Рішення № 75668133, 01.08.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 р. № 820/4989/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 301956-13 від 21.11.2017 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є незаконним, необґрунтованим, а тому - підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив, його задовольнити, посилаючись на викладені й ньому доводи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, з огляду на позицію, викладену у відзиві на позов, в контексті того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що Податковим кодексом України встановлено принцип стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.На думку позивача, зміна ставки податку на нерухоме майно, а саме збільшення податкового зобов’язання на 25000 гривень могло мати місце лише за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку загальною площею 661,50 кв.м., який знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Квіткова, 18.

Відповідачем відносно позивача складено податкове повідомлення - рішення № 301956-13 від 21.11.2017 р. яким нараховано суму зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 25911,55 гривень.

Представник позивача вказував, що про існування вказаного податкового повідомлення - рішення позивач дізнався наступним чином.

Так ним 19 червня 2018 року було поштою одержано податкову вимогу № 70980-17 від 10.05.2018 про сплату ним суми податкового боргу у розмірі 25272,58 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості. Листом ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2018 у відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката ОСОБА_1 було повідомлено, що податкова вимога від 10.05.2018 була направлена ОСОБА_3 оскільки йому на підставі податкового повідомлення-рішення № 301956-13 від 21.11.2017 було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об’єктів житлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 25911,55 гривень за житловий будинок загальною площею 661,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Квіткова, 18.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст. 12 Податкового кодексу України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно з приписами ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Приписами пп. 266.3.1. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Нормами пп. 266.3.2. п. 266.3. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості.

Згідно з пп. 266.6.1. п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення), та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом «ґ», відповідно до якого за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 було запроваджено нові ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей закон було прийнято 24 грудня 2015 року і він набрав чинності з 01 січня 2016 року.

Нормами пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Відповідно до пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 266.9.1. п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України, податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 8.3. ст.8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Основні принципи податкового законодавства містяться у статті 4 ПК України та визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин. Вказані принципи повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Згідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Крім того, одним із основних принципів податкового законодавства є, зокрема, принцип стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України ).

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Розглядаючи вказану справу, суд погоджується з позицією представника позивача та у своїх висновках виходить з того, що положеннями Податкового кодексу України передбачено, що будь-які зміни до податкового законодавства не можуть вноситись пізніше ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Таким чином, для застосування положень пп. «ґ» пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України з 01 січня 2016 року вказані зміни мали бути внесені до 01 липня 2015 року.

З огляду на те, що такі зміни до законодавства були внесені тільки 24 грудня 2015 року, положення пп. «ґ» пп. 266.7.1. п. 266.7. ст. 266 ПК України не можуть бути застосовані при нарахуванні податкових зобов’язань за 2016 рік, а тому винесення податкового повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об’єктів житлової нерухомості за житловий будинок площею більше 500 кв.м, в якому податкові зобов’язання платника податку збільшені на 25000,00 гривень, є незаконним.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Однак, Податковим кодексом України крім вимог, визначених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, встановлено принцип стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство.

Так, підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України чітко вказано, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Суд зазначає про те, що дія вказаної норми не була зупинена законодавцем на 2016 рік, а тому поширювалась на правовідносини щодо оподаткування об’єктів нерухомості у 2016 році.

Враховуючи, що законодавець вніс зміни до пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України 24 грудня 2015 року, а Люботинська міська рада взагалі не прийняла рішення, яким вирішила збільшити суму податку на 25000 гривень на рік за кожен об'єкт житлової нерухомості загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), застосування цих нових ставок у 2016 році прямо суперечить підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

При цьому суд вважає, що при вирішенні даної справи слід врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, п. 54, від 09.11.1999). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96). На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10), перша і найбільш важлива вимога ст. 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов'язки (див., серед багатьох інших органів влади, «Колишній король Греції та інші проти Греції» [GC], заяви № 25701/94, § § 79 і 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Отже, оскільки податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно за 2016 рік відповідачем було розраховано з урахуванням ставок податку, що були встановлені з 01 січня 2016 року, мало місце порушення принципу стабільності податкового законодавства, вимог підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, отже, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61058, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 301956-13 від 21.11.2017 р., яке винесено відносно ОСОБА_3.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська,46, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,61058, рнокпп НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. ( сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.