Постанова № 75665989, 01.08.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16029/18

Провадження № 22-ц/772/1736/2018

Категорія: 69

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 рокуСправа № 127/16029/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Берегового О.Ю., Голоти Л.О.,

за участю секретаря судового засідання: Торбасюк О.І.,

за участю сторін: представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №127/16029/18 за матеріалами заяви ОСОБА_3, за участю заінтересованих осіб Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації про встановлення факту поранення при виконанні обов’язку військової служби 17 травня 2015 року в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2018 року про відмову у відкритті провадження, яка постановлена суддею Король О.П. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області,

в с т а н о в и в :

В червні 2018 року ОСОБА_3 звернувся у суд з заявою про встановлення факту, в якій просив встановити юридичний факт його поранення при виконанні обов’язку військової служби 17 березня 2015 року в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала мотивована тим, що судами не можуть розглядатись заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов?язків військової служби.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2018 року є незаконною та необґрунтованою з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов»язків військової служби.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення факту поранення при виконанні обов’язку військової служби 17 березня 2015 року в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України посилався на те, що від встановлення цього факту залежить виникнення його права для набуття статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Способи захисту порушеного права передбачені статтею 16 ЦК України. Незважаючи на те, що перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним, обраний позивачем спосіб має бути таким, який у разі задоволення позову вирішить спір по суті та відновить права заявника, які були порушені. Встановлення певних фактів при розгляді справи у позовному провадженні не може розглядатися як кінцева мета вирішення спору між сторонами.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (змінами та доповненнями) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту поранення, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А у разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова суду в передбаченому законом порядку.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. Суд може лише за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Разом з тим, вирішення питання про встановлення спірного факту не належить до компетенції суду. Викладене вище узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №760/20460/15-ц).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту його поранення при виконанні обов’язку військової служби 17 березня 2015 року в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, оскільки не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби.

Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 липня 2018 року про відмову у відкритті провадження залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2018 року.

Головуючий: підпис ОСОБА_2

Судді: підписи ОСОБА_5

ОСОБА_6

Згідно з оригіналом: ОСОБА_2