Рішення № 75666375, 25.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 року 810/1957/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання виплачувати пенсію позивачу на визначений ним банківський рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зобов'язано відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 08.02.2016, однак він відмовляється перераховувати пенсію на банківський рахунок позивача. При цьому, позивач зауважив, що його представник, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заяву позивача про перерахування пенсії на його особистий банківський рахунок, однак відповідач незаконно відмовив йому у цьому, чим позбавив передбачених законодавством гарантій.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заява подана позивачем з порушенням вимог Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.1999 №1596, оскільки така заява подана позивачем не особисто до органу Пенсійного фонду, а через представника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданий органом 2 ІSR 30.08.2016, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

У серпні 1990 року відділом соціального забезпечення у м. Білій Церкві Київської області позивачу була призначена пенсія за віком, яку він отримував включно до березня 1997 року.

Виплата пенсії була припинена у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до іншої країни.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2016 в адміністративній справі №357/6072/16-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 08.02.2016, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації пенсійних виплат та нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вказана постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2016 в адміністративній справі №357/6072/16-а набрала законної сили 24.04.2017, що підтверджується відповідною відміткою.

Листом від 12.04.2017 відповідач повідомив представника позивача про те, що виплата пенсії позивачу поновлена, однак відмовив у виплаті нарахованої пенсії через банківську установу ПАТ "Сбербанк", в якому позивачем було відкрито банківський рахунок, оскільки з 01.04.2017 виплата пенсій через вказану банківську установу не проводиться.

У зв'язку з цим, позивачем було відкрито банківський рахунок в банківській установі АТ "Ощадбанк".

02 листопада 2017 року представником позивача було направлено до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області оригінал заяви ОСОБА_1 про перерахування пенсії на його особистий банківський рахунок, який відкритий в банківській установі АТ "Ощадбанк".

Листом від 18.12.2017 №702/П-01 відповідач повідомив представника позивача про те, що заява про виплату пенсії подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.

Отже, на думку відповідача, позивачем не дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії.

Однак, не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" даний закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить ньому Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за "принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.

Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 (далі - Порядок №1596), одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Згідно з п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, оригінал заяви ОСОБА_1 про перерахування пенсії на його особистий банківський рахунок, який відкритий в банківській установі АТ "Ощадбанк", був направлений до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області засобами поштового зв'язку.

Однак, відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений ним банківський рахунок, відповідач вважає, що позивачем не була дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечував проти того, що особиста заява позивача про виплату пенсії повністю відповідає формі, яка встановлена додатком 1 Порядку №1596.

Також, відповідач не заперечував проти того, що підпис на заяві про виплату пенсії належить ОСОБА_1, особа якого була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Таким чином, під "особистим зверненням пенсіонера", про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача.

Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто, не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на поновлення пенсії.

Тим більше, дані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 по справі К/800/19411/1412, в якій зазначено, що "Також є безпідставним посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ніш не встановлено обов'язку подання заяви для виплати пенсії особисто".

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".

Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

З приводу доводів відповідача, що представники позивача, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень передавати до органу Пенсійного фонду особисту заяву позивача про виплату пенсії, підписану самим позивачем, суд зазначає наступне.

Позивач є особою дуже похилого віку (82 роки), який проживає у Державі Ізраїль, не може особисто вручити відповідачу свою заяву, а тому він, скориставшись своїм конституційним та законним правом, уповноважив свого представника, на підставі нотаріальної довіреності, передати відповідачу його особисту заяву та інші документи, необхідні для виплати пенсії.

Дійсно, відповідно до п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду.

Однак, під "поданням заяви" слід розуміти - особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, (або коли це не дозволяє зробити стан самого пенсіонера, то замість нього - його законним представником), а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера вже підписаної їм або його законним представником до приймальні відповідача.

Абзацом 6 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства

Отже, чинним законодавством передбачено, що письмові заяви громадян можуть бути передані до відповідного органу через уповноважену ним особу.

Більш того, відповідно до ст. 18 цього ж Закону, прямо передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою, має право користуватися послугами адвоката, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином, враховуючи те, що повноваження представників позивача оформлені відповідно до ст. ст. 244, 245 ЦК України, відповідною довіреністю з печаттю та апостилем, позивач подав свою заяву через свого представника у відповідності до діючого законодавства.

А відтак, немає жодних підстав стверджувати, що представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, не мав права передати відповідачу особисту заяву позивача про виплату пенсії на визначений банківський рахунок.

З огляду на зазначене, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений ним банківський рахунок.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.