Рішення № 75666632, 02.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1802/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1173/2018 від 06.04.2018 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014;

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до стажу роботи на посадах прокурорів періоди роботи на посадах: з 17.02.1997 по 20.05.1999 – стажист на посаді помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області; з 21.05.1999 по 06.06.2012 – старший помічник Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганська Луганської області; з 07.06.2012 по 29.07.2012 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури; з 30.07.2012 по 01.12.2014 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері; з 02.12.2014 по 13.01.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області; з 14.01.2015 по 15.07.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області; з 13.04.2016 по 23.07.2017 – прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Луганської області; з 24.07.2017 по цей час – прокурор відділу Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Луганської області, та до стажу роботи за вислугу років період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12.12.1989 по 01.11.1992, зобов’язати призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно із ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VIІ від 14.10.2014 в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, обчисленої за останні 60 календарних місяці роботи перед зверненням за пенсією з 30.03.2018.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 30.03.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 86 п. 1 Закону України “Про прокуратуру”. Відповідач рішенням від 06.04.2018 за № 1173/2018 було відмовлено в призначенні пенсії в зв’язку з відсутністю 13 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурорів та 23 роки 6 місяців стажу роботи за вислугу років.

Позивач вважає, що відповідач неправильно здійснив розрахунок стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, взявши до уваги лише 5 років 9 місяців 24 дні роботи в органах прокуратури та помилково 21 рік 01 місяць 15 днів, без врахування періоду перебування позивача на посадах: стажиста на посаді помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області, старшого помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокурора та відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, на думку позивача, відповідач внаслідок вказаних порушень позбавив позивача права на пенсію.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 липня 2018 року провадження у справі за даним адміністративним позовом було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 23 липня 2018 року (а.с. 1-2).

23 липня 2018 року оголошено перерву до 02 серпня 2018 року.

Позивач у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином суду, надав відзив на позовну (а.с. 53-54), в обґрунтування якого зазначено, що 30.03.2018 відповідач отримав заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру». Згідно пункту 1 статті 86 Закону № 1697-VII право на пенсійне забезпечення за вислугу років мають прокурори в період з 01.10.2017 по 30.09.2018 при наявності стажу роботи за вислугу років 23 роки 6 місяців, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. Згідно трудової книжки та довідки про стаж роботи – стаж роботи ОСОБА_1 на посадах прокурора складає – 5 років 9 місяців 24 дні з 07.06.2012 по 30.03.2018, стаж роботи за вислугу років складає – 21 рік 01 місяць 15 днів з 17.02.1997 по 30.03.2018, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 86 Закону №1697-VII.

На підставі вищевикладеного, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 за заявою позивача від 30.03.2018 у зв’язку з відсутністю 13 років 6 місяців стажу роботи на посадах прокурорів та 23 років 6 місяців стажу роботи за вислугу років та прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії БТ-І № 9711982 від 29.08.1983 ОСОБА_1 у періоди з 29.08.1983 по 09.02.1995 працювала у Сєвєродонецькому міському суді з них: з 29.08.1983 по 09.02.1984 на посаді секретаря-машиніста народного суду, з 10.02.1984 по 26.08.1985 секретарем суду, з 27.08.1985 по 05.04.1993 на посаді секретаря суду з кримінальних справ, з 09.04.1993 по 09.02.1995 на посаді секретаря судового засідання; у період з 11.01.1996 по 13.02.1997 працювала у Сєвєродонецькому міському вузлі електрозв’язку «Сєвєродонецькміськтелеком» на посаді юрисконсульта другої категорії (а.с. 23-26).

Також відповідно до записів у вищезазначені трудовій книжці позивача та згідно із довідкою Прокуратури Луганської області від 30.03.2018 № 11/114 вих18 (а.с. 35) ОСОБА_1 займала наступні прокурорські посади в певний період часу:

- з 17.02.1997 по 20.05.1999 – стажист на посаді помічника Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора Луганської області;

- з 21.05.1999 по 06.06.2012 – старший помічник Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області;

- з 07.06.2012 по 29.07.2012 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури Луганської області;

- з 30.07.2012 по 01.12.2014 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Луганської області;

- з 02.12.2014 по 13.01.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 14.01.2015 по 15.07.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 16.07.2015 по 12.04.2016 – прокурор відділу представництва органів прокуратури в суді управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 13.04.2016 по 23.07.2017 – прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 24.07.2017 по цей час – прокурор відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Луганської області.

