Рішення № 75666751, 02.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/221/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді – Петросян К.Є.,

за участю: секретаря судового засідання – Грищенко М.І.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, голови Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області – ОСОБА_2 про визнання незаконними дій,-

ВСТАНОВИВ:

25.01.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов заступника голови «Постійної комісії з питань антикорупційної політики, законності прав, свобод і обов’язків громадян» Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_1 до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області про визнання протиправними дій, які привели до порушення прав та зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 29.01.2018 вищезазначений позов заступника голови «Постійної комісії з питань антикорупційної політики, законності прав, свобод і обов’язків громадян» Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_1 залишено без руху, через невідповідність його вимогам ст.ст.160, 161 КАС України (а.с.8-10).

15.03.2018 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому ОСОБА_1 просив врахувати суд, що він помилково визначив назву позивача та одночасно надав адміністративний позов громадянина України ОСОБА_1 до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області про визнання неправомірними дій, які привели до порушення прав та зобов’язання вчинити певні дії (а.с.14-16).

Ухвалою суду від 19.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_1 до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області про визнання неправомірними дій, які привели до порушення прав та зобов’язання вчинити певні дії, залишено без руху (а.с.18-19).

10.05.2018 позивачем усунуто недоліки позовної заяви на виконання вимог вищевказаної ухвали (а.с. 23-24).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 05.06.2018 за клопотанням позивача витребувано додаткові докази у справі (а.с.49).

Ухвалою суду від 21.06.2018 відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів у справі (а.с.70).

11.07.2018 у підготовчому провадженні позивачем надано заяву про зміну підстав адміністративного позову та уточнений адміністративний позов до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області та голови Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області ОСОБА_3 про визнання незаконними дій (а.с.75-77).

Ухвалою суду від 11.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд (а.с.80).

В обґрунтування уточненого адміністративного позову, ОСОБА_1 зазначив наступне.

Позивачем як депутатом Новоайдарської районної ради Луганської області та заступником голови постійної комісії «з питань антикорупційної політики, законності, прав, свобод і обов’язків громадян, зав’язків з суспільно-політичними організаціями», за зверненнями громадян громади, які повідомили про факти перевищення службових повноважень шляхом вчинення незаконних нотаріальних дій органом місцевого самоврядування, 12.12.2017 з метою з’ясування цих фактів було подано до Співаківської сільради депутатське звернення щодо питання про надання певної інформації та вчинення певних дій. В даному депутатському зверненні ОСОБА_1 просив надати інформацію у формі довідки стосовно кількості громадян, які скористалися послугою щодо отримання довіреностей за період з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2017 року (з розшифровкою помісячно) та із зазначенням їх місця проживання.

23.12.2017 на адресу позивача надійшов лист Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області від 21.12.2017 № 429, яким позивачу було відмовлено в наданні запитуваної інформації із посиланням на ст.8 Закону України «Про нотаріат» стосовно нотаріальної таємниці.

Позивач вважає дану відмову незаконною, оскільки жодних відомостей про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки ним не запитувалися депутатським зверненням, а запитувалися виключно відомості про кількість громадян, які звернулися до відповідача про вчинення певної дії.

Крім того, зазначив, що рішенням виконавчого комітету Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області сьомого скликання від 04.12.2015 № 5 обов’язки за вчинення нотаріальних дій покладено на Співаківського сільського голову – ОСОБА_2.

Розпорядженням від 26.11.2010 № 15 секретаря Співаківської сільської ради ОСОБА_2 було призначено відповідальною за ведення архівної роботи, кадрової роботи, діловодства, за здійснювання нотаріальних справ по Співаківській сільській раді.

За підсумками виборів голови Співаківської сільської ради головою була обрана ОСОБА_2

Дана посадова особа, на думку позивача, використала зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» для подальших можливих незаконних дій та у відповідності до рішення № 5 поклала обов’язки за вчинення нотаріальних дій на себе як голову Співаківської сільської ради.

Зауважив, що об’єктивною причиною звернення до суду із даним позовом послужили повідомлення громадян стосовно наявності фактів системної незаконної видачі головою Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області довіреностей особам, які не проживали і не проживають на території Співаківьської сільської ради Новоайдарського району Луганської області.

