Рішення № 75664634, 23.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/613/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Виш А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про обов'язок платника сплатити 102146,32 грн. єдиного соціального внеску.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 винесена відповідачем за наслідками проведеної перевірки у період з 21.12.2015 року по 13.01.2016 року, результати якої оформлено актом від 19.01.2016 року за № 106/17-01/НОМЕР_1, яким встановлено, що позивачем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04 грн., в тому числі за 2012 рік на 36415,57 грн., за 2013 рік на 44577