Також у довідці Прокуратури Луганської області від 30.03.2018 № 11/114 вих18 зазначено, що станом на 30.03.2018 стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах становить 21 рік 01 місяць 14 днів (а.с. 35-36).

Довідкою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.02.2018 № 04.36/6.2018 підтверджено, що позивач дійсно працювала в Сєвєродонецькому міському суді Луганської області у період з 29.08.1983 по 13.02.1995 та зазначено, що у період з 29.08.1989 по 30.10.1992 ОСОБА_1 перебувала у декретній відпустці (а.с. 37).

30 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 60).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 06.04.2018 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови зазначено, що згідно трудової книжки та довідки про стаж роботи – стаж роботи ОСОБА_1 на посадах прокурора складає – 5 років 9 місяців 24 дні з 07.06.2012 по 30.03.2018, стаж роботи за вислугу років складає – 21 рік 01 місяць 15 днів з 17.02.1997 по 30.03.2018, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 86 Закону №1697-VII (а.с. 61).

Таким чином, спірним питанням у даній справі є не зарахування відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах, а саме на посаді стажиста помічника Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора Луганської області з 17.02.1997 по 20.05.1999 та на посаді старшого помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області з 21.05.1999 по 06.06.2012.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Згідно ч.3 ст. 8 Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року у справі № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року у справі №5-рп/2002,Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності у старості та в інших випадках, передбачених законом. В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (ст.ст. 46, 92 Конституції України).

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Статус прокурора визначений статтею 15 Закону № 1697-VII.

Статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Згідно ч. 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Аналізуючи наведену норму Закону, суд дійшов висновку, що до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 Закону України «Про прокуратуру» та на посадах стажистів, помічників та старших помічників прокурорів.

Отже, суд зазначає, що відповідачем неправомірно було не зараховано ОСОБА_1 до вислуги років, що дає право на пенсію відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», періоди роботи позивача на наступних посадах: з 17.02.1997 по 20.05.1999 – стажист на посаді помічника Лисичансько-Рубіжанського природоохоронного міжрайонного прокурора Луганської області та з 21.05.1999 по 06.06.2012 – старший помічник Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області, а отже рішення про відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1173/2018 від 06.04.2018 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 ОСОБА_1 саме з підстав не назарування до вислуги років роботу позивача на посадах стажиста на посаді помічника прокурора та старшого помічника прокурора є передчасним.

Крім того, суд зазначає, що рішення про призначення пенсії або відмову у призначенні пенсії є дискрецією суб’єкта владних повноважень, а тому саме відповідач з урахуванням встановлених судовим рішення повинен приймати відповідне рішення щодо призначення або відмову в призначенні пенсії позивачу.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, який відповідає об'єкту порушеного права, а саме прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1173/2018 від 06.04.2018 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014 ОСОБА_1 та зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» зарахувавши до стажу роботи на посадах прокурорів спірні періоди роботи позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн., про що суду надано квитанцію № 67 від 26.06.2018 року (а.с. 3).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн, а тому з урахуванням ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір у розмірі 352,40 грн. стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 32, 77, 78, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 1173/2018 від 06.04.2018 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII від 14.10.2014.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2018 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» зарахувавши до стажу роботи на посадах прокурорів періоди роботи: з 17.02.1997 по 20.05.1999 – стажист на посаді помічника Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганської області; з 21.05.1999 по 06.06.2012 – старший помічник Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного прокурора Луганська Луганської області; з 07.06.2012 по 29.07.2012 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної природоохоронної прокуратури; з 30.07.2012 по 01.12.2014 – старший прокурор Лисичансько-Рубіжанської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері; з 02.12.2014 по 13.01.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області; з 14.01.2015 по 15.07.2015 – старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області; з 13.04.2016 по 23.07.2017 – прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Луганської області; з 24.07.2017 по 30.03.2018 – прокурор відділу Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Луганської області.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, МЖК «Мрія», 8/61) судовий збір у розмірі 352,40 грн (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя ОСОБА_2