Постанова № 75670521, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4167/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Костюк Л.О.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2018 року

у справі № 826/4167/17

за позовом Міністерства охорони здоров`я України

до відповідача Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №53498149 від 28.02.2017.

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанської Аліни Леонідівни про накладення штрафу ВП №53498149 від 24.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець не мав підстав для відкриття виконавчого провадження, оскільки стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Таким чином, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження має бути скасована, як і постанова про накладення штрафу.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку із наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 р. у справі №816/773/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 поновлено ОСОБА_4 на посаді головного спеціаліста відділу контролю якості медичної допомоги Управління ліцензування та якості медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України з 04.04.2016. Зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України нарахувати ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2016 р. по дату поновлення, та стягнути з Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням здійснених оплат та листків непрацездатності за період з 12.03.2016 по дату поновлення.

31.01.2017 р. Полтавським окружним адміністративним судом видано окремий виконавчий лист у справі №816/773/16 щодо зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України нарахувати ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2016 р. по дату поновлення.

На підставі вказаного виконавчого листа від 12.03.2016 р.. ОСОБА_4 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською Аліною Леонідівною 28.02.2017 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53498149 з примусового виконання виконавчого листа від 31.01.2017 р. №826/773/16, виданого Полтавським окружним адміністративним судом.

24.07.2017 р. ВП №53498149 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача позивач подав відповідний позов до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов мотивував своє рішення тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження №53498149 від 28.02.2017 р. винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. з порушенням наведених норм законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі- Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

01.01.2013 року набрав чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно ч. 1 ст. 2 та ст. 3 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку №845 на органи Казначейства покладено обов'язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розглядати письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.

Відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Згідно п.28 Порядку № 845 орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Отже, з вищевикладених правових норм слідує, що виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів здійснюється саме органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Оскільки Міністерство охорони здоров'я України є центральним органом виконавчої влади, то стягнення коштів має здійснюватись виключно Казначейством України.

Тому, посилання апелянта на те, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконував рішення зобов'язального характеру та в межах наданих йому повноважень, а відтак застосування п. 2 ст. 6 Закону №1404-VIII не може застосовуватись в даному випадку колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими оскільки, стягнення коштів з державних органів здійснюється саме органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Враховуючи вищевказане, відповідач повинен був повернути виконавчий лист від 31.01.2017 року №816/773/16, виданий Полтавським окружним адміністративним судом, оскільки він не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що постанова про відкриття виконавчого провадження №53498149 від 28.02.2017 р. винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. з порушенням наведених норм законодавства України, а тому така постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що постанова від 24.07.2017 року ВП №53498149 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн. Також підлягає скасуванню, оскільки винесена у виконавчому провадженні, відкритому з порушенням норм законодавства.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку що суд першої інстанції ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України- залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2018 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Костюк Л.О.