Ухвала суду № 75666038, 03.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/1697/17

Провадження №11-кп/772/1420/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Слободяник Т. В.

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого: Бурденюка С.І.

суддів: Дедик В.П., Нешик Р.І.

з участю:

прокурора Тучика А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Литвинюка С.О. на вирок Немирівського районого суду Вінницької області від 21.09.2017 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецьк,

жителя АДРЕСА_1,

українця, громадянина України,

раніше судимого

15.08.2012 року Немирівським районним судом Вінницької області по ч.3 ст. 185, 75 КК

України до 3-х років 5-и місяців позбавлення волі з іспитовим строком один рік,

визнано винним по ч. 2 ст.185 КК України і призначено покарання два роки позбавлення волі; визнано винним по ч. 3 ст.185 КК України і призначено покарання три роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_3 остаточне покарання три роки позбавлення волі.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця та жителя АДРЕСА_2,

українця, громадянина України,

раніше не судимого,

визнано винним по ч. 2 ст.185 КК України і призначено покарання два роки позбавлення волі; визнати винним по ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання три роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначено ОСОБА_4 остаточне покарання три роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Зобов'язано засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації згідно п. п. 1,2 ч.1; п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 1186,70 гривень процесуальних витрат на користь держави.

Вирішено долю речових доказів.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 будучи засудженим 15.08.2012 року Немирівським районним судом за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 роки 5 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, строком 1 рік, умисно не виконував вимоги п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, у зв'язку з чим, 02.09.2013 Немирівський районний суд виніс постанову про направлення ОСОБА_3 на відбуття покарання за вироком від 15.08.2012 року у виді 3 роки 5 місяців позбавлення волі. Звільнившись 06.11.2015 року з місць позбавлення волі, ОСОБА_3 на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.

ОСОБА_3 08.06.2017 року близько 10:30 год. повторно за попередньою змовою із ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникнення до житла, прийшли у домогосподарство ОСОБА_5 по АДРЕСА_3.

ОСОБА_3, діючи спільно із ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, підійшли до житлового будинку ОСОБА_5, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом демонтажу віконної рами веранди, проникли у середину будинку, звідки умисно, таємно з корисливих спонукань, викрали телевізор марки «Електрон» моделі «21-705» ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта № 3749/17-21 від 29.06.2017 року становить 497,50 гривень та два металевих газових балони бувших у використанні об'ємом по 40 л кожен загальною вартістю 350 гривень.

Після чого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покинули будинок ОСОБА_5 і розпорядились викраденим на власний розсуд.

ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 08.06.2017 року близько 21:00 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля супермаркету «Малина-Маркет 1» по вул. Горького,95 м. Немирів Вінницької області побачили біля входу у вказаний супермаркет залишені без нагляду два велосипеди марки «RANGER» ринкова вартість якого становить 2466,00 гривень, що належать ОСОБА_6 та марки «BRANDES» ринкова вартість якого становить 475,20 гривень і належить ОСОБА_7.

Після чого, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), реалізуючи свій злочинний намір, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу підійшли до вказаних велосипедів, де з корисливих спонукань ОСОБА_3 таємно викрав велосипед «RANGER», а ОСОБА_4 викрав велосипед «BRANDES». Після чого розпорядились викраденим на власний розсуд, а саме приховали у підвальному приміщенні багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4.

У своїй апеляційній скарзі прокурор Литвинюк С. ставить питання про скасування вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 21.09.2017 стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого скасувати. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. З ст. 185 КК України - 3 роки та 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України - З роки позбавлення волі, за ч. З ст. 1 85 КК України - 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити з іспитовим строком 3 роки, покласти обов'язки передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. У резолютивній частині вироку вказати про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальних витрат в розмірі 1186,70 грн. в рівних долях.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судове засідання не з'явились, будучи належно-повідомленими про слухання справи. Суд приймає рішення про слухання без участі обвинувачених.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Литвинюка С. підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доведеність вини обвинувачених не оскаржується .

Суд першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, в зв'язку з тим, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в скоєні злочину, за який вони засуджені, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, суд дав вірну юридично-правову оцінку і визначив кваліфікацію дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 185 КК України.

Відповідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

В ч.2 ст.65 КК України зазначено «Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари.

Судом першої інстанції фактично не прийнято до уваги та не враховано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили умисний злочин середньої тяжкості, особи обвинувачених те, що визнали свою вину, щиро розкаялись, раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності.

З огляду на наведене вище ,апеляційний суд приходить до висновку, що доводи прокурора в апеляційній скарзі про м'якість призначеного покарання обвинуваченим непослідовними.

Апеляційний суд вважає, що призначене місцевим судом покарання за вказаних обставин відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особам засуджених, взагалі основним засадам призначення покарання і буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та попередження вчинення ними нових злочинів.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом по даній справі дотримано вимог кримінального процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині істотного порушення кримінального процесуального закону , про стягнення процесуальних витрат, апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Як вбачається з вироку, при вирішенні питання про стягнення процесуальних витрат, суд припустився невірного застосування кримінального процесуального закону. Так, суд присудив стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 процесуальні витрати солідарно. Стягнення таких витрат в солідарному порядку процесуальним законом не передбачене.

Згідно п.13 ч.1, ч.3 ст.368 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд вирішує питання про стягнення судових витрат, а якщо обвинувачених декілька, також вирішене питання про стягнення таких витрат з кожного з обвинувачених. Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 07.07.1995 року у справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного з засуджених.

В даному випадку процесуальні витрати слід стягнути в рівних долях з кожного з обвинувачених.

Отже, при проведенні судового слідства, з'ясування обставин справи, та ухвалення вироку у справі, судом першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримано, тому вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 24.07.2015 року в частині стягнення з обвинувачених процесуальних витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляцйну скаргу прокурора Литвинюка С.-задовольнити частково.

Вирок Немирівського районого суду Вінницької області від 21.09.2017 року - змінити в частині стягнення процесуальних витрат.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1186,70 грн. в рівних долях.

В решті вирок залишити без змін.

На судове рішення може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.

с у д д і :

Бурденюк С.І. Нешик Р.І. Дедик В.П.