На підставі викладеного, просить суд:

- визнати незаконними дії Співакіської сільської ради щодо відмови у наданні інформації та зобов’язати надати таку інформацію;

- визнати незаконними дії голови Співаківської сільської ради ОСОБА_2 в частині вчинення нотаріальних дій, а саме надання довіреностей особам, які не проживають на території Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області;

- в разі визнання незаконних дій голови Співаківської сільської ради ОСОБА_2 винести окрему ухвалу, яку направити до Головного територіального управління юстиції в Луганській області стосовно проведення перевірки діяльності голови Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області ОСОБА_2 стосовно вчинення нею нотаріальних дій.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов. надав пояснення, аналогічні пред’явленому позову, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, одночасно й представник Співаківської сільської ради, у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, просила відмовити у їх задоволенні та підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву від 31.05.2018 та 23.07.2018. Суду пояснила наступне (а.с.30-35, 88-94).

Позивач скаржиться на незаконні дії з боку органу місцевого самоврядування, а саме: Співаківської сільської ради, які призвели до порушення прав, не зазначаючи при цьому чиїх саме та конкретні норми чинного законодавства. Також відсутній перелік прав, які порушені з огляду на позовну заяву позивача органом місцевого самоврядування - Співаківською сільською радою та Співаківським сільським головою ОСОБА_2

Право на видачу довіреностей посадовою особою місцевого самоврядування прямо передбачено чинним законодавством. Зокрема, згідно абзацу 6 статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами місцевого самоврядування.

Згідно статей 7, 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса, забов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомлення з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким при вчиненні нотаріальної дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Надання інформації у вигляді довідки стосовно громадян, які скористалися «послугою» отримання довіреності в органі місцевого самоврядування, а саме, в Співаківській сільській раді, можливо лише у випадках та особам, визначеним статтею 8 Закону України «Про нотаріат». В даному випадку позивач не відноситься ні до одного органу особи, визначеному статтею 8 Закону України «Про нотаріат».

Позивач зазначає, що предметом позову є виключно інформація про кількість громадян, які звернулися до відповідача для вчинення певної дії та просить її надати. Проте, згідно статті 8 Закону України «Про нотаріат» це є неможливим та порушує нотаріальну таємницю. Позивач в своєму депутатському зверненні щодо питання про надання певної інформації та вчинення певних дій від 12.12.2017 року конкретно вимагає довідку стосовно кількості громадян, які скористалися послугою щодо отримання довіреностей за період з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2017 року ( з розшифровкою помісячно) та із зазначенням їх місця проживання, що і є конкретно конфіденційною інформацією.

Також, позивач стверджує, що посадовою особою органу місцевого самоврядування Співаківської сільської ради посвідчувались довіреності особам, які не мешкають на території села Співаківки, але в обґрунтування своїх позовних вимог достовірних доказів не надає. Позивач ґрунтується на понятті «людина повинна бути прописана», однак такого поняття не існує. Є реєстрація людини за місцем проживання або за фактичним місцем проживання.

Згідно статей 9 та 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпоряджатися нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Згідно вищенаведеної статті місцем проживання певної особи є фактичне місце знаходження в певний час вчинення будь - якої нотаріальної дії, а не місце реєстрації громадянина за паспортом, або за документом, який посвідчує особу.

Додатково повідомила, що до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області та її виконавчого комітету протягом останніх двадцяти років не надходило жодної скарги від громадян ані в письмовій, ані в усній формі, та через відповідні органи з приводу неправомірного вчинення нотаріальних дій посадовою особою місцевого самоврядування Співаківської сільської ради.

