Рішення № 75666850, 02.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/2406/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 813/2406/18 за позовом Фізичної особи-підприємця «Сухова Валентина Євгеновича» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірними постановами, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ274/449/ЛВ/ФС-2 від 11.05.2018 року (на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України), про допущення позивачем до роботи працівника, ОСОБА_2, без укладення трудового договору з ним, позивач зазначає, що відповідачем не було взято до уваги пояснень позивача, що ОСОБА_2 у позивача не працював, а лише здійснив декілька рейсів у ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що 01.02.2018 року, після звернення ОСОБА_2 до позивача із проханням влаштуватись на роботу, позивач повідомив, що немає великої завантаженості роботи і що не має потреби відкривати вакансію (штатну одиницю) водія. Проте з метою наявності додаткового водія позивач запропонував ОСОБА_2 укласти цивільно-правовий договір на надання послуг водія, але одразу попередив ОСОБА_2, що це не є робота по трудовій книжці.

Позивач підготував договір та підписав два примірники цього договору і передав для підпису ОСОБА_2, який повідомив, що має подумати і порадитись перед його підписанням.

02.02.2018 року, через об’єктивну необхідність позивач запропонував ОСОБА_2 перший рейс до ОСОБА_3. На запитання Позивача: «Чи йому (ОСОБА_2В.) в договорі все підходить і чи він підписав договір?», ОСОБА_2 повідомив що умови йому підходять, а підписний договір він забув дома. Із цих міркувань. Позивач допустив ОСОБА_2 в рейс.

11.02.2018 року, потреба в послугах ОСОБА_2 у позивача повторилась, а тому позивач запропонував йому в друге поїхати в рейс до ОСОБА_3.

Після повернення ОСОБА_2 21.02.2018 року із рейсу, позивач виявив пошкодження шини (колеса) вантажного автомобіля, яким керував ОСОБА_2 Тоді, Позивач вимагав від ОСОБА_2 надати підписаний договір про надання послуг водія та відшкодування завданих збитків (вартості шини із вирахуванням зносу).

На цій підставі між позивачем та ОСОБА_2 виник конфлікт, ОСОБА_2 повідомив, що договір про надання послуг водія наданий позивачем він не підписав і не буде підписувати.

За цим фактом був складений ОСОБА_4 відмови від підпису від 21.02.2018р., ОСОБА_2 підписувати договір про надання послуг водія від 02.02.2018 року.

Позивач оплатив отримані послуги від ОСОБА_2 за вирахуванням вартості шини із вирахуванням зносу. ОСОБА_2 пообіцяв, що так просто це все не залишить і буде скаржитись. Мабуть, саме тому ОСОБА_2 і звернувся до Головного управління Держпраці у Львівській області.

На ОСОБА_2 не поширювались правила внутрішнього трудового розпорядку позивача, ОСОБА_2 не повідомлялись умови праці, наявність його на робочому місці, ніхто не вів обліку його робочого часу, йому не давалась для ознайомлення і підпису посадової інструкції, він не проходив первинного інструктажу, йому перед поїздкою не вимірявся артеріальний тиск та не проводилась перевірка чи ОСОБА_2 вживав алкогольні напої, або чи був у хворобливому стані.

ОСОБА_2 позивач ставив завдання, на які ОСОБА_2 давав свою згоду, і по факту наданих послуг водія передбачених №№ 49.41; 49.42 КВЕД 2010, позивач здійснив оплату.

Фактично ОСОБА_2 на власний розсуд, добровільно погодився надавати послуги водія за що отримав оплату послуг.

Щодо протиправності постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ274/449/АВ/ФС- 3 від 11.05.2018 року (на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України), позивач зазначає, що позивач не порушив вимоги ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 ЗУ «Про оплату праці», оскільки юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за коленого працівника, щодо якого скоєно порушення, (абзац 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України).

Працівнику без кваліфікаційних вимог щодо рівня освіти, стажу роботи тощо, тільки при відпрацьованій ним повній нормі робочого часу, може бути нарахована заробітна плата у розмірі мінімальної. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно штатного розписку від 03.01.2017 року позивача (на 2017 рік) та відомостей №№ 12-24 виплати грошей (заробітної плати) за червень - грудень 2017 року та №1 за грудень 2017 року від 05.01.2018 року позивача, заробітна плата кожного працівника становить 3500,00 гривень на місяць.

Відповідачем також не взято до уваги, що на день (11.05.2018р.) винесення оскаржуваної постанови позивача здійснив індексацію заробітної плати, виплат індексації та виплату компенсації за затримання виплати індексації заробітної плати, що підтверджується книгою нарахування заробітної плати. Відомостями та видатковими касовими ордерами.

На думку позивача безпідставно відповідач притягнув його до відповідальності на підставі а. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки позивач виплачуючи кожному працівнику заробітну плату 3500,00 гривень на місяць, не порушив вимог закону мінімальних державних гарантій в оплаті прані, оскільки такі із врахуванням індексації менші за суму заробітної плати 3500,00 гривень.

Проте, відповідач виносячи оскаржувану постанову не взяв до уваги вищенаведених фактичних обставин, що підтверджуються належними доказами, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, що управління доводи позовної заяви не визнає та вважає постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 р. та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 р. про накладення штрафу такими, що відповідають критеріям доказування встановлених КАС України та винесені з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 509.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18.06.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

11.05.2018 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 року про накладення штрафу на ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» № 413 на підставі абзацу 2 частини 2 ст.265 КЗпП України, та постанову № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 р. про накладення штрафу на ФО-П ОСОБА_1 у розмірі 148 920 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень за порушення вимог ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» у відповідності до абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає протиправними спірні постанови відповідача, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, відтак підлягають скасуванню.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем, оскільки 28.03.2018 року до Головного управління Держпраці у Львівській області звернувся із заявою громадянин ОСОБА_2, який стверджував, що з вересня 2016 року по 22.02.2018 року працював водієм вантажівки у ФО-П ОСОБА_1 без оформлення трудового договору.

