Рішення № 75667520, 03.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2043/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті на облік та припинення виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язання прийняти на облік на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб та поновити виплату пенсії з моменту припинення 01.02.2018 ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про порушення його прав припиненням виплати пенсії. Зауважував, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його права на отримання пенсії. Наголошував на тому, що звертався до відповідача із заявою про отримання пенсії не як внутрішньо переміщена особа, а на загальних підставах /а.с 4-8/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання /а.с. 2/.

23.07.2018 судом одержано відзив Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 позивачу призупинена виплата пенсії. Для відновлення виплати пенсії позивачу необхідно надати Лубенському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Полтавської області довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про виплату пенсії через ПАТ "Державний ощадний банк України". Вважає позовні вимоги ОСОБА_1І безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні /а.с. 57/.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

До вересня 2014 року позивач проживав у Луганській області та перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області /а.с. 9, зворотній бік, 30-31/.

13.11.2014 відповідно до вимог закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", у зв'язку з зміною місця проживання, позивач зареєструвався у м. Ромни Сумської області за адресою АДРЕСА_1 /а.с. 9, зворотній бік/.

З вересня 2014 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Ромнах та Роменському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

07.06.2017 відповідно до вимог закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", позивач зареєструвався у АДРЕСА_2 (Лубенського району Полтавської області) /а.с. 9, зворотній бік/.

У позовній заяві позивач зазначає, що тимчасово не проживав за новим місцем реєстрації, до березня 2018 року продовжував проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1.

14.03.2018 у зв'язку зі зміною постійного місця проживання ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з запитом щодо отримання пенсійної справи з Роменського об'єднаного управління Пенсійного фонду України /а.с. 48/.

14.03.2018 відповідачем зроблено запит на надіслання пенсійної справи /а.с. 50/.

28.03.2018 Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України передало електронну пенсійну справу ОСОБА_1 вх. №2657/16 у зв'язку зі зміною постійного місця проживання /а.с. 49, 52/. При цьому, Роменським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України зазначено, що виплата пенсії проведена по 31.01.2018 включно у сумі 8589,03 грн.

Листом від 26.04.2018 відповідач повідомив позивача про те, що для продовження виплати пенсії з 01.02.2018 ОСОБА_1 необхідно зареєструватись в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб /а.с. 15/.

29.05.2018 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якої повідомив про своє небажання отримувати пенсію як внутрішньо переміщена особа, у зв'язку зі звуженням його прав. Також. позивач зазначив про наявність у нього місця реєстрації у с. Новооріхівка Лубенського району та бажання отримувати пенсію на загальних підставах /а.с. 14/.

Листом від 11.06.2018 №227/С-02 відповідачем повідомлено ОСОБА_2 про розгляд його заяви стосовно відновлення виплати пенсії з лютого 2018 року. У листі зазначено, що після надання ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про виплату пенсії через ПАТ "Державний ощадний банк України", картки банківських реквізитів, та після отримання управлінням рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивача буде прийнято на облік в управлінні та відновлено виплату пенсії /а.с. 16/.

Вважаючи припинення виплати пенсії неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /далі Закон №1058-IV/.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Положеннями статті 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Таким чином, правовим актом, який, зокрема, визначає підстави припинення пенсійних виплат, є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватись за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

За змістом частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним.

Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою слугувала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

Однак, у будь-якому випадку, припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду, або на підставі рішення суду.

Відповідно до листів відповідача 26.04.2018 №3914/05-10/1 /а.с. 15/ та від 11.06.2018 №227/С-02 /а.с. 16/ виплату пенсії позивачу припинено у зв'язку із відсутністю у нього статусу внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, як вбачається з наведених вище листів, відповідачем не було надано позивачу копії рішення Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії ОСОБА_1

Більш того, у наданих відповідачем на вимогу суду копіях матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 зазначене рішення також відсутнє /а.с. 27-55/. Отже, ні Роменське об'єднане управління Пенсійного фонду України, ні Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області рішення про припинення виплати пенсії не приймало.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за відсутності рішення про припинення виплати пенсії, у відповідача не було жодних підстав для припинення виплати ОСОБА_1 пенсії.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Припинення виплати позивачеві пенсії у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та в Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдовської Республіки Придністровця (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захист гарантованих Конвенцією прав заявників. Як зазначено в п. 333 цього рішення Європейського суду з прав людини, суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратистський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Не здійснюючи ОСОБА_1 виплату пенсії, відповідач послався постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, яка регулює відносини щодо здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

За визначенням статті 1 закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами першою, другою цього Закону передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Отже, у зв'язку з реєстрацією постійного місця проживання позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи.

Тому, постанова Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 не поширюється на правовідносини щодо виплати позивачу пенсії.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо невиплати пенсії позивачу діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Крім того, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.112005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до пункту 1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пунктом 2.8 вказаного Порядку встановлено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Беручи до уваги вищенаведені норми Порядку та встановлені під час розгляду справи протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, з урахуванням приписів частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018, прийнявши його на облік на загальних підставах без застосування законодавства у сфері внутрішньо переміщених осіб.

Отже, заявлений позов, на переконання суду, є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 37562, рнокпп НОМЕР_1) до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) щодо відмови у прийнятті на облік та припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 37562, рнокпп НОМЕР_1).

Зобов'язати Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525) прийняти на облік на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб та поновити виплату пенсії з 01.02.2018 ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 37562, рнокпп НОМЕР_1).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, 37562, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Шевченка, 8, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний код 37710525).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3