Ухвала суду № 75669694, 03.08.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

"03" серпня 2018 р. Cправа № 902/829/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на дії та рішення головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро

до: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область

про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення штрафних санкцій

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача (стягувача/скаржника): не з'явився.

відповідача (боржника): не з'явився.

органу ДВС (Тиврівського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області): ОСОБА_1, доручення № б/н від 03.08.2018 р. дійсне протягом слухання справи; службове посвідчення ВІ №072 від 07.06.2016 р.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/829/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.10.2017 р. (суддя Банасько О.О.) у справі № 902/829/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" виконати зобов'язання в натурі поставити та передати у власність Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" товар, а саме: щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-8 для світлофорів з драбиною приставною та комплектом кріпильного обладнання щогли ЩСВ-8 у кількості 80 штук на суму 466 560 грн 00 коп., щогли залізобетонні попередньо напружені ЩСВ-10 у кількості 52 штуки на суму 307 632 грн 00 коп., пакетуючі засоби для навантаження в вагон світлофорних залізобетонних щогл ЩСВ у кількості 2 комплекти на суму 8 529 грн 60 коп., пакетуючі засоби для навантаження на транспорт світлофорних залізобетонних щогл (ЩСВ від 1-24 шт) у кількості 1 комплект на суму 309 грн 00 коп., а всього разом на загальну суму 783 030 грн 60 коп., згідно Специфікації № 1 (Додаток 1) до Договору № ПР/НХ-16634/НЮ від 07.09.2016 р. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 143 294 грн 49 коп. пені, 54 812 грн 14 коп. штрафу, 14 717 грн 06 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" в доход Державного бюджету України 10 145 грн 46 коп. судового збору.

20.10.2017 р. на виконання вказаного рішення видано накази, які надіслано на адресу стягувачів.

10.07.2018 р. до суду надійшла скарга вих. № НХ-3/5128 від 05.07.2018 р. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на дії та рішення головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 у справі № 902/829/17.

Ухвалою суду від 16.07.2018 р. залишено без руху скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" вих. № НХ-3/5128 від 05.07.2018 р. на дії та рішення головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 у справі № 902/829/17.

31.07.2018 р. на адресу суду від представника Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшла заява № НХ-3/5489 від 24.07.2018 р. щодо усунення недоліків до поданої скарги.

Ухвалами від 01.08.2018 р. поновлено строк на подання скарги та призначено розгляд скарги на 03.08.2018 р.

Представники сторін в засідання суду 03.08.2018 р. не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином ухвалою, яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

При цьому судом враховується, що неявка учасників справи та інших осіб (стягувача, боржника) не є перешкодою для для розгляду скарги (ч.2 ст.342 ГПК України).

Розгляд скарги здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні оголошувалась перерва в межах дня.

В судовому засіданні представник відділу ДВС щодо скарги заперечив та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі посилаючись на відповідність дій державного виконавця чинному законодавству.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу виданого 20.10.2017 р. Господарським судом Вінницької області у справі № 902/829/17 судом встановлено наступне.

Як вбачається із скарги на дії відділу ДВС остання мотивована передчасністю винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, позаяк на думку скаржника прийняття такої постанови є необґрунтованим та заподіє шкоду стягувачу.

На підставі вказаного скаржник просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2018 р., зобов'язати державного виконавця ознайомитись із вмотивованим висновком, який складено органами поліції по даному факту та оскаржити рішення органів поліції про відмову внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань факту умисного невиконання судового рішення посадовими особами до органів прокуратури України та суду.

Із матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що 11.12.2017 р. на адресу Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла заява позивача про примусове виконання рішення суду у справі № 902/829/17.

Постановою державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 12.12.2017 р. відкрито виконавче провадження за вказаною заявою на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 20.10.2017 р. у справі № 902/829/17 із встановленням боржнику 10 робочих днів на виконання судового рішення.

28.12.2018 р. державним виконавцем Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 складено акт з участю понятих в якому встановлено, що продукція вказана у наказі не виготовлена.

Постановою від 28.12.2018 р. на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 5 100,00 грн та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів і попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

17.01.2018 р. державним виконавцем Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 складено акт з участю понятих в якому встановлено, що продукція вказана у наказі станом на 17.01.2018 р. не виготовлена.

Постановою від 17.01.2018 р. на боржника накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 10 200,00 грн.

20.02.2018 р. державним виконавцем Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 надіслано на адресу начальника Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП України у Вінницькій області подання про порушення кримінального провадження у відношенні посадової особи ПАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" за умисне невиконання рішення суду.

Листом від 21.03.2018 р. Гніванське ВП Жмеринського ВП ГУНП України у Вінницькій області повідомлено про відсутність ознак кримінального правопорушення у зв'язку з тим, що на момент вчинення виконавчих дій у боржника заблоковано рахунки, що не дає змогу останньому здійснювати виробничу діяльність, яка також унеможливлена холодною порою року.

07.05.2018 р. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановами від 11.05.2018 р. стягнуто з боржника витрати виконавчого провадження в сумі 153,14 грн та закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п’ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Згідно з ч.ч.1-3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону (за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню), перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п.11 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження здійснюється невідкладно в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що факт невиконання судового рішення боржником державним виконавцем було встановлено 17.01.2018 р. про що ним було складено відповідний акт.

Натомість всупереч наведеним вище нормам Закону України "Про виконавче провадження" повідомлення до органу досудового розслідування було здійснено державним виконавцем лише 20.02.2018 р., а постанову про закінчення виконавчого провадження винесено 11.05.2018 р., що свідчить про невідповідність дій державного виконавця в цій частині положенням ч.2 ст.39, ч.3 ст.63 Закону.

Окрім того судом враховано, що прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження через сплив значного проміжку часу після з'ясування факту невиконання судового рішення та отримання негативного результату від органів поліції без завчасного повідомлення про такі обставини стягувача позбавило права останнього оскаржити дії органу поліції до прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження несе за собою негативні наслідки, оскільки позбавляє стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання що слідує із приписів ч.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

В той же час слід зазначити, що частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У справі "Сьорінг проти Об’єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "ОСОБА_3 проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).

У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_4 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, враховуючи, що державним виконавцем не дотримано приписів ч.2 ст.39, ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", а також приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини як джерело права постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.05.2018 р. є такою, що прийнята передчасно та підлягає скасуванню.

В свою чергу вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця ознайомитись із вмотивованим висновком, який складено органами поліції по даному факту та зобов'язання державного виконавця оскаржити рішення органів поліції судом оцінюються критично, оскільки такі вимоги не є юридично та змістовно вмотивованими скаржником та не призведуть до поновлення порушеного права заявника, що є основною передумовою в розумінні приписів ст.343 ГПК України для встановлення обґрунтованості скарги та необхідності усунення допущеного порушення.

При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Водночас, на переконання суду, саме скаржник являється зацікавленим суб'єктом, який може скористатись наявним у нього правом на отримання інформації від Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП України у Вінницькій області та у разі незгоди оскаржити дії останнього до органів прокуратури.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вище встановлені обставини та наведені норми законодавства скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" підлягає задоволенню судом частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 340, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" № НХ-3/5128 від 05.07.2018 р. на дії та рішення головного державного виконавця Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 у справі № 902/829/17 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.05.2018 р. про закінчення виконавчого провадження № 553599947.

3. У решті вимог скаргу відхилити.

4. Державному виконавцю Тиврівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 повідомити про виконання даної ухвали суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

5. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

6. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

8. Примірник повного тексту ухвали надіслати учасникам справи та відділу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 03.08.2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49000.

3 - відповідачу - вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310.

4 - Тиврівському районному відділу Державної виконавчої служби - вул. Тиверська, 53, смт Тиврів, Вінницька область, 23300