8 грудня 2008 року № 0005632344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від першого відповідача: Дєєва А.О. – за дов. від 28.04.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення від 8 грудня 2008 року № 0005632344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Горлівська об’єднана державна податкова інспекція була залучена у якості другого відповідача ухвалою суду від 8 грудня 2009 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при проведенні розрахункових операцій в залі гральних автоматів ним використовувався зареєстрований, опломбований та фіскалізований РРО (реєстратор розрахункових операцій), про наявність якого зазначено в акті перевірки; зазначений РРО був включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Оскільки Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій не містить жодного з гральних автоматів, на думку позивача, їх законне використання як РРО неможливо. 11 січня 2010 року позивач через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що гральні автомати, які використовуються позивачем, не забезпечують реалізацію фіскальних функцій, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому застосування штрафних санкцій спірним рішенням є правомірним. Крім цього відповідач зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 7 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановив конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням спеціалізованих РРО, що стосується гральних автоматів - з 1 січня 2007 року. Таким чином, з 1 січня 2007 року суб'єкти господарювання, які надають послуги в сфері грального бізнесу, зобов'язані здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням гральних автоматів в режимі реєстраторів розрахункових операцій. Відсутність гральних автоматів чи їх окремих блоків у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не є підставою для незастосування штрафних санкцій, оскільки вказана процедура здійснюється за поданням виробників або генеральних постачальників такої техніки, розробленої на замовлення операторів сфери грального бізнесу. Таким чином, позивач мав змогу ініціювати виготовлення РРО – гральних автоматів та внесення їх до Реєстру.

Другий відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, письмових заперечень не надав, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності суб'єкта владних повноважень в порядку статті 128 КАС України.

Вивчивши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33440860, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

15 жовтня 2008 року другим відповідачем проведена перевірка залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Горлівка вул. Малинича, 37в, що належить позивачу, за наслідками якої складений акт № 0296/05/62/23/35420316 (2126/05/03/23/35420316/214).

На підставі даного акту перевірки першим відповідачем 8 грудня 2008 року прийняте спірне рішення № 0005632344, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69160 грн. на підставі пунктів 1, 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Штрафна (фінансова) санкція у сумі 11560 грн. застосована до позивача виходячи з розміру 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян помножених на кількість встановлених автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи (340 х 34 = 11560 грн.). Штрафна санкція у сумі 100 грн. застосована виходячи з п’ятикратного розміру вартості послуг, при наданні яких не застосований РРО (5 х 20 = 100 грн.). Штрафна санкція у сумі 57500 грн. застосована виходячи з п’ятикратного розміру вартості послуг, при наданні яких не застосований РРО (5 х 11500 = 57500 грн.).

Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач у спірному рішенні зазначив порушені норми позивачем, а саме пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з даними акту перевірки у позивача на місці проведення розрахункових операцій зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Datecs, реєстраційне посвідчення № 0562006867 від 27 червня 2008 року, опломбований 25 червня 2008 року.

Під час проведення перевірки другим відповідачем встановлений факт проведення розрахунків через не зареєстровані та не переведені у фіскальний режим роботи гральні автомати, а також факт не роздрукування розрахункового документу при проведенні розрахункової операції у сумі 11500 грн. та у сумі 20 грн.

Пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. При цьому частина 3 даної статті встановлено обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно з пунктом 2 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано визначення наступних понять:

державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій- перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій та їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативних актів України, сертифіковані у державній системі сертифікації на відповідність вимогам діючих державних стандартів і дозволені для застосування у сфері, визначеній зазначеним Законом;

фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 121 «Про переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (із врахуванням змін внесених у додаток до вказаної постанови постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року № 803 щодо термінів переведення) на Міністерство фінансів промислової політики України покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють у строк до 31 грудня 2006 року.

Відповідно до наказу ДПА України від 10 вересня 2008 року № 581 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів. Тобто, саме з даного моменту у суб’єктів господарювання виникає об’єктивна можливість дотримання положень вказаної вище постанови.

Як вже зазначалося судом та підтверджується даними акту перевірки, у позивача на місці проведення розрахункових операцій зареєстрований реєстратор розрахункових операцій типу Datecs, реєстраційне посвідчення № 0562006867 від 27 червня 2008 року, опломбований 25 червня 2008 року.

Суд зазначає, що до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій був відсутній визначений зразок реєстратора розрахункових операцій, що забезпечував би технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматам.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням у розмірі 11560 грн. є безпідставним.

Стосовно не застосування РРО при проведенні розрахункової операції, суд зазначає, що позивачем належними доказами не спростовані висновки акту перевірки щодо не застосування реєстратора розрахункових операцій при наданні послуг гри на гральному автоматі на загальну суму 20 грн. Позивач не заперечив факт наявності вказаного порушення, з урахуванням чого застосування фінансової санкції у розмірі 100 грн. за непроведення через наявний РРО операції у сумі 20 грн. є правомірним.

Стосовно застосування фінансових санкцій у розмірі 57500 грн., суд зазначає, що відповідно до даних акту перевірки така розрахункова операція не проводилася в присутності представників податкової служби, а встановлена виключно на підставі наданого до перевірки прибуткового касового ордеру № 216 від 15.10.2008. Зазначений документ до суду під час розгляду справи не наданий, як додаток до акту перевірки не зазначений. Відповідно до частини 4 статті 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Ухвалою суду від 21 жовтня 2009 року у першого відповідача були витребувані всі документи, які підтверджують його заперечення. Відповідачами не доведений факт здійснення позивачем розрахункової операції у вказаній сумі та факт не проведення такої операції через реєстратор розрахункових операцій, що свідчить про безпідставність застосування фінансових санкцій в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що першим відповідачем частково доведений склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору присуджуються позивачу з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення від 8 грудня 2008 року № 0005632344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 8 грудня 2008 року № 0005632344 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69060 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергейм Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 грн. 90 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 15 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.