Рішення № 75668693, 03.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1055/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку до акту № 0013629 від 23.05.2018р. та постанови від 17.07.2018р. № 062107,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач ОСОБА_2), в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу до акту № 0013629 від 23 травня 2018р.

Ухвалою від 08.06..2018р. позов був залишений без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою від 18.06.2018р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 17.07.2018р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладений на 03.08.2018 р.

23.07.2018р. до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17 липня 2018 року (адміністративна справа № 2140/1440/18).

Ухвалою від 27.07.2018р. відкрите провадження у справі № 2140/1440/18, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 03.08.2018р..

Ухвалою від 27.07.2018р. за клопотанням позивача адміністративні справи № 821/1055/18 та №2140/1440/18 об'єднані в одне провадження, об'єднаному провадженню присвоєно № 821/1055/18.

У судове засідання 03.08.2018р. сторони не прибули.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (ухвали суду вручені 30.07.2018р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями, долученими до матеріалів справи), причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем на території Запорізької області 341 км а/д Харків-Сімферополь проведений габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепа марки Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2. За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля та причепа працівниками управління ОСОБА_2 на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0010629 від 23.05.2018 р., акту № 0013629 від 23.05.2018р. встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Посадовими особами відповідача на підставі довідки та акту здійснено розрахунок, яким позивачу визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 10065,00 євро. На підставі зазначено акту № 0013629 від 23.05.2018 р. було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17.07.2018 р. у розмірі 1700, 00 (одна тисяча сімсот) грн. Позивач вважає вказаний розрахунок протиправним, оскільки він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки відповідно до товарно - транспортної накладної № б/н від 21.05.2018 р. перевізником є не позивач, а ФОП ОСОБА_3 Тобто позивач є лише власником транспортного засобу, а відповідно до п. 28 Постанови КМУ № 879 від 27.06.2007 р. відповідальність за внесення плати за проїзд покладено виключно на автомобільного перевізника. Крім того, на момент зупинення транспортного засобу в супереч п. 4, 12 Постанови КМУ № 1567 від 08.11.2016 р. посадовими особами відповідача не було пред'явлено направлення на перевірку та щотижневого графіка. При цьому, у складених документах, включаючи талон № 224 від 23.05.2018 р., відсутня будь-яка інформація щодо порядку здійснення зважування, а саме яке обладнання використовувалось, чи знаходилось воно в робочому стані, чи пройшло періодичну повірку, тощо.

На підставі вказаного позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд, великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу згідно акту від 23.05.2018 року №0013629;

- визнати протиправною та скасувати постанову Чорноморського міжрегіонального управління ОСОБА_2 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17.07.2018 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, у відзиві зазначив, що оскаржувані розрахунки складені посадовими особами у відповідності з діючим законодавством України, а позовні вимоги грунтуються на хибному тлумаченні норм законодавства і не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - вантажного автомобілю марки DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 (далі - DAF), зареєстрованого за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХК №282292, виданого 14.02.2018 р. ТСЦ №6541 м. Херсон.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО №214597, виданого 23.06.2016 р.ТРЦ №4842 м. Первомайськ, власником причепу спеціалізовано Schmitz S01(далі - Schmitz S01), реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4

23 травня 2018 року посадовими особами управління ОСОБА_2 на 341 км а/д Харків-Сімферополь проведено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу автомобіля марки DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами перевірки складені:

- акт від 23.05.2018 року № 0013629, яким встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_5 здійснював перевезення вантажу з перевищенням нормативно допустимої вагової маси транспортного засобу у розмірі 67,9 - фактична, 40,0 - допустима;

- довідка за результатами здійснення габаритно - вагового контролю від 23.05.2018 р., якою зафіксовано повну масу транспортного засобу у розмірі 67,9 тонн;

- розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень № 0013629 від 23.05.2018 р.

Відповідно до вказаного розрахунку позивачу визначено плату за проїзд в розмірі 10065,00 євро.

В матеріалах справи (а.с.47) наявна товарно - транспортна накладна № б/н від 21.05.2018 року, відповідно до якої водій транспортного засобу марки DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 здійснював перевезення кукурудзи масою брутто 39 т. 740 кг. з с. Михайлівське, Карлівського району, Полтавської області до ПрАТ "Дніпровський термінал", м. Херсон, вул. Перекопська 169.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту - Закон України № 2344-III) визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні.

Абзацом 1 статті 2 Закон України № 2344-III, законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закон України № 2344-III встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється ОСОБА_2, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Отже, здійснення габаритно-вагового контролю покладено на ОСОБА_2 та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами Національної поліції.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, що стало підставою для здійснення розрахунку плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортними засобами встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень до акту від 23.05.2018 р. №0013629.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення передбачених законодавством документів.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Аналізуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З наявних у справі доказів вбачається, що водієм ОСОБА_5 на транспортному засобі DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепі Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснювалось транспортування вантажу - кукурудзи відповідно до товарно-транспортної накладної № б/н від 21.05.2018 р.

Суд зазначає, що вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником ФОП "ОСОБА_3А." та відправником (вантажовідправником) ТОВ «Святовит - ЕКО».

При цьому згідно змісту товарно-транспортної накладної № б/н від 21.05.2018 р. перевізником вантажу є ФОП "ОСОБА_3А.", а не ОСОБА_1

Отже, позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв'язку з тим, що ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

З матеріалів справи, а саме, копій свідоцтв про реєстрацію серії СХК 282292, транспортний засіб DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3, судом встановлено, що вказаний транспортний засіб є приватною власністю ОСОБА_1, а тому суд приходить до висновку, що позивач мав законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій фізичній особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте в даному випадку це жодним чином не зробило його учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної № б/н від 21.05.2018 р.

Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХО 214597 власником причепа Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2 доданого до матеріалів справи (а.с.20) є ОСОБА_4, а платником у оскаржуваному розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу до акту № 0013629 від 23.05.2018 р. значиться лише ОСОБА_1 як власник DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепу Schmitz S01, реєстраційний номер НОМЕР_2, хоча до останнього транспортного засобу не має жодного відношення і походження вказаного причепу Schmitz S01 йому не відоме, що підтверджується матеріалами справи.

Отже суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідно не є особою, яка має сплатити плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу.

За таких обставин суд задовольняє позовну вимогу про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд, великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування згідно акта від 23.05.2018 року № 0013629.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17.07.2018 р. суд встановив наступне.

17.07.2018 р. відповідно до постанови № 062107 про застосування адміністративно-господарського штрафу, на позивача накладено штраф у сумі 1700 грн, вказана постанова винесена на підставі акту №053778 від 23.05.2018 р. складеного відповідачем, з якого слідує, що перевірка проведена щодо транспортного засобу марки DAF XF 105.410 T, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія на номер свідоцтва про реєстрацію СХК 282292, що належить ОСОБА_1

Під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", де вказано, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів, згідно ТТН б/н від 21.05.2018 р., без оформлених документів перелік яких визначено абз. 8 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, у зв'язку із перевищенням вагових обмежень.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений, зокрема, ст. 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 23.05.2018 р. № 053778, є похідним від акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0013629 від 23.05.2018 р., розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу до акту.

Враховуючи наведене, оскільки суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та визнав протиправним та скасував розрахунок плати за проїзд, великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування згідно акта від 23.05.2018 року № 0013629, суд приходить до висновку щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17.07.2018 р. як похідної.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень № 0013629 від 23.05.2018 р.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 062107 від 17.07.2018 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3771,84 грн., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 3.7.1