Рішення № 75669139, 03.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2413/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, третя особа, - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1В.) 25.06.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (далі – Чернігівське ОУПФ) та просить:

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй, починаючи з червня 2017 року, пенсії, - протиправною;

- зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії, починаючи з червня 2017 року.

Позов мотивовано тим, що до червня 2017 року позивач отримувала пенсію по інвалідності відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, як внутрішньо переміщена особа. На підставі подання вищевказаного управління їй припинено виплату пенсії. Однак, вважає вказані дії відповідача протиправними, оскільки ОСОБА_1 не зареєстрована на територіях, на яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі, свої повноваження. Отже, враховуючи те, що вона не є мешканцем окупованих територій, вважає, що її статус змінився, як і характер правовідносин між Чернігівським ОУПФ і позивачем.

Ухвалою судді від 16.07.2018 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та пояснив, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що Чернігівське ОУПФ призначає та поновлює пенсію на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а тому у відповідача відсутній обов’язок щодо виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.06.2017.

Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Крім того, просить розглядати справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням сторін.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частини 2 та 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, пунктом 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовними вимогами, вирішення яких, враховуючи вищевикладене, має відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання Чернігівського ОУПФ про розгляд справи № 2540/2413/18 за правилами загального позовного провадження, оскільки воно є необгрунтованим та не відповідає встановленим Кодексом адміністративного судочинства України вимогам.

Від представника третьої особи надійшли пояснення по суті спору, в яких він зазначив, що оскільки ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання понад 60 днів, а інформація надана Державною прикордонною службою України дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа виїхала на постійне місце проживання за кордон, 03.08.2017 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради прийнято рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесено відповідну інформацію до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб по Деснянському району міста Чернігова.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Чернігівському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України та отримувала пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 11).

У подальшому, позивач перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з 01.11.2014 у відповідності до довідки від 12.05.2016 №7423002465 (а.с. 12).

Рішенням комісії по призначенню всіх видів державної соціальної допомоги позивачу призначено пенсію відповідно до списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

Разом з тим, на підставі подання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради рішенням комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 05.05.2017 №18 ОСОБА_1 припинено соціальні виплати відповідно до п.п.2 п. 12 (встановлення факту відсутності переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї) Порядку здійснення контрою за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

24 травня 2017 року позивач звернулась до Чернігівського ОУПФ із заявою про поновлення виплати пенсії, яка була призупинена. До заяви ОСОБА_1 було додано копію паспорта, де зазначено місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та копію довідки від 12.05.2016 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де зазначено місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги № 22 від 02.06.2017 на підставі подання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради відмовлено ОСОБА_1В, яка перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у відновленні пенсії відповідно до списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 48-Д від 25.05.2017 на підставі п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2017 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (а.с. 46).

У подальшому, оскільки позивач була відсутня за місцем проживання понад 60 днів, 03 серпня 2017 року прийнято рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (розпорядження №05-15/266), тому на даний час ОСОБА_1 в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради не перебуває (а.с. 23).

Наведене підтверджується інформацією, викладеною в листі Чернігівського ОУПФ від 07.06.2018 № 562/06/Ц-7, яким відповідач відмовив ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії (а.с. 14).

Також вказаним листом повідомлено, що у Чернігівського ОУПФ відсутні підстави для продовження виплати пенсії позивачу без рішення комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги. При цьому, повідомлено, що ОСОБА_1 має право подати заяву на поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, яка була призупинена з вищевказаних підстав, надавши при цьому паспорт та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Вважаючи, що відповідач безпідставно припинив їй виплату пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Так, з метою встановлення гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб прийнято Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами частини першої статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами першою-третьою статті 4 Закону №1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 №365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок №365).

Відповідно до пункту 2 Порядку №365 документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Пунктами 4-5 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Згідно із пунктом 7 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до пункту 12 Порядку №365 за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

Як свідчать матеріали справи, на підставі подання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради (№585 від 05.05.2017) рішенням комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги від 05.05.2017 №18 ОСОБА_1 припинено соціальні виплати відповідно до п.п.2 п. 12 (встановлення факту відсутності переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї) Порядку здійснення контрою за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/ перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Наведене підтверджується інформацією, викладеного в поясненнях третьої особи.

24 травня 2017 року позивач звернулась до Чернігівського ОУПФ із заявою про поновлення виплати пенсії, яка була призупинена. До заяви нею було додано копію паспорту, де зазначено: «місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1», та копію довідки від 12.05.2016 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де зазначено: «місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Рішенням комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги № 22 від 02.06.2017 на підставі подання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради відмовлено ОСОБА_1, яка перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, у відновленні пенсії відповідно до списку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 48-Д від 25.05.2017 на підставі п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2017 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Разом з тим, аналізуючи вказані дії відповідача суд зазначає, що з травня 2016 року позивач зареєструвала постійне місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідною відміткою в паспорті (а.с. 10).

Також, оскільки 03 серпня 2017 року прийнято рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (розпорядження №05-15/266), тому на даний час ОСОБА_1 в Управлінні праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради не перебуває.

Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

У відповідності до вказаних законів, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянкою України і у відповідності до Закону № 1058-IV набула право на отримання пенсії у зв’язку з встановленням їй ІІІ групи інвалідності, яка була призначена у серпні 2014 року.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частини другої статті 49 цього Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Крім того, Закон № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, а з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між позивачем та відповідачем змінився, а відтак і їх законодавче регулювання також.

Так, з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягало застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як от Порядок № 365.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2017 (справа №К/800/9994/17).

Зважаючи на викладене, за результатами розгляду позову, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов до висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії та покладення на неї обов'язку щодо надання довідки про взяття на облік, як внутрішньо переміщеної особи.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007 року, зазначено, що відповідно до статей 8та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання фізичної особи - житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому пенсії не може бути пов’язаним з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Однак, вирішуючи питання з якого саме періоду необхідно поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, суд враховує, що ні адміністративний позов, ні матеріали справи не містять відомостей щодо існування об'єктивних обставин, які обумовили неможливість звернення позивача до суду з цим позовом після припинення їй виплати пенсії з червня 2017 року.

У зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне зобов’язати Чернігівське ОУПФ поновити ОСОБА_1 виплату пенсії в межах передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 25 грудня 2017 року, оскільки позов подано до суду 25 червня 2018 року.

Доводи відповідача щодо недотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду суд вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач, з моменту припинення їй виплати пенсії, намагалася врегулювати спір в досудовому порядку. Однак, отримавши відмову, датовану червнем 2018 року, в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, звернулась до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Аргументуючи наведене суд також враховує, що згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приведене, враховуючи, що пенсія - є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України, статті 49 Закону № 1058, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідачем не наведено жодних неправомірних дій з боку ОСОБА_1, які б відповідно до чинного законодавства були б підставою для припинення виплати їй пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог про зобов’язання Чернігівське ОУПФ відновити виплату пенсії з 25 грудня 2017 року.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського ОУПФ України на користь позивача судові витрати в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, вул. О.Міхнюка, 3/23, м. Чернігів, 14000) до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (код ЄДРПОУ 40378209, просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14000), третя особа, - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (код ЄДРПОУ 03196191, вул. Шевченка, 44, м. Чернігів, 14000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України щодо припинення з червня 2017 року виплати ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов'язати Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 25 грудня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 03.08.2018.

Суддя С.В. Бородавкіна