Рішення № 75668052, 01.08.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/995/18

01 серпня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі відповідач, Чортківське УПФУ), в якому просила визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 27 лютого 2018 року про поновлення виплати пенсії по довіреності від 22 лютого 2018 року у довіреної особи та відмови у зв’язку з цим поновлення виплати пенсії – неправомірними, зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області прийняти документ у довіреної особи та поновити виплату належної ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з діями та рішеннями ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в частині відмови в прийнятті у довіреної особи заяви про поновлення виплати пенсії, оскільки, на думку сторони позивача, посадовими особами відповідача однобічно та помилково трактуються положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії. Зазначила, що відповідач, приймаючи спірне рішення, керувався підзаконними актами, в той час, як чинним законодавством України передбачено як можливість подання заяви про призначення пенсії представником пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 25 червня 2018 року о 14:00 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року судове засідання у справі відкладено на 01 серпня 2018 року о 12:00 год.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовних вимог з огляду на наступне. Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебуванням на обліку як одержувача пенсії. Оскільки позивач особисто не прибула до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду Тернопільської області, тому спеціалістами об’єднаного управління прийнято рішення про припинення виплати пенсії по довіреності.

Представник позивача подав до суду письмову відповідь на відзив, в якій зазначила, що виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності. Вважає, що до правовідносин, які склалися, слід застосовувати норми ч.2 ст.47 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не норми Порядку №22-1, положення якого в частині подання заяви про поновлення виплати пенсії за довіреності суперечать Закону, а тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими. Тому відповідач порушує законне право ОСОБА_1 на соціальний захист та його гарантії.

Представник позивача у судове засідання не прибула, подала письмову заяву, в якій просила дану справу розглядати без її участі, в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву, в якій просив розглядати дану позовну заяву без їх участі, при винесенні рішення просив керуватися нормами чинного законодавства України та запереченням на адміністративний позов.

У відповідності до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є довіреною особою ОСОБА_1 на підставі доручення від 22 лютого 2018 року, посвідченого державним нотаріусом штату Північна ОСОБА_4Оршак. 22 квітня 2018 року державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 засвідчено справжність підпису перекладача ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №6-544.

31 березня 2018 року ОСОБА_3Р звернулася із письмовою заявою до начальника ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якій, на підставі доручення від 22 лютого 2018 року, виданого ОСОБА_1, просила прийняти та долучити до пенсійної справи заяву про поновлення виплати пенсії вказаної громадянки. З даної заяви вбачається, що у додатках ОСОБА_3Р зазначила нотаріально засвідчену копію довіреності від ОСОБА_1 на 6 аркушах в 1 примірнику, заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, засвідченої 22.02.2018 року державним нотаріусом штату Північна ОСОБА_4Оршак на 5 аркушах в 1 примірнику.

В той же час, ОСОБА_1 у поданій заяві просила поновити виплату належної їй пенсії з 01 січня 2017 року та виплачувати її згідно частини 2 статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» громадянці України ОСОБА_3 по довіреності.

ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №1800/02 від 05.04.2018 року ОСОБА_3 повідомлено, що її заяву, як довіреної особи, про поновлення виплати пенсії громадянки ОСОБА_1 прийнято 03.04.2018 року, зареєстровано за №1186/02 і долучено до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 Одночасно повідомили, що пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України№22-1 від 25.11.2005 року передбачено, що заява про поновлення виплати подається пенсіонером особисто, або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Оскільки ОСОБА_1 особисто такої заяви не подала, то підстав для її поновлення немає.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ (надалі Закон №1058), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (надалі Порядок №22-1). Зміст спірних правовідносин становить поновлення виплати належної пенсіонеру пенсії за заявою довіреної особи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.1 с.44 Закону України №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Також, згідно п.4.8 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Згідно п.2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-ІУ, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст.46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Крім того, у відповідності до статті 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Разом з тим, у ст.51 Закону №1058 визначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до п.п.1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім’ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, в особи, яка звертається за поновленням пенсії та проживає за межами України, наявне право на звернення до органу Пенсійного фонду України через представника за умови наявності у такого представника відповідних повноважень. При цьому, чинним законодавством України як передбачено можливість подання заяви про призначення пенсії представником такого пенсіонера, так і не встановлено обмежень на подачу ним заяви про поновлення її виплати.

Приймаючи рішення по суті, суд зазначає, що Рішенням Конституційного ОСОБА_1 України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 року визначено, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст..24 Конституції України. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов’язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів, зобов’язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Правова, соціальна природа пенсій передбачає право громадянина на одержання призначеної йому пенсії та не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

При цьому, як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, а саме листа ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, органом Пенсійного фонду України не заперечується право на одержання пенсії ОСОБА_1

Як зазначив Європейський суд з прав людини, у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення, ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Що стосується посилань пенсійного органу на необхідність особистого звернення позивача з заявою про поновлення виплати пенсії, то суд зазначає, що подання заяви від імені пенсіонера належним представником останнього не може бути підставою для відмови в поновленні пенсійних виплат, оскільки згідно п.1.1 Порядку, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Тому, посилання відповідача на те, що заяву про поновлення виплати пенсії всупереч п.1.5 Порядку не було подано особисто, є необґрунтованими, оскільки, згідно з наведеним пунктом заява про поновлення виплати пенсії може бути подана через законного представника, як це і було зроблено ОСОБА_1 – її представник ОСОБА_3 має відповідну довіреність на вчинення дій від імені позивача.

У контексті ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відсутні підстави для відмови у поновленні виплати пенсії за заявою довіреної особи пенсіонера.

Однак, судом не беруться до уваги посилання позивача на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №876/11495/14 від 12.01.2015 року, Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 23.02.2017 року у справі №607/1165/17, постанову Тернопільського міськрайонного суду від 22.11.2017 року у справі №607/4478/17, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі №876/3822/17, ухвалу Вищого адміністративного суду від 12.05.2017 року у справі №К/800/16062/17, оскільки дані судові рішення не мають процесуальних наслідків для сторін у даній адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на наявність відповідних повноважень у представника ОСОБА_1 щодо звернення до органів Пенсійного Фонду України за поновленням пенсії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України суму сплаченого позивачем судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2.Визнати дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії з 01.01.2017 року протиправними.

3.Зобов’язати Чортківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (Тернопільська область, м.Чортків, вул..Шевченка,34, код ЄДРПОУ 41248539) поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Тернопільська область, м.Чортків, вул.Шопена 76а, ід.№2197626882) з 01.01.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2018 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.