Згідно направлення № 0625 від 10.04.2018 року на проведення інспекційного відвідування у ФО-П ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 10.04.2018 року № 0680 - П, начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ОСОБА_5 та головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 12.04.2018 року.

На підставі наказу від 12.04.2018 р. № 0718 - П у період часу з 18.04.2018 р. по 19.04.2018 р. начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м. Львові ОСОБА_5 та головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6, було проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування № ЛВ274/449/АВ від 19.04.2018, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» № 413, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 96 КЗпП України, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 83 КЗпП України, ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт підписано головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6.

ФО-П ОСОБА_1 від підпису вищезазначеного акту відмовився, про що було зафіксовано в акті про відмову від підпису № ЛВ274/449/АВ-ВП від 03.05.2018 і скеровано ФО-П ОСОБА_1 супровідним листом від 03.05.2018 р. № 4069/4/04.3-09.

Також, винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ274/449/АВ-П від 19.04.2018 року, де було надано строк до 30.04.2018 року усунути виявлені порушення законодавства.

11.05.2018 р. заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 винесені спірні постанови.

Щодо правомірності винесення постанови № ЛВ274/449/АВ/ФС-2 від 11.05.2018 р.

Судом враховуються заперечення відповідачем позовних вимог, щодо правомірності накладення штрафу на позивача за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, Постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» № 413, оскільки посилання позивач посилається на те, що громадянин ОСОБА_2 у нього не працював, а лише здійснив декілька рейсів у ОСОБА_3.

ФО-П ОСОБА_1 стверджує, що ці рейси ОСОБА_2 здійснив, виконуючи умови цивільно-правового договору про надання послуг водія, який нібито був складений 02.02.2018 року між ФО-П ОСОБА_1 і ОСОБА_2, однак підписаний останнім не був.

Проте, незважаючи на не підписаний договір, ОСОБА_2, виконував роботи у ФО-П ОСОБА_1, як водій, а саме здійснював доставку товару з ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- ДКД-Е № UA209180.2018.8333, де вказано про доставку товару з «Saint-Globain Construction Products Polska Sp.z o.o. - ul. Okrezna 16 44 - 100 Gliwice. Польща» в «ТзОВ «Торгівельна мережа «Десятка» м. Львів, вул. Городоцька, 357. Україна», на якій поставлено відмітку Львівської митниці ДФС - 13.02.2018;

- ДКД-Е № UA209180.2018.6142, де вказано про доставку товару з «Saint-Globain Construction Products Polska Sp.z o.o. - ul. Okrezna 16 44 - 100 Gliwice. Польща» в «ТзОВ «Торгівельна мережа «Десятка» м. Львів, вул. Городоцька, 357. Україна», на якій поставлено відмітку Львівської митниці ДФС - 03.02.2018.

У своїй заяві громадянин ОСОБА_2 стверджує, що з вересня 2016 року по 22.02.2018 року працював водієм вантажівки у ФО-П ОСОБА_1 без оформлення трудового договору. Факт виконання ним обов'язків водія підтверджується товарно-транспортними накладними і поясненнями ФО-П ОСОБА_1 від 12.04.2018 року.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування та податків, посадовою особою Головного управління Держпраці у Львівській області правомірно накладено штраф на ФО-П ОСОБА_1 у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати - 111690 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'яносто) гривень.

Щодо правомірності винесення постанови № ЛВ274/449/АВ/ФС-3 від 11.05.2018 року.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що у ФО-П ОСОБА_1 не проводилася індексація грошових доходів чотирьом працівникам: ОСОБА_7 – за червень-липень 2017 року, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10- за період червень-грудень 2017 року.

Судом не враховуються аргументи позивача, що ним не порушено вимог закону щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки він виплачував кожному з вищевказаних працівників заробітну плату у розмірі 3500,00 гривень, а це більше за розмір мінімальної заробітної плати навіть з врахуванням індексації, оскільки заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці і така є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. З метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено ст. 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).

Відповідно, індексації підлягає заробітна плата незалежно від того чи вона вища від мінімальної заробітної плати встановленої державою, тобто відповідачем правомірно накладено штраф на позивача згідно абзацу 4 частини 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 148920 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судом також не враховується аргументи позивача, що на день винесення оскаржуваної постанови ним було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати та компенсацію за затримання її виплати, відтак звільняє його від відповідальності за вказане порушення, оскільки згідно п. 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Також суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 265 КЗпП України, штрафи накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 р за № 509. Згідно з пунктом другим цього ж Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі-уповноважені посадові особи).

Відповідно винесення вищезазначених постанов про накладення штрафу на ФО-П ОСОБА_1 заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 здійснено в межах наданих чинним законодавством повноважень .

З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Згідно ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 3 ст. 24 цього ж Кодексу, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 6 ст. 95 цього ж Кодексу, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 245 КАС України, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця «Сухова Валентина Євгеновича» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов, слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця «Сухова Валентина Євгеновича» (79025, АДРЕСА_1) до Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, площа Міцкевича, 8) про визнання протиправними і скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Суддя Гавдик З.В.