Рішення № 75665075, 01.08.2018, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2190/17

2/171/221/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан Валентини Володимирівни про визнання договору про поділ спадкового майна частково недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Апостолівського нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В. В. про визнання договору про поділ спадкового майна частково недійсним.

В обґрунтовування змінених в підготовчому провадженні 16 травня 2018 року позовних вимог зазначає, що між нею та ОСОБА_3 17 квітня 2015 року укладено договір про поділ спадкового майна. У оспорюваному договорі зазначено, як про наявність спадкового майна у спадкодавця ОСОБА_6, так і про її боргові зобов'язання.

Так, відповідно до претензії кредитора від 14 січня 2015 року за № 50511LFZ36190 між ОСОБА_6 (попереднє прізвище ОСОБА_6.) та ПАТ КБ «Приватбанк» 13 червня 2005 року укладено кредитний договір № DNHKS03300070 згідно якого на теперішній час зобов'язання ОСОБА_6 в повному обсязі не виконані. Вказала, що з урахуванням домовленості сторін за спадковим договором їй перейшла заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором. При цьому, приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В. запевнила її про існування кредитного договору від 13 червня 2005 року та відсутність заборгованості за вказаним договором, оскільки спадкодавець її погасила та цей договір ніяким чином не вплине на її права та обов'язки. Проте, доказів укладення кредитного договору від 13 червня 2005 року та доказів отримання спадкодавцем коштів за вказаним договором ПАТ КБ «Приватбанк» нотаріусу не надав, тому вважає, що жодного укладеного кредитного договору між спадкодавцем та ПАТ КБ «Приватбанк» не існує.

Позивач вважає, що нотаріус неправомірно внесла в договір про поділ спадкового майна дані про наявність вищевказаного кредитного договору, як такі, що не відповідають дійсності. Крім того, строк позовної давності за вказаним кредитним договором сплив на теперішній час, а тому, на думку позивача, нотаріус перевищила свої посадові обов'язки, зобов'язуючи її брати відповідальність за неіснуючим кредитним договором.

ОСОБА_1 зазначає, що між ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) кредитний договір від 13 червня 2005 року № DNHKS03300070 не укладався і такого договору не існує.

Натомість заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 03 грудня 2013 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 травня 2005 року № DNHKS03300070 в сумі 70867, 28 грн., по якому видано виконавчий лист. Вважає, що стягнення коштів з неї за рішенням суду призведе до подвійного стягнення заборгованості.

Водночас, позивач зазначає, ухвалою суду вищевказане заочне рішення скасовано.

Також, ОСОБА_1 вважає, що зазначення в договорі про поділ спадкового майна про визнання кредитного боргу спадкодавця за кредитним договором є передчасним, оскільки цивільна відповідальність і вина ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) не доведені.

Таким чином вважає, що договір про поділ спадкового майна укладений за відсутності її волевиявлення на його укладення в частині взяття зобов'язань по неіснуючому кредитному договору.

Зазначає, що договір про поділ спадкового майна від 17 квітня 2015 року вчинено під впливом обману та вбачає наявність умислу зі сторони відповідачів, які, на її думку, знали про те, що кредитного договору від 13 червня 2005 року, про який зазначено в оспорюваному договорі, взагалі не існує і це має істотне значення.

Просить визнати договір про поділ спадкового майна, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 серії НАМ № 544588, посвідчений приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В., який зареєстровано в реєстрі № 452 від 17 квітня 2015 року частково недійсним в частині визнання кредитного боргу померлої ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) згідно претензії кредитора від 14 січня 2015 року за № 50511LFZ36190 за кредитним договором № DNHKS03300070 від 13 червня 2005 року та виключити з нього запис: «Претензія кредитора від 14.01.2015 року, вих. № 50511LFZ36190. 13 червня 2005 року ОСОБА_6 (надалі - Боржник) та ПАТ КБ «Приватбанк» (надалі - Банк) уклали кредитний договір № DNHKS03300070, на теперішній час зобов'язання Боржником в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим за ним перед Банком рахується заборгованість, яка перейде з урахуванням домовленостей за цим договором ОСОБА_1».

Ухвалою від 23.01.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 22.02.2018 року.

Відповідачі у визначений їм судом строк відзив до суду не подали.

22.02.2018 року, 07.03.2018 року, 21.03.2018 року, 19.04.2018 року, 16.05.2018 року, 01.06.2018 року у підготовчому засіданні оголошувалася перерва за клопотанням сторін у зв'язку з неявкою учасників справи та необхідністю витребування доказів, підготовкою представником позивача зміни позовних вимог.

Ухвалою суду від 19 квітня 2018 року за клопотанням представника позивача витребувані письмові докази: копії договору про поділ спадкового майна від 17 квітня 2015 року та кредитного договору від 13 червня 2005 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 та документи, пов'язані з укладенням спадкового договору.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено дану цивільну справу до розгляду по суті.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» не з'явилися, належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи.

Приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

В заяві до суду зазначила, що спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 є її доньки: ОСОБА_1, ОСОБА_3 06 лютого 2015 року до нотаріальної контори надійшла претензія кредитора - ПАТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців померлої ОСОБА_6 по кредитному договору від 13 червня 2005 року № DNHKS03300070, сума заборгованості перед банком 98852, 98 грн. Спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 листом від 23 лютого 2015 року претензія кредитора доведена до відома. Спадкоємці були повністю обізнані з вимогою кредитора. При укладанні договору про поділ спадкового майна від 17 квітня 2015 року ОСОБА_1 взяла на себе відповідальність по кредитному договору, який укладений був між кредитором (банком) та померлою і це було однією з істотних умов при розподілі спадкового майна. Договір спадкоємцям прочитано особисто, зміст зрозумілий та підписано сторонами власноручно у її присутності (а.с.125).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити на підставі викладених у позовній заяві обставин.

Крім того, позивач пояснила, що при укладенні спадкового договору вона знала, що заборгованість ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) перед ПАТ КБ «Приватбанк» відсутня, оскільки спадкодавцем борг був погашений. Про це їй було повідомлено усно працівниками банку. Вважає, що при укладенні спадкового договору вона діяла під впливом обману. На думку позивача, визнання недійсним договору про поділ спадкового майна в частині кредитного боргу померлої ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) в подальшому не вплине на права і обов'язки сторін, що випливають з вказаного договору, оскільки за оспорюваним договором їй передано меншу частину майна спадкодавця, однак в частині розподілу майна зміни вносити не має наміру.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, обґрунтовуючи їх доводами, викладеними в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Крім того, представник позивача зазначив, що права позивача порушені як ПАТ КБ «Приватбанк», так і ОСОБА_3, а також приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В. Вважає, що визнання недійсним договору про поділ спадкового майна в частині кредитного боргу померлої ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) в подальшому не вплине на права і обов'язки сторін, що випливають з вказаного договору та не призведе до стягнення боргу з відповідача ОСОБА_3, так як ПАТ КБ «Приватбанк» подано до суду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.05.2005 року саме до ОСОБА_1, а не до ОСОБА_3 На даний час в справа про стягнення заборгованості за вказаним позовом розглядається в Індустріальному районному суді м.Дніпропетровськ. Крім того, за оспорюваним договором ОСОБА_1 передано меншу частину майна ОСОБА_6, однак такий розподіл майна позивач не заперечує та змінювати договір в частині розподілу спадкового майна не має наміру.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнав, доводи позивача та її представника вважає необґрунтованими. Щодо суб'єктного складу відповідачів вказав, що приватний нотаріус та ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежними відповідачами у даній справі, а можуть бути лише третіми особами у даних правовідносинах. Зазначив, що обов'язок доказування обставин на які посилається позивач про те, що оспорюваний правочин вчинено під впливом обману покладається на позивача і нею не наведено належних і допустимих доказів факту введення її в оману і наявність умислу відповідача ОСОБА_3 на вчинення вказаних дій. Кредитний договір між спадкодавцем і ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено 06.05.2005 року та як вказав банк у своєму листі, що зазначення укладення кредитного договору 13.06.2005 року є технічною помилкою, а номер договору та сума боргу є вірною інформацією. Проте, технічна помилка в даті кредитного договору, на думку представника відповідача, не може бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. ОСОБА_3 погоджувалася на нерівні умови у розподілі спадкового майна у разі, якщо борг за кредитним договором спадкодавця переходить до ОСОБА_1 Вважає, що визнання оспорюваного договору в частині недійсним вплине на права, обов'язки та інтереси відповідача ОСОБА_3 Просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в зв'язку з недоведеністю обставин на які посилається позивач.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів встановлено, що згідно нотаріального договору про поділ спадкового майна від 17.04.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 452, укладеного між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що сторони, які прийняли спадщину за заповітом після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, яка належить їм з часу відкриття спадщини на праві спільної власності, з метою виділу успадкованих часток в натурі та припинення спільної часткової власності, здійснили поділ спадкового майна, змінивши розмір часток у спадковому майні таким чином, що на праві особистої власності до ОСОБА_3 перейшло наступне майно: будинок магазину «ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого складає 66 200 грн.; житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого складає 33 300 грн.; вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у відділенні №0321 ПАТ «КБ Надра» Дніпропетровського регіонального управління, за адресою: Дніпропетровська область, м.Апостолове, вул.Ветеранів, 2 а, вартість якого складає 107 578 грн. 51 коп.; до ОСОБА_1 на праві особистої власності перейшло майно - 1/2 частина житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартість якого складає 272 200 грн. та обов'язки спадкодавця згідно претензії кредитора від 14.01.2015 року відповідно до якої 13.06.2005 року ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір №DNH4KS03300070 за яким зобов'язання боржником в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим за ним перед банком рахується заборгованість, яка складає 98 852 грн. (а.с.94-95).

Встановлено, що згідно договору №DNH4KS03300070 від 06.05.2005 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_6 строковий кредит в сумі 13446,13 грн. на термін 36 місяців по 06.05.2008 року включно зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.135-137).

В заяві направленій суду на виконання ухвали суду від 01.06.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що дата договору «13.06.2005 року», яка зазначена в претензії кредитора є помилковою. Вірна дата договору є 06.05.2005 рік. Сума боргу та номер договору є вірною інформацією (а.с.138).

Згідно заочного рішення, ухваленого Індустріальним судом м.Дніпропетровська 03.12.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «АкцентБанк», ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 70867,28 грн.(а.с.86).

На виконання рішення Індустріального районний суд м.Дніпропетровська від 03.12.2013 року видано виконавчий лист (а.с.32).

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.04.2018 року заочне рішення від 03.12.2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «АкцентБанк», ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано (а.с.85).

Згідно свідоцтва про смерть від 22 липня 2014 року, серія НОМЕР_1 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, про що складено відповідний актовий запис № 160 (а.с.108).

06 лютого 2015 року від ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу нотаріуса Штефан В.В. надійшла претензія від 14.01.2015 року, згідно якої ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що 13.06.2005 року ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитний договір №DNH4KS03300070, зобов'язання за яким в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим за боржником рахується заборгованість у розмірі 98852,98 грн. Також ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, тому просить: повідомити чи заводилась спадкова справа після померлої; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлої про наявність заборгованості перед банком у розмірі 98852,98 грн.; надіслати інформацію стосовно осіб, які звернулися з заявою про прийняття чи відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлої (а.с.107).

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Штефан В.В. від 23.02.2015 року №149(02-14) приватний нотаріус доводить до відома ОСОБА_1, ОСОБА_3, що до неї надійшла претензія кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 за кредитним договором від 13.06.2005 року за №DNH4KS03300070, на суму, яка становить 98852,98 грн. (а.с.105).

Згідно листа приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В. від 23.02.2015 року №150(02-14) на претензію ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлено банку, що спадкоємцями на майно ОСОБА_6 є її доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Претензія доведена до вищевказаних спадкоємців письмово та за телефоном (а.с.106).

Згідно листа претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.04.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що вона, як спадкоємець, повинна сплатити заборгованість, яка станом на дату смерті ОСОБА_6 становить 98852,98 грн. (а.с.134).

Як встановлено з ухвали Апостолівського районного суду Дніпропетровської області в провадженні суду перебуває справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця (а.с.8).

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 склалися правовідносини спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків щодо поділу спадщини відповідно до договору між ними.

Встановлено, що згідно укладеного між спадкоємцями договору з урахуванням домовленості між сторонами договору та зміни розміру часток та з метою виділу успадкованих часток в натурі до ОСОБА_1 перейшла заборгованість згідно претензії кредитора від 14 січня 2015 року за № 50511LFZ36190 за кредитним договором від 13 червня 2005 року № DNHKS03300070 в сумі 98852 грн. 98 коп. та ? частина житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходитися за адресою АДРЕСА_3 (вартість спадкового майна 272 200 грн.). Відповідно до ОСОБА_3 згідно домовленості між сторонами перейшло наступне спадкове майно: будинок магазину ІНФОРМАЦІЯ_4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (вартість спадкового майна 66 200 грн.), житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (вартість спадкового майна 33 300 грн.), вклади № 82188827 на суму 6034,38 грн., № 2372820 на суму 101 519 грн., № 80727188 на суму 25 грн. 13 коп.; строковий № 04178 на суму 1 грн.47 коп. (вартість спадкового майна 107 578 грн.).

З інформації, поданої на виконання ухвали суду ПАТ КБ «Приватбанк» встановлено, що між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір № DNHKS03300070 від 06 травня 2005 року, дата договору «13 червня 2005 року» під час написання претензії кредитора вказана помилково, а сума боргу, номер договору зазначено вірно, правильною є дата договору «06 травня 2005 року».

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно до ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно п.п.2.1 п.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, відповідно до яких недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо визнання правочину недійсним в частині взяття на себе боргових зобов'язань спадкодавця позивач посилається на те, що при укладенні договору вона діяла під впливом обману зі сторони, як відповідача ОСОБА_3, так і відповідачів ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, оскільки кредитного договору від 13 червня 2005 року не існує і вона на день укладення договору знала, що спадкодавець сплатила свої борги перед банком. Вважає, що така обставина, як неправильне зазначення дати договору має істотне значення, оскільки договору від 13 червня 2005 року укладено не було.

Як встановлено судом між спадкодавцем ОСОБА_6 (ОСОБА_6.) та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір від 06 травня 2005 року № DNHKS03300070. Після смерті ОСОБА_6 банк звернувся з претензією кредитора з вимогами до спадкоємців, де помилково зазначено дату договору «13 червня 2005 року» замість «06 травня 2005 року», що стало наслідком внесення вказаної дати нотаріусом у договір про поділ спадкового майна. Вказаний факт не дає підстав вважати про те, що ОСОБА_6 була введена в оману та наявність умислу в діях відповідача ОСОБА_3 Не правильне зазначення дати кредитного договору в договорі про поділ спадкового майна не свідчить про істотне значення цієї обставини, що вплинула б на зміст укладеного правочину, не вказує на неправомірність його укладення та не дає підстав для його скасування в частині.

Належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджують наявність умислу в діях відповідача ОСОБА_3, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману позивач суду не надала, як і не довела, що діяла під впливом обману.

Крім того, доводи позивача та її представника, про те, що визнання правочину недійсним в частині не вплине на права і обов'язки, інтереси відповідача ОСОБА_3 спростовується поясненнями представника відповідача про те, що ОСОБА_3 погоджувалася на нерівні умови у розподілі спадкового майна у разі, якщо борг за кредитним договором спадкодавця переходить до ОСОБА_1 Таким чином відсутні підстави вважати, що недійсність окремої частини оскаржуваного договору не буде мати наслідком недійсності правочину в цілому, оскільки можна припустити, що договір про поділ спадкового майна не був би вчинений без включення до нього недійсної частини.

Отже, правовим наслідком визнання оскаржуваного договору в частині недійсним в даних правовідносинах буде мати наслідком недійсність правочину в цілому.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, на підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів.

Що стосується заявлених позовних вимог про визнання договору про поділ спадкового майна частково недійсним до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В., то в цій частині в позові слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 особами, які беруть участь у справі про визнанняправочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі усправі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочинупосиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Як встановлено судом сторонами правочину про поділ спадкового майна є спадкоємці померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_3

А отже Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк», приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан В.В. є неналежними відповідачами у даних правовідносинах і у позовних вимогах до них слід відмовити.

Доводи представника позивача щодо нечесної підприємницької діяльності по відношенню до іншої сторони кредитного договору з боку ПАТ КБ «Приватбанк» та як наслідок порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», а також його посилання на порушення нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій норм Закону України «Про нотаріат» та інших нормативних актів не стосуються предмету доказування в даній справі та виходять за межі правовідносин в даній справі.

Керуючись ст.ст.4,12,13,76-81,89,141,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», ОСОБА_3, приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Штефан Валентини Володимирівни про визнання договору про поділ спадкового майна частково недійсним відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2018 року.

СуддяЛ. І. Кодрян