Зауважила, що ОСОБА_2, Співаківський сільський голова Співаківської сільської ради сьомого скликання обрана на посаду сільського голови на підставі постанови Співаківської сільської виборчої комісії з №№ 26-37 від 26.10.2015 «Про підсумки голосування в одномандатних виборчих округах з виборів депутатів Співаківської сільської ради», постанови Співаківської сільської виборчої комісії №5 від 15.09.2015 «Про затвердження одномандатних виборчих округів сільського голови для виборів сільського голови та депутатів сільської ради сьомого скликання», постанови Співаківської сільської виборчої комісії № 25 від 26.10.2015«Про підсумки голосування з виборів Співаківського сільського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі», рішення сесії Співаківської сільської ради від 06.11.2015 № 1/1 « Про підсумки виборів Співаківського сільського голови та депутатів Співаківської сільської ради сьомого скликання 25 жовтня 2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Співаківської сільської ради від 04 грудня 2015 року № 5 «Про покладення обов’язків за вчинення нотаріальних дій на голову виконавчого комітету, Співаківського сільського голову ОСОБА_2» на останню покладено обов’язки щодо вчинення нотаріальних дій на території Співаківської сільської ради. До цього часу з 26 червня 1998 року по 05 листопада 2015 року ОСОБА_2 виконувала обов’язки секретаря Спііаківської сільської ради та її виконавчого комітету, де на неї також було покладено обов’язки з вчинення нотаріальних дій по Співаківській сільській раді( рішення сесії Співаківської сільської ради шостого скликання від 09 листопада 2010 року № 14 «Про обрання секретаря Співаківської сільської ради», розпорядження голови Співаківської сільської ради від 26 листопада 2010 року № 15 « Про призначення ОСОБА_2 - секретаря Співаківської сільської ради відповідальною за ведення архівної роботи, кадрової роботи, діловодства, за здійснювання нотаріальних справ по Співаківській сільській раді».

Обов’язки були покладені на посадову особу місцевого самоврядування ОСОБА_2 тому, що досвід роботи з вчинення нотаріальних дій по Співаківській сільській раді становить понад двадцять років, в штаті апарату Співаківської сільської ради на грудень 2015 року до цього часу немає особи з юридичною освітою, секретар сільської ради та головний бухгалтер мають освіту бухгалтерського обліку та стаж роботи посадової особи місцевого самоврядування один рік.

За останні двадцять років жодного права громадянина України зі сторони посадової особи місцевого самоврядування Співаківської сільської ради щодо вчинення нотаріальних дій порушено не було та відповідних фактів не встановлено.

Заслухавши пояснення позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-74 КАС України, суд прийшов до такого.

Статус депутата місцевої ради визначається Конституцією України та Законом України від 11.07.2002 № 93-ІV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі Закон № 93).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 93 депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Статтею 11 визначені права депутата місцевої ради у виборчому окрузі, зокрема при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання а також вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку (пункти 1, 3 частини 2 статті 11 Закону № 93).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 93 депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк (частина друга статті 13 Закону № 93).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону № 93 депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

Судом встановлено, що 13.12.2017 депутат Новоайдарської районної ради ОСОБА_1 звернувся із депутатським зверненням до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, в якому зазначив, що ним як депутатом Новоайдарської районної ради та заступником голови постійної комісії «з питань антикорупційної політики, законності прав, свобод і обов’язків громадян, зав’язків з суспільно-політичними організаціями» проводиться аналіз правомірності виконання певних повноважень органами виконавчої влади. У зв’язку із цим просив надати інформацію в формі довідки стосовно кількості громадян, які скористалися послугою щодо отримання довіреностей за період з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2017 року (з розшифровкою помісячно) та із зазначенням їх місця проживання (а.с.4).

Листом від 21.12.2017 вих.№ 429 Співаківська сільська рада відмовила депутату Новоайдарської районної ради Луганської області ОСОБА_1 в наданні витребуваної ним інформації із посиланням на статтю 8 Закону України «Про нотаріат» (а.с.5).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до Співаківської сільської ради як депутат Новоайдарської районної ради із відповідним депутатським зверненням. Відповідь йому була надана Співаківською сільською радою також як депутату Новоайдарської районної ради Луганської області.

Разом з тим, із зазначеним позовом до суду позивач звернувся як громадянин України ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Тобто, діючим законодавством передбачено судовий захист саме порушених прав та інтересів особи, який досягається винесенням судового рішення. Отже, захист прав - це наслідок вирішення спору, а не завдання суду.

В спірних відносинах суд не вбачає порушень прав позивача як громадянина з боку Співаківської сільської ради при відмові в наданні витребуваної депутатським зверненням інформації, оскільки відповідне звернення було адресовано позивачем саме як депутатом, яким проводиться аналіз правомірності виконання певних повноважень органами виконавчої влади, а не громадянином.

При цьому, в силу частини другої статті 15 Закону № 93, позивач як депутат не позбавлений права вимагати припинення порушень в установленому законом порядку або звернутися до відповідних правоохоронних органів.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання незаконними дій Співаківської сільської ради щодо відмови у наданні витребуваної інформації та зобов’язанні надати дану інформацію.

Що стосується вимог позивача стосовно дій голови Співаківської сільської ради, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретних);

3) видають дублікати посвідчених ними документів;

4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

5) засвідчують справжність підпису на документах;

6) видають свідоцтва про право на спадщину;

7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя.

Статтею 9 Закону України «Про нотаріат» визначено обмеження у праві вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно частини другої статті 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, в тому числі, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 рішення Співаківської сільської ради від 06.11.2015 № 1/1 «Про підсумки виробів Співаківського сільського голови та депутатів Співаківської сільської ради сьомого скликання 25 жовтня 2015 року» визначено вважати ОСОБА_2 обраною Співаківським сільським головою Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області сьомого скликання як таку, що приступила до виконання своїх службових обов’язків Співаківського сільського голови 06.11.2015 року (а.с.36).

Рішенням Співаківської сільської ради від 04.12.2015 № 5 обов’язки за вчинення нотаріальних дій покладено на голову виконавчого комітету, Співаківського сільського голову ОСОБА_2 (а.с.37).

Таким чином, відповідно до рішення від 04.12.2015 № 5 ОСОБА_2 є посадовою особою Співаківської сільської ради, на яку в силу вимог статті 1 Закону України «Про нотаріат» покладено обов’язок щодо вчинення нотаріальних дій.

Крім того, ОСОБА_2 також здійснювала дії щодо вчинення нотаріальних дій до обрання її головою Співаківської сільської ради перебуваючи на посаді секретаря Співаківської сільської ради сьомого скликання відповідно до розпорядження Співаківської сільської ради від 26.11.2010 № 15, яким ОСОБА_2 призначена відповідальною за ведення архівної роботи, кадрової роботи, діловодства, за здійснювання нотаріальних справ по Співаківській сільській раді (а.с.38-39).

Жодних порушень діючого законодавства при визначенні ОСОБА_2 відповідальною за вчинення нотаріальних дій судом не встановлено.

Позивач звертаючись до суду із даним позовом як на об’єктивну причину звернення посилається на повідомлення громадян стосовно наявності фактів системної незаконної видачі головою Співківської сільської ради Новоайдарського району довіреностей особам, які не проживали і не проживають на території Співаківськрї сільської ради.

Разом з тим, жодних звернень громадян з цього приводу позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.

Натомість, дані твердження позивача спростовуються інформацією Новоайдарської районної ради Луганської області від 20.07.2018 № 08/563, відповідно до якої зазначено, що з 01.01.2017 по червень 2018 року жодних звернень громадян щодо порушення повноважень органом місцевого самоврядування – Співаківською сільською радою Новоайдарського району Луганської області або фактів перевищення службових повноважень (неправомірних дій) її головою ОСОБА_2 до Новоайдарської районної ради не надходило.

Відповідно до положень частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?д;...&?о;.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. &?ш;...&?і; поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям “право” має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище. Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Таким чином враховуючи наведене нормативне регулювання, право на оскарження індивідуальних актів (рішень, дій, бездіяльності) мають лише особи, права та інтереси яких порушено такими актами.

Разом з тим позивачем в ході судового розгляду справи жодним чином не обґрунтовано порушення оскаржуваними діями голови Співаківської сільської ради його прав, свобод чи інтересів. Про відсутність порушення права ОСОБА_1 не заперечував і сам позивач у судовому засіданні.

В ухвалі від 07.05.2018 у справі № 800/530/17 Верховним Судом України зроблено правовий висновок, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно – правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача діями відповідачів, та відповідно вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не повертаються.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області, голови Співаківської сільської ради Новоайдарського району Луганської області – ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 03 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4