Ухвала суду № 75665293, 30.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/753/17

Провадження №11-кп/772/601/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Алєксєєнко В. М.

Доповідач: Ковальська І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ковальської І.А.,

суддів: Нагорняка Є.П., Рупака А.А.,

з секретарем Діденко В.В.,

за участю:

прокурора Миколайчука Д.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020200000039 від 09.02.2017, за апеляційною скаргою прокурора Орлика А.А. на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 27.02.2018, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання звільнено з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки.

В порядку п 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично заявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, та повідомляти про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 11354 грн. матеріальних збитків та на користь ОСОБА_3 79885,94 грн. матеріальних та моральних збитків.

Вирішено питання з речовими доказами та процесуальними витратами.

Судом визнано доведеним, що 09.02.2017 близько 08:52 год. (точного часу органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Renault Magnum AE 390» д.н. НОМЕР_1, рухаючись у м. Липовець по вул. Першотравневій у напрямку м. Вінниця, виїхавши на кругове перехрестя, допустив зіткнення із легковим автомобілем «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, та який наближався по рівнозначній дорозі до перехрестя з правої сторони, внаслідок чого водій автомобіля «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 та пасажири вказаного автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експерта № 194а від 28.03.2017, за результатам проведення судової авто технічної експертизи у ситуації, що склалась 09.02.2017 у діях водія автомобіля «Renault Magnum AE 390» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 16.12 Правил дорожнього руху України (на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), яка з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 340 від 20.04.2017 у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, забою лівої половини грудної клітки, садна лівого передпліччя. перенісся, лівої брови, лівої половини грудної клітки, посттравматичний пульмоніт, міозит. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_5 за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 доби) розлад здоров'я. Враховуючи викладене, 11.05.2017 кримінальне провадження у даній частині закрито та матеріали направлено до Липовепького ВП Немирівського ВИ ГУ НП у Вінницькій області для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 341 від 20.04.2017, у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої травма живота - розрив селезінки, пошкодження правої долі печінки, закрита травма грудної клітки закриті переломи 8-9 ребер зліва, посттравматичний пульмоніт, міозит, лівобічний гемоторакс, гематома в поясничній ділянці зліва, садна грудної клітки. Дані ушкодження у ОСОБА_3 викликали кровотечі - внутрішньочеревну та внутрішньо плевральну зліва, масивну крововтрату необхідність виконання 09.02.2017 за життєвими показами операції з видалення селезінки, зашиванням пошкодження правої долі печінки. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_3 належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки закрита травма грудей і живота з розривом селезінки, пошкодження правої долі печінки, лівобічним гемотораксом являлись небезпечними для життя в момент спричинення і обумовили загрозливі для життя явища.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 339 від 27.04.2017, у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита травма живота - розрив, розміщення селезінки, закрита травма грудної клітки - закриті переломи 9-10-го ребер зліва. посттравматичний пульмоніт, міозит, закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, забійна рана в ділянці лоба. Дані ушкодження у ОСОБА_4 викликали внутрішньочеревну кровотечу, масивну крововтрату, необхідність виконання 09.02.2017 за життєвими показниками операції з видалення селезінки. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки закрита травма живота з розривом селезінки являлась небезпечною для життя в момент спричинення і обумовила загрозливі для життя явища.

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок суду, в якій просить скасувати вирок в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Апелянт просить ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України до п'яти років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Вважає, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Обвинувачений не відшкодував завдану потерпілим шкоду, що свідчить про формальність визнання ним вини.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого проти задоволення апеляційної скарги, потерпілих, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується сукупністю доказів.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є непереконливими. Прокурором не доведено, що покарання призначене судом у виді 5 років позбавлення волі з звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки є недостатнім, та не досягне мети кримінального покарання.

Крім того, прокурор в своїй апеляційній скарзі просить призначити покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст.286 КК України у виді 5 років обмеження волі.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Покарання, на яке вказує прокурор в своїй апеляційній скарзі, у виді обмеження волі не передбачено санкцією статті ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор Миколайчук Д.Г. частково підтримав апеляційну скаргу та просив застосувати ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, жодних підстав для застосування ст. 69 КК України прокурором наведено не було.

Закон (ч. 1 ст. 69) визначає дві підстави, які можуть обумовити призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом:

1) наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) урахування особи винного, що передбачає урахування суб'єктивних ознак, які знижують ступінь суспільної небезпеки особи винного. При цьому суд має належним чином умотивувати своє рішення про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Згідно матеріалів кримінального провадження та вироку суду судом визнано обставину пом'якшуючу покарання обвинуваченого - щире каяття. Інших пом'якшуючих вину обставин судом першої інстанції не встановлено, не встановлені такі пом'якшуючі обставини і під час перегляду апеляційним судом.

Інші доводи апелянта не можуть вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, судовий розгляд справи проведено з дотриманням кримінального процесуального закону з повним дослідженням усіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Орлика А.А. залишити без задоволення.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 27.02.2018 щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи) Згідно з оригіналом. Суддя: