Ухвала суду № 75665278, 31.07.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18188/18

Провадження №1-кс/127/9353/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді Чернюка І.В.,

при секретарі Войтенко А.В.,

за участю:

особи, яка подала скаргу ОСОБА_1,

слідчого Шеня Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження від 16.07.2018 року,

в с т а н о в и в:

24.07.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області зі вищевказаною скаргою, яку мотивувала тим, що 30.12.2015 року біля 17.00 годин на автодорозі м. Бар - с. Гайове Барського району Вінницької області, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Рено Трафік» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Гайове, об'їжджаючи вибоїни на дорозі, виїхав на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку своєї смуги руху, по краю узбіччя. Від отриманих травм велосипедист ОСОБА_4 загинув. Вище зазначені відомості 30.12.2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000483.16.07.2018 року постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 закрито кримінальне провадження № 12015020000000483у зв’язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Дану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною та передчасною, оскільки слідчий експеримент з водієм ОСОБА_3 було проведено не за тих часових умов при яких була вчинена ДТП. Дорожньо-транспортна пригода була вчинена о 17.00 годині 30.12.2015 року. По календарю захід сонця о 16.03 годині. На вулиці були густі сутінки, однак ще не було темно. А слідчий експеримент проводився в березні місяці 2016 року о 20.00 годині, коли на вулиці була нічна темрява. На час проведення слідчого експерименту, часом вчинення ДТП вважалось 18.00 година, тому на той час ніхто з учасників слідчого експерименту зауважень не робив. Згодом, слідством було встановлено, що ДТП було вчинено о 17.00 годині. Під час слідчого експерименту був задіяний мікроавтобус «Опель Віваро», технічні характеристики якого відрізняються від «Рено Трафік», а саме - «посадка» зовнішніх світлових приладів і їх відстань по висоті від дорожнього покриття, що теж суттєво вплинуло на визначення видимості велосипедиста.

На думку ОСОБА_1 невірні дані, щодо видимості велосипедиста і дороги, які були встановлені слідчим експериментом були використані при проведенні численних авто технічних експертиз, висновки яких є невірними.

Окрім того, поза увагою залишились суттєві обставини, які були зафіксовані під час огляду місця події. Оглядом місця події і план-схемою до нього, зафіксовано, що вся осип частин конструкцій автомобіля і велосипеда після зіткнення, знаходилась на правому, по ходу руху велосипедиста, узбіччі. Розмір осипу - 15.30 м. по довжині і 5.00 метра по ширині, а край осипу знаходився на узбіччі, на відстані 0,10 метра до краю проїзної частини дороги. Вся осип, знаходиться на узбіччі, на проїзній частині дороги немає жодної частини, що вказує на місце зіткнення - узбіччя. Тому висновки експертів, в яких не зазначено місце зіткнення - узбіччя, є невірними, помилковими і до уваги братись не можуть.

ОСОБА_1 вважає, що для повного і об'єктивного розслідування кримінального провадження та прийнятті по ньому законного і обґрунтованого рішення необхідно провести слідчий експеримент з участю водія ОСОБА_3 або інших осіб, у час та за погодних умов при яких була вчинена ДТП. Призначити комісійну авто-технічну, транспортно-трасологічну експертизу, яку доручити експертам Харківського НДІСЕ. На підставі викладеного просить скаргу задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримала з підстав, викладених в ній, просила її задовольнити.

Слідчий Шень Т.О. в судовому засіданні просив в задоволенні скарги відмовити з підстав зазначених в запереченнях, які були надані в судовому засіданні.

Заслухавши думку ОСОБА_1, слідчого, дослідивши матеріали даної справи, суд вважає, що дана скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що близько 17.00 години 30 грудня 2015 року, водій ОСОБА_3, керуючи власним технічно справним автомобілем "Reno Trafic", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Гайове, Барського району Вінницької області автодорогою сполученням м. Бар - с. Гайове, неподалік зазначеного населеного пункту, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не виділивши себе та велосипед належним чином, для своєчасного його виявлення іншими учасниками дорожнього руху, рухався на велосипеді типу «Україна», без увімкненого освітлення - переднього ліхтаря (фари), у зустрічному напрямку та перетинав проїзну частину автошляху справа-наліво по напрямку руху автомобіля. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих травм помер на місці пригоди.

По даному факту 30.12.2015 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудового дослідування № 12015020000000483 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.

Відповідно висновку комплексної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 71-к/209а від 15.04.2016 проведеної експертами Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз та Вінницького НДЕКЦ МВС України встановлено, що у даній дорожній обстановці дії водія регламентувалися виконанням вимог п.п. 12.2 ПДР України. ОСОБА_3 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до місця наїзду раніше, ніж велосипедист досягне місця наїзду та здійснити об’їзд велосипедиста для того, щоб не відбулося контактування. Покази водія ОСОБА_3 в частині розташування місця наїзду на велосипедиста та в частині того, що в момент появи у полі зору велосипедиста водій автомобіля розпочав зміщатися на смугу руху у напрямку с. Гайове, а велосипедист розпочав зміщатися до правого (по напрямку його руху) краю проїзної частини, можуть бути технічно обґрунтованими.

Відповідно висновку комісійної судово-медичної, автотехнічної, та транспортно-трасологічної експертизи № 138-к/1324/1325/1326/16-21 від 11.11.2016, проведеної експертами Вінницького обласного бюро судово-медичних експертиз та Вінницького відділення КНДІСЕ МЮ України, який повністю підтвердив висновки експертів № 71-к/209а від 15.04.2016, при цьому додатково встановлено, що водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості зупинити автомобіль на відстані появи в полі зору велосипедиста, який рухається назустріч, шляхом термінового гальмування, при виконанні ним вимог п. 12.3 ПДР України. Дії водія в частині виїзду на смугу зустрічного руху для об’їзду перешкоди не знаходились у протиріччі з норами вимог п. 11.3 ПДР України. В діях ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв’язку з даною ДТП, не вбачається. На момент первинного контакту кут між поздовжніми вісями автомобіля та велосипеда складав близько 145°. Велосипедист ОСОБА_4 в даній дорожній обстановці, як учасник дорожнього руху, повинен був керуватися нормами вимог п.п. 6.2, 6.6 «а» ПДР України. Так, як велосипедист у темну пору доби рухався без засобів його своєчасного виявлення на проїзній частині дороги іншими учасниками дорожнього руху, в його діях вбачається невідповідність нормам вимог п.п. 6.2, 6.6 «а» ПДР України. З технічної точки зору причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стала невідповідність дія велосипедиста ОСОБА_4 нормам вимог п.п. 6.2, 6.6 «а» ПДР України.

Відповідно висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 3200/3201/18-52 від 13.06.2018, проведеної експертами Київського НДІСЕ МЮ України встановлено, що місце первинного контакту транспортних засобів в повздовжньому напрямку розташовувалось перед початком утворення осипу полімерних матеріалів та в поперечному напрямку могло знаходитись, як в межах проїзної частини на смузі руху в напрямку м. Бар по напрямку руху автомобіля «Renault», так і поза межами проїзної частини, на лівому узбіччі відносно напрямку руху автомобіля «Renault», однак встановити більш точно місце їх зіткнення та прив'язати його до елементів проїзної частини (зокрема до лівого узбіччя) в рамках даного дослідження не видається за можливе, із-за відсутності уточнюючої слідової інформації на місці дорожньо-транспортної пригоди. Осип полімерних матеріалів та речові докази можуть розташовуватись на лівому узбіччі та в кюветі за умови, що в момент зіткнення ТЗ вектор їх швидкості руху спрямований в напрямку лівого узбіччя. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «Renault» ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 12.2, 12.9 «б», 10.1, 11.3 та 13.4 ПДР України. Велосипедисту ОСОБА_4, слід було діяти у відповідності з вимогами п.п. 6.2, 6.6 «а», 19.1 «б», 11.14 ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України. У випадку фактичної наявності ям (вибоїн) на проїзній частині на смузі руху автомобіля Renault, з технічної точки зору даний факт може вважатися перешкодою для руху водію цього автомобіля, і враховуючи зазначені обставини, ПДР України не забороняють водію автомобіля Renault здійснити виїзд на зустрічний бік дороги (крім узбіччя), при цьому надавши перевагу зустрічним ТЗ. Визначити технічну можливість у водія ОСОБА_3 уникнути даного зіткнення, в тому числі шляхом об'їзду, неможливо, з причин викладених в дослідницькій частині висновку. В даній дорожній обстановці у водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР України з технічної точки зору не вбачається. Оцінити дія водія відповідно до вимог п.п. 11.3, 12.3, 13.4 ПДР України, а відповідно і встановити причинний зв'язок між діями водія та настанням даної ДТП, з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці неможливо.

Згідно ст. 286 КК України - настає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Частина 2 цієї статті передбачає вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Об’єктивна сторона даного злочину включає наступні ознаки, а саме: 1) діяння, яке полягає в порушенні правил дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу; 2) обстановку; 3) наслідки що призвели до загибелі людини або заподіяли тяжке тілесне ушкодження; 4) причино наслідковий зв'язок між діянням і наслідком.

З вищевказаних висновків експертиз вбачається, що в даній дорожній обстановці причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення велосипедистом ОСОБА_4 вимог п.п. 6.2, 6.6 «а», 19.1 «б» Правил Дорожнього руху України, при цьому дані порушення знаходяться в прямому причинному зв’язку з наслідками пригоди. Крім того, ОСОБА_3 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, а саме терміновим гальмуванням із зупинкою автомобіля до смуги руху велосипедиста ОСОБА_4, який нехтуючи вимогами ПДР України, не вжив ніяких дій для уникнення ДТП. Також, ОСОБА_4 під час виникнення ДТП перебував у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком судово-хімічної експертизи крові та сечі від трупа ОСОБА_4 при якій методом виявлено етиловий спирт в концентрації 1,1 % в крові та 1,1 % в сечі. Вказана концентрація етилового спирту в крові у живих осіб могла б відповідати легкому алкогольному сп’янінню.

Наведене свідчить про відсутність однієї із ознак об’єктивної сторони, а саме діяння, яке полягає в порушенні правил дорожнього руху, оскільки експертом був зроблений висновок про відсутність в діях водія ОСОБА_3 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху тобто даний водій правил дорожнього руху не порушував.

Відсутність однієї з ознак об’єктивної сторони, в свою чергу виключає її наявність.

Відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільне небезпечне діяння, вчинене суб’єктом злочину. Склад злочину містить в собі чотири елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона злочину. Відсутність хоча б однієї з необхідних ознак свідчить про відсутність у діянні особи складу конкретного злочину. Отже, в даному випадку відсутній в діях водія ОСОБА_3 склад злочину передбачений ст. 286 ч. 1 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим було проведено наступні дії, а саме проведеного огляд місця події, долучені до матеріалів кримінального провадження схему дорожньо-транспортної пригоди та фотознімки, відібрані пояснення в ОСОБА_3, долучено документи, які посвідчують водія, поліс, висновок медичного закладу на виявлення у воді ознак алкогольного сп’яніння, з якого вбачається, що водій перебував у тверезому стані, призначено 8 експертиз та долучено їх висновки, визначено речовим доказом транспортний засіб та отриманий дозвіл на тимчасовий доступ до даного автомобіля, визнано ОСОБА_5, ОСОБА_1, , потерпілими, роз’яснено їм права та допитано їх в якості потерпілих, допитано свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10А.О та інших, залучено представника потерпілого, проведено огляд велосипеда, долучені фотознімки, проведено огляд транспортного засобу та долучені фотознімки, проведено слідчий експеримент 14.03.2016 року, розглянуто чисельні клопотання потерпілої та проведено ряд інших слідчих дій. Наведене свідчить про те, що слідчим під час винесення постанови про закриття кримінального провадження було детально з’ясовані обставини справи та надана належна правова оцінка, допитано всіх осіб та проведенні всі слідчі дії для всебічного, повного та об’єктивного з’ясувань всіх обставин кримінального провадження.

Твердження ОСОБА_1 про те, що висновки експертиз є невірними, оскільки слідчим під час досудового розслідування було проведено слідчий експеримент не за тих погодних умов, суд оцінює критично з наступних підстав. Відповідно до інформації отриманої з КЗ Вінницької області «Медицини катастроф» встановлено, що виклик по спецлінії 103 про ДТП надійшово 17.14 годині. Відповідно до моніторингу вхідних-вихідних дзвінків з абонентського номеру ОСОБА_3 за 30.12.2015 спостерігається, що о 16.06 годині останній отримав вхідний дзвінок тривалістю 36 сек., при чому на той момент перебував у м. Бар, затим о 17.11 годин ним був здійснений телефонний дзвінок тривалістю 68 сек., при чому на той момент ОСОБА_3 знаходився в межах базових станцій, які діють по азимуту в межах місця скоєння ДТП, тобто з цього слід зробити висновок, що зазначена пригода сталася близько 17 год. 10 хв.. Слідчий експеримент за участю ОСОБА_3 був проведений із дотриманням всіх вимог, в тому числі і часових, оскільки захід сонця 30.12.2015 відбувся о 16.03 годині, а в день проведення слідчого експерименту 14.03.2016 захід сонця відбувся о 18.15 годині, таким чином враховуючи дані часові зміни, а саме захід сонця, можна прийти до висновку, що на момент ДТП були не густі сутінки, а темрява. Крім того,слідчий експеримент проведений не о 20.00 годині, як вказує особа, яка подала скаргу, а в 19 год. 30 хв., при цьому потерпілі та адвокат були присутні під час його проведення та погодились із його виконанням, заперечень, зауважень чи доповнень не висловлювали. Також суд, звертає увагу на те, що під час досудового розслідування вживалися заходи для проведення повторного слідчого експерименту за участю ОСОБА_3, а саме 16.11.2017, слідчий, потерпілі, їх адвокат, поняті, водій ОСОБА_3 прибули на місце ДТП, однак водій ОСОБА_3 відмовився від його проведення у зв’язку з тим, що вже надав усі необхідні параметри ДТП і йому більше не має чого доповнити, а також скориставшись правом ст. 63 Конституції України відмовився в подальшому надавати будь-які покази.

Відповідно до ст. 284 ч.1 п.2 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують або обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити йому прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.

16.07.2018 року постановою заступника начальника відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 кримінальне провадження № 12015020000000483внесене 30.12.2015 до Єдиного реєстру досудовихрозслідувань, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вищенаведене свідчить про те, що заступником начальника відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_2 було проведено повну перевірку за даним фактом та правомірно винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Враховуючи вищезазначене в сукупності та вимоги ст. 307 КПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження № 12015020000000483 слід відмовити, оскільки вищевказана постанова є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 306, 307, 309 КПК України, суд –

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову заступника начальника відділу СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження від 16.07.2018 року – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя