Постанова № 75670513, 01.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1634/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Павліка І.П

представника відповідача - Кунди А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (його правонаступник - приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт», далі - позивач, ПАТ «Київський річковий порт») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0020711209 від 10.01.2018 року та № 0020801209 від 10.01.2018 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 13 квітня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року замінено Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» на його правонаступника - приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку ПАТ «Київський річковий порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 30.08.2014 року по 15.12.2017року.

Дана перевірка була оформлена актом № 25475/26-15-12-09-19/03150071 від 15.12.2017 року.

В акті зазначено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№ 0020711209 від 10.01.2018 року, яким позивача за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 1648,10 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 164,80 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб;

- № 0020801209 від 10.01.2018 року, яким позивачу за затримку сплати грошового зобов'язання у розмірі 82909,08 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 16581,82 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого, камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною ж перевіркою, згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до змісту положень ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Пунктами 76.1 та 76.2 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Наказом Міністерства доходів та зборів України від 14 червня 2013 року №165 затверджено «Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця».

За змістом пункту 2.1 Методичних рекомендацій визначені строки проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, а саме, рекомендовано проводити камеральні перевірки даних, заявлених у податковій звітності, протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Питання перевірки своєчасності нарахування та сплати податків та зборів даними Методичними рекомендаціями не включені до переліку складових питань камеральної перевірки.

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати земельного податку за період з 30.08.2014 року по 15.12.2017року, за результатами якої складено акт № 25475/26-15-12-09-19/03150071 від 15.12.2017 року, у якому зазначено несвоєчасність сплати позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань з плати за землю з юридичних осіб, що суперечить вищенаведеним нормам.

Колегія суддів зазначає, що інформація, яка зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного ним заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета камеральної перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Отже, законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки, яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень, є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що важливо усвідомлювати, що принцип верховенства права охоплює не лише змістовий аспект, але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, зокрема: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки дії податкового органу при проведенні камеральної перевірки позивача є протиправними, то відповідно і спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами такої перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев