Рішення № 75665828, 01.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 р. Справа№805/3268/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши в

порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України

Донецької області

про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною відмову від 17.04.2018 року №151/Р-1-01-04 у призначенні пенсії за вислугу років, зобов’язання призначити пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку починаючи з 13 квітня 2018 року.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, відмовляючи в призначенні пенсії за вислугою років, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначає, що оскільки на момент призначення та перебування позивача на службі в органах прокуратури України діяв Закон України «Про прокуратуру» № 1789, позивач має право на пенсію за вислугою років при наявності 20 років стажу, що передбачено зазначеним Законом.

Вказує, що з прийняттям Закон України «Про прокуратуру» № 1697, як вважає позивач, його права були звужені, а тому вважає відмову пенсійного органу у призначенні пенсії за вислугою років при наявності стажу 22 роки 8 місяців такою, що порушує його права.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 04.07.2018 року замінений відповідач у справі Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області його правонаступником ОСОБА_3 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а).

Предстаники сторін у судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 87500, АДРЕСА_1, НОМЕР_2 (а.с. 8-9).

Згідно довідки Прокуратури Донецької області від 02.03.2018 року № 11/259 ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з грудня 1997 року по теперішній час, стаж роботи станом на 02.03.2018 року складає 19 років 02 місяці 15 днів (а.с. 20).

Згідно записів трудової книжки № БТ-ІІ № 2715668 ОСОБА_1 з 01.09.1993 року по 30.06.1998 року навчався в Донецькому державному університеті (а.с. 14-19).

12.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області з заявою про призначення пенсії за вислугою років (а.с. 23).

17.04.2018 року Центральним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області надана відповідь №151/Р-1-01-04 на заяву, в якій зазначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 25 років 01 місяць, в тому числі стаж за вислугу років, з урахуванням 1/2частини часу навчання в Донецькому Державному університеті (02 роки 04 місяці 29 днів) – 22 роки 08 місяців, у зв’язку з чим права на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 ОСОБА_1 не має, оскільки у нього відсутній стаж за вислугою років 23 роки 6 місяців (а.с. 24).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати неправомірною відмову у призначенні пенсії за вислугу років, зобов’язати призначити пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

На час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01.10.2017 по 30.09.2018 - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідними умовами для призначення йому пенсії за вислугу років були: а) стаж за вислугу років - 23 роки 6 місяців; б) стаж на посадах прокурорів - 13 років 6 місяців.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії його стаж за вислугу років складав 22 роки 8 місяців, а стаж роботи на посадах прокурорів - 19 років 02 місяці.

Крім того, суд зазначає, що в період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011, що діяла до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, станом на 12.04.2018 у позивача наявний необхідний стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років, як це передбачено Законом України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011.

Тобто, у період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011 позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи людини і громадянина не є вичерпними, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 визначений критерій, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави, встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Тобто, розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача щодо призначення йому пенсії за вислугу років, а тому відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за вислугою років, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В розумінні частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки відповідачем рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймалось, чим порушене право позивача на його оскарження, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугу років неправомірними.

Як вбачається з адміністративного позову, він мстить вимогу про зобов’язання призначити пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року.

Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_4 Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих ОСОБА_4 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації ОСОБА_4 ОСОБА_5 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті ОСОБА_4 ОСОБА_5 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Оскільки призначення пенсії за вислугою років є владними дискреційними функціями відповідача, такий обов?язок покладений на орган Пенсійного фонду нормами чинного законодавства, тому суд вважає за доцільне з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення про зобов?язання відповідача повторно розглянути питання про призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з ухваленням рішення про визнання дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років неправомірними та зобов’язання повторно розглянути питання про призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, місце проживання: 87500, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) про визнання неправомірною відмову від 17.04.2018 року №151/Р-1-01-04 у призначенні пенсії за вислугу років, зобов’язання призначити пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року – задовольнити частково.

Дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років - визнати неправомірними.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років у розмірі 90% від місячного заробітку, починаючи з 13 квітня 2018 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171861, юридична адреса: 87548, м. Маріуполь, вул. Зелінського, б. 27 а) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, місце проживання: 87500, АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 1409 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.