Рішення № 75666964, 30.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1253/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (вул.Зелена,125, с.Біличі, Старосамбірський район, Львівська область) до Головного управління Національної поліції України у Львівській області (пл.Генерала Григоренка,3, м.Львів ), із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України у Львівській області в частині нарахування та оплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 інваліду 3-ої групи пенсіонеру МВС України;

-зобов’язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області прийняти рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію», здійснити нарахування 150 розмірів прожиткового мінімуму та провести оплату одноразової грошової допомоги в сумі 206 700,00 грн. з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він, маючи право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІІ групи, у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, вважає протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України у Львівській області в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію» та просить суд відновити його порушене право.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у даній адміністративній справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві й просив суд позов задоволити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання забезпечив, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. В засіданні суду оголошено перерву до 07 червня 2018 року за клопотанням представника позивача. 07 червня 2018 року засідання не відбулося, у зв’язку із відрядженням судді і розгляд справи призначено на 05 липня 2018 року, в яке представник позивача не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 23 липня 2018 року.

В судовому засіданні 23 липня 2018 року представник позивача вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що у Головного управління Національної поліції у Львівській області відсутні повноваження на нарахування одноразової грошової допомоги в розмірах, визначених ст.23 Закону України «Про міліцію». Норми даного Закону застосовується до тих осіб, у яких правовідносини виникли під час його дії, та в подальшому не були змінені іншим законодавством. Це особи, які звільнились з органів внутрішніх справ до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» та не вступили на службу до поліції. У задоволенні позовних вимог з цих підстав просить відмовити повністю.

Суд, заслухавши доводи і аргументи представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнений зі служби в поліції, відповідно до наказу №230/ос від 12.08.2016 року за п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Стаж служби в поліції та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 13 років 10 місяців 00 день. Вислуга років у пільговому обчисленні становить 16 років 08 місяців 12 днів.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №002323, позивачу - ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності з 17 серпня 2016 року, 45% - ступінь втрати працездатності, захворювання пов’язане із проходженням служби в ОВС.

У відповідності до індивідуальної програми реабілітації інваліда №533, виданої 17.08.2016 року Львівським обласним центром МСЕК, ОСОБА_3 зазначено ІІІ групу інвалідності до 01 вересня 2017 року, дата переогляду 03.08.2017 року.

Згідно виписки акту огляду медико-соціальною комісії до довідки серії 10 ААВ, у позивача значиться третя група інвалідності, захворювання пов’язане із проходженням служби в ОВС.

У подальшому, 02.04.2017 року позивач звернувся до ГУ Національної поліції у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 15 січня 2018 року №39/05/17-18 повідомлено позивача про те, що у призначенні одноразової грошової допомоги йому відмовлено, у зв’язку із відсутністю у статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» випадку встановлення інвалідності в період проходження служби. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складений на підставі матеріалів працівника поліції та протоколу №18 від 28.12.2017 року ОСОБА_3 від 28 грудня 2017 року, де значиться нарахована одноразова грошова допомога 00,00 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не було вжито заходів щодо виплати відповідної одноразової грошової допомоги, у зв’язку із чим, останнім допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон 580-VIII) визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з ч.2 ст.97 Закону №580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (надалі по тексту - Порядок №4), яким встановлено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій визначено.

Згідно із п.1 Розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (п. 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

Згідно з п.3 розділу IV Порядку №4, рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п’ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку №4, поліцейський вважається таким, що виконує службові обов’язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України «Про міліцію».

Пунктом 4 розділу І Порядку №4, встановлено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема, пов’язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Так, пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №4 визначено формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України. Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України. Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Статтею 101 Закону №580-VIII передбачено вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності та саме через хворобу звільнено з Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Таким чином, останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції у Львівській області, а захворювання було пов’язано з проходженням ним служби в поліції.

Відтак, з огляду на наведені обставини, законодавчі приписи та письмові докази, зазначені вище, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з установлення йому інвалідності ІІІ групи, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

За змістом пп.«в» п.4. ч.1 ст.99 Закону №580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено III групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до відомостей довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії та виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії, позивачу з 17.08.2016 року встановлено IIІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції. Згідно висновку відповідача про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, датою набуття права на отримання грошової допомоги визначено – 03.08.2016 року. За наведених обставин, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому положеннями Закону України «Про Національну поліцію».

У зв’язку з викладеним позивачу підлягає нарахування і виплата одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію».

Крім того, 21.02.2018 року Верховним Судом розглянуто справу №127/8696/17 за подібними правовідносинами, як і в даній справі, а саме позивача було звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв’язку із скороченням штатів. Згідно постанови у справі №127/8696/17, Суд вказав, що поліцейському, якому внаслідок захворювання пов’язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено III групу інвалідності має право на отримання одноразової грошової допомоги, згідно положень Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4.

Відповідно до положень ч.4 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо посилань відповідача на дискреційні повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з’ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, то суд з такими не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб’єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов’язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

У правовідносинах, що виникли між сторонами у адміністративній справі, алгоритм дій відповідача чітко окреслено Законом України «Про Національну поліцію» та Порядком №4, а тому суб’єкт владних повноважень не може діяти на власний розсуд. За умови дотримання положень даного Закону та Порядку №4, особа має право на отримання одноразової грошової допомоги в разі наявності усіх необхідних документів.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В силу положень КАС України, суд з метою захисту прав та інтересів позивача для ефективного судового захисту може зобов’язати відповідача вчинити дії, що не суперечать приписам Закону.

Оскільки суб’єктом владних повноважень не прийнято рішення, яке б базувалося на зазначеній ним нормі Закону, суд з огляду на заявлені позовні вимоги вбачає протиправну бездіяльність відповідача і з врахуванням норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та враховуючи право позивача на отримання одноразової грошової допомоги вважає, що саме шляхом зобов’язання відповідача прийняти рішення про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на підставі Закону України «Про Національну поліцію» в 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року буде належним чином захищено право останнього.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги зобов’язання Головного управління Національної поліції України у Львівській області прийняти рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію», здійснити нарахування 150 розмірів прожиткового мінімуму та провести оплату одноразової грошової допомоги в сумі 206 700,00 грн. з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання до вчинення дій задоволити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України у Львівській області в частині нарахування та оплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 інваліду 3-ої групи інвалідності пенсіонеру МВС України.

Зобов’язати Головне управління Національної поліції у Львівській області прийняти рішення щодо нарахування і виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, у зв’язку з встановленням 3-ої групи інвалідності в 70-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання Головного управління Національної поліції України у Львівській області прийняти рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію», здійснити нарахування 150 розмірів прожиткового мінімуму та провести оплату одноразової грошової допомоги в сумі 206 700,00 грн. з проведенням необхідних відрахувань, відповідно до чинного законодавства відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 серпня 2018 року.