Рішення № 75667244, 03.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/420/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Сидорівського С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.08.2017 року № 3417 та визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ ДФС в Одеській області від 07.08.2017 року № 3417;

визнати протиправними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Ухвалою від 05.02.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі.

12.02.2018 року (вх. № 3970/18) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

20.02.2018 року (вх. № 4835/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

26.02.2018 року (вх. № 5503/18) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

26.03.2018 року (вх. № 8459/18) представником позивача до канцелярії суду подані додаткові письмові пояснення до позовної заяви.

Ухвалою від 28.03.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом за клопотанням представника позивача призначено технічну експертизу документу.

30.03.2018 року (вх. № 8973/18) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про отримання завірених допій документів.

20.07.2018 року (вх. № 21009/18) від ОСОБА_1 науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до суду надійшов висновок № 18-1696, який складено 10.07.2018 року.

Ухвалою від 24.07.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом поновлено провадження по справі № 815/420/18.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 23 лютого 2017 року подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, в т.ч. доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу в сумі 17 354 034 грн. 60 коп. (рядок 11 декларації). На адресу позивача 02 червня 2017 року від відповідача надійшов лист №2343/Ю15-32-13-01-07 від 24.05.2017 року «Щодо надання документів...», в якому містилась вимога про надання додаткових документів з метою уточнення джерела доходів. На зазначений лист 13.06.2017 року позивачем було надано відповідь, яку отримано відповідачем 19.06.2017 року, в якій роз'яснено, що сума, вказана в рядку 11 декларації складається з доходів отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції (продукту тваринництва - меду) на суму 136864 грн., в іншій частині – це доходи у вигляді основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої іншим особам, яка була повернута позивачу в 2016 році. Однак, відповідачем прийнято наказ № 3417 від 07.08.2017 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_4», який, на думку позивача, не відповідає вимогам чинного законодавства та є протиправним, оскільки перевірка призначена за відсутності підстав для її проведення.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що оскаржуваний наказ направлено на адресу позивача в день його прийняття. Перевірку проведено за наявності передбачених пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, що підтверджується самостійно доданими позивачем до позовної заяви копіями запитів та відповідей на них, а саме відмови у наданні пояснень та підтверджуючих документів «іншого доходу» у розмірі 17359034,60 грн. Посилання позивача на невідповідність оскаржуваного наказу вимогам п.73.3 ст. 73 ПК України відповідач вважає безпідставним, оскільки позивач не прийняв до уваги належним чином оформлений запит податкового органу від 24.05.2017р. № 2343/К/15-32-01-07.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23.02.2017 ОСОБА_4 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи, у п.11 “Доходи, які не включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу, у т.ч. 11.1 + рядок 11.2 + 11.3) якої зазначено суму 17359034,60 грн.

Запитом від 24.05.2017 № 2343/К/15-32-13-01-07 Головним управлінням ДФС в Одеській області витребувано від ОСОБА_4 інформацію для уточнення джерела доходів, а саме фактичний вид діяльності, від якого отримано вищезазначений дохід; суб’єктів господарювання; документи первинного обліку, на підставі яких відображено суму “іншого доходу”; договори, угоди (контракти); довідку про наявність земельної ділянки та інші документи (а.с. 10- 11).

13.06.2017 року (вих. № 1) позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області надано пояснення на вищевказаний запит, згідно якого у рядку 10.3 декларації “Дохід від надання майна в оренду” вказано суму 127200 грн.; в рядку 11.3 “Інші доходи, що не підлягають оподатковуванню” - 17359034,60 грн. В свою чергу, інші доходи складаються з суми 136864 грн., що є доходом від реалізації меду з належної позивачу пасіки; решта частина доходів є поверненням основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої іншим особам, яка повернута в 2016 р. Зокрема, в 2012 р. позивач надавав фізичним особам (родичам та друзям) за усним цивільно-правовими договорами поворотну фінансову допомогу на розвиток бізнесу у галузі бджільництва (а.с. 12-14).

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2017 № 3417 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України та на підставі доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5 від 27.07.2017 № 157/11/15-32-13-05 призначено документальну позапланову перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 по 31.012.2016 з 07 серпня 2017 року тривалістю 5 робочих днів. Також Головним управлінням ДФС в Одеській області видане повідомлення від 07.08.2017 № 387/15-32-13-05 про проведення перевірки.

Не погоджуючись із правомірністю прийняття зазначеного наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.п.61.1, 61.2 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

За приписами пп. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої підстави: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2017 року (вих. № 2343/К/15-32-13-01-07) відповідачем ОСОБА_4 направлено запит, в якому зазначено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області отримано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 вересня 2016 року № 821), де задекларований позивачем дохід склав 17486234,60 грн. З них дохід у сумі 17359034,60 грн. відображений у рядку 11.3 «Інші доходи, що не підлягають оподаткуванню». За результатами аналізу з наявної у Центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб щодо отримання позивачем доходів встановлено відсутність інформації про отримання ним доходів в зазначених обсягах, в тому числі тих, що не підлягають оподаткуванню.

Посилаючись на те, що дані декларації за 2016 року потребують уточнення джерела доходів, контролюючий орган просив позивача надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу вищевказаного факту, а саме:

фактичний вид діяльності, від якого отримано дохід;

документи первинного обліку, на підставі яких у податковій декларації відображено суму іншого доходу у розмірі 17359034,60 грн. (прибуткові касові ордери, касові чеки, фіскальні чеки, товарні чеки, розрахункові квитанції та інші);

договори, угоди (контракти);

форма розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік);

довідка про наявність земельної ділянки, виданої сільською, селищною, міською радою у разі її отримання;

інші документи, пов’язані з отриманням «іншого доходу», визначеного у декларації за 2016 рік.

У вказаному запиті було акцентовано увагу на тому, що згідно пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України не надання пояснень та їх документального підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту є підставою для проведення позапланової перевірки (а.с. 10- 11).

Водночас, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 13.06.2017 року (вих. № 1) позивачем надано відповідачу пояснення на вищевказаний запит, в якому, зокрема, зазначено, що у рядку 10.3 декларації “Дохід від надання майна в оренду” вказано суму 127200 грн.; в рядку 11.3 “Інші доходи, що не підлягають оподатковуванню” - 17359034,60 грн. В свою чергу, інші доходи складаються з суми 136864 грн., що є доходом від реалізації меду з належної позивачу пасіки; решта частина доходів є поверненням основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої іншим особам, яка повернута в 2016 р. Зокрема, в 2012 р. позивач надавав фізичним особам (родичам та друзям) за усним цивільно-правовими договорами було надано поворотну фінансову допомогу на розвиток бізнесу у галузі бджільництва. Також позивач вказав про відсутність можливості підтвердити зазначені показники первинними документами, враховуючи сплив терміну їх зберігання (а.с. 12-14).

Підпунктом 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Право контролюючого органу отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів встановлене пп. 20.1.2. п. 20.1 ст. 20 ПК України.

За приписами п.73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що контролюючий орган з підстав та у порядку, визначеними у податковому законодавстві, наділений правом надсилати платникам податків письмові запити про надання інформації (пояснень) та документальних підтверджень, а платник податків, отримавши такий запит, зобов'язаний надати запитувану податковим органом інформацію та документи у визначений законом строк у випадку, якщо отриманий запит відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо форми та змісту такого.

Разом з цим запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як вбачається зі змісту запиту Головного управління ДФС в Одеській області від 24.05.2017 № 2343/К/15-32-13-01-07, останній направлено позивачу за наявності визначених п.73.3 ст. 73 ПК України підстав, враховуючи, що контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у поданій позивачем податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 вересня 2016 року № 821).

Однак, позивачем зазначених у запиті контролюючого органу від 24.05.2017 року (вих. № 2343/К/15-32-13-01-07) документів не було надано, що з урахуванням приписів пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України послугувало підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Представник позивача, крім іншого, під час судового розгляду посилався на порушення контролюючим органом строків відправлення наказу про проведення перевірки та повідомлення.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За приписами п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Представник відповідача зазначив, що наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2017 р. № 3417 направлений на адресу позивача 07.08.2017 року, посилаючись на відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення №6800104984612, надаючи його копію (а.с. 48).

Представник позивача доводив, що додана відповідачем до відзиву на позов в якості доказу копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6800104984612 містить ознаки підроблення документу, а саме ознаки підроблення дати подання до відправлення - 07.08.2017р.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ухвалою суду від 28.03.2018р. за клопотанням представника позивача було призначено по даній справі технічну експертизу документа, проведення якої доручено ОСОБА_1 науково-дослідному інституту експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), поставивши на вирішення експерту запитання: «1. Чи має ознаки підробки документ з назвою “рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу” за штрих-кодом 68001 0498461 2 (а.с. 104)?».

20.07.2018р. (вх. № 21009/18) від ОСОБА_1 науково-дослідного інституту експертиз Міністерства юстиції України до суду надійшов висновок судово-технічної експертизи документів № 18-1696 від 10.07.2018р. за матеріалами справи № 815/420/18.

Як вбачається зі змісту вказаного Висновку, за результатами проведеного експертного дослідження встановлено, що:

рукописний цифровий запис дати: « 07.08.2017», розміщений у графі: «Дата подання» у наданому на експертизу документі - «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу» за штрих-кодом № 68001 0498461 2 від 07.08.2017 піддавався обведенню без зміни первинного змісту;

друковані та рукописні тексти, розташовані у наданому на експертизу документі - «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу» за штрих-кодом № 68001 0498461 2 від 07.08.2017р., змінам у вигляді підчистки, травлення, дописки та виправлення, не піддавалися.

Таким чином, доводи представника позивача про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства щодо направлення у встановленому порядку на адресу позивача копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки є необґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.

Щодо вказівки позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Фактичною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язкові письмові запити.

В контексті розгляду цієї справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 23.05.2018 у справі №820/4605/17.

Враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши надані учасниками справи письмові докази та висновок експертизи, суд дійшов висновку, що відповідач при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області від 07.08.2017 року № 3417; визнання протиправними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 (місце проживання: 67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Грушевського, буд. 43; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування наказу від 07.08.2017 року № 3417 та визнання протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.08.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.