Рішення № 75666989, 25.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №463/881/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Мусій С.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник відповідача не прибув

представник третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про скасування рішення Львівської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4,

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом, в якому міститься вимога про визнання недійсною та скасування ухвали Львівської міської ради від 20.11.2014 року № 4116 «Про погодження гр. ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Переможній, 2».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваною ухвалою порушено права позивача, який є власником квартири № 1 у багатоквартирному будинку по вул. Переможній, 2 в м. Львові, на користування земельною ділянкою навколо будинку за цільовим призначенням - обслуговування багатоквартирного будинку. Зазначає, що власники квартир багатоквартирного будинку по вул. Переможній, 2 в м. Львові не давали своєї згоди на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та її вилучення із земель житлової та громадської забудови та передачу у приватну власність третій особі ОСОБА_4 для ведення садівництва. В обґрунтування своїх вимог покликається на норми статтей 42, 103, 106, 116, 118, 121, 152, 155 Земельного кодексу України та статтей 16, 328, 373, 377 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 21.03.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

У поданому суду відзиві від 18.04.2018 року представник відповідач проти позову заперечує повністю, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що на підставі звернення ОСОБА_4, наданих до нього документів та у відповідності до ст. ст. 12, 20, 118 Земельного кодексу України ЛМР оскаржуваним рішенням надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Переможній, 2 в м. Львові. Вважає, що оскаржуваним рішенням відповідач жодним чином не порушив права позивача.

Третя особа ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що із позовними вимогами не погоджується. В порядку, визначеному Земельним кодексом України, як особа, яка є зацікавленою в отриманні у користування земельної ділянки звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Переможній, 2 в м. Львові та долучила ряд документів. За результатами розгляду її клопотання відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яке, на її думку, жодних прав позивача не порушує.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов, відзив, а також поданих учасниками справи доказів

встановив:

Позивач є власником квартири № 1 у багатоквартирному будинку по вул. Переможній, 2 в м. Львові.

10.01.2018 року вх. № З-Д-1640-24 звернувся до Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради із зверненням про отримання інформації щодо надання (ненадання) дозволу мешканці квартири № 6 на вул. Переможній, 2 у м. Львові ОСОБА_4 на відведення земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови. Таке звернення зумовлене тим, що третя особа ОСОБА_4 попередньо зверталась до мешканців будинку з метою погодження меж земельної ділянки для ведення садівництва, однак згоди не отримала.

Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради своїм листом від 18.01.2018 року № 2403-357 за підписом в.о. начальника управління ОСОБА_5 надали відповідь, в якій повідомили про ухвалу Львівської міської ради № 4116 від 20.11.2014 року.

Ухвалою Львівської міської ради 17-ї сесії 6-го скликання № 4116 від 20.11.2014 року «Про погодження гр. ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Переможній, 2» за наслідками розгляду звернення гр. ОСОБА_4 від 26.11.2013 року, зареєстрованого у Львівській міській раді 26.11.2013 року за № З-К-30506/АП та керуючись ст. 144 Конституції України, пп. 34 п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 40, 118, 121 Земельного кодексу України, ухвалено:

1.Погодити гр. ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0555 га на вул. Переможній, 2 у власність для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови.

2.Гр. ОСОБА_4 подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

3.Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника міського голови з питань містобудування та інфраструктури.

Позивач, не погоджуючись із вказаною ухвалою Львівської міської ради, звернувся із даним позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що Львівська міська рада, на думку позивача, не мала права своєю ухвалою № 4116 від 20.11.2014 року надавати дозвіл третій особі ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0555 га на вул. Переможній, 2 у власність для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови. Вважає, що оскаржуване рішення порушує його право на користування земельною ділянкою навколо будинку за цільовим призначенням - обслуговування багатоквартирного будинку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини третьої наведеної вище статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Як встановлено із матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, 15.04.2014 року третя особа ОСОБА_4 в порядку передбаченому ст. ст. 118, 122, 123 Земельного кодексу України звернулася до відповідача із клопотанням (заявою) передати безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва на вул. Переможній, 2 в м. Львові.

До клопотання третя особа ОСОБА_4 долучила ряд наступних документів:

- примірники з викопіювання генерального плану земельної ділянки,

- копії паспорту та ідентифікаційного коду,

- довідка з Відділу Держземагентства у м. Львові про відсутність земельних ділянок у власності,

- довідка з Управління архітектури щодо цільового призначення земельної ділянки,

- копія договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,

- копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО на квартиру № 6 на вул. Переможній, 6 в м. Львові,

- витяг з Державного реєстру правочинів на квартиру № 6 на вул. Переможній, 6 в м. Львові,

- технічний паспорт на квартиру № 6 на вул. Переможній, 6 в м. Львові,

- архівний витяг,

- доручення.

Відповідач розглянув клопотання третьої особи і своїм рішення, що є предметом спору в даній справі, погодив гр. ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0555 га на вул. Переможній, 2 у власність для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Підстав до відмови відповідачем у наданні такого дозволу третій особі ОСОБА_4 судом не встановлено, а такими підставами могли бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначені підстави, як наведено вище, регламентовані положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Тож, оскаржуване рішення, суб’єктом владних повноважень, прийняте, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону, з дотриманням встановленої процедури та відповідає усім вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача рішенням відповідача.

В даному випадку, позивач звернувся до суду за захистом, на його думку, порушеного права, обравши спосіб захисту - визнання недійсним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), а саме ухвали Львівської міської ради від 20.11.2014 року № 4116 «Про погодження гр. ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Переможній, 2».

Однак, суд наголошує, що рішення суб’єкта владних повноважень повинне бути таким, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. Проте, у третьої особи, на даному етапі не виникло право на користування чи власність на спірну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 10 липня 2018 року в справі № 806/3095/17.

Щодо покликання позивача в обґрунтування його позовних вимог на те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не з’ясував, що на спірній земельній ділянці розташоване допоміжне приміщення (вбиральня), яке належить йому (позивачу) на праві приватної власності, то суд зазначає наступне.

Із витребуваних та досліджених в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи на будинок № 2 по вул. Переможній в м. Львові, зокрема на експлікації (82 аркуш матеріалів інвентаризаційної справи) зазначено вбиральню. Однак, підтверджуючих правовстановлюючих документів, що зазначена вбиральня на праві приватної власності належить позивачу немає.

При цьому, суд зазначає, що на етапі звернення третьої особи ОСОБА_4 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання такого дозволу органом місцевого самоврядування не проводиться перевірка наявності об’єктів нерухомості на земельній ділянці, зазначене є одним з наступних етапів порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами.

Зокрема, ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України регламентовано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відтак, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки серед інших погоджень підлягає погодженню органом містобудування та архітектури і саме даний етап є етапом з’ясування наявності на спірній земельній ділянці об’єктів нерухомості.

Покликання позивача в обґрунтування позовних вимог на норми ст. ст. 328, 373, 377, 393 Цивільного кодексу України не знаходить свого застосування у даних правовідносинах, оскільки ні у позивача, ні у третьої особи не виникло право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складений 03.08.2018 року

Суддя Коморний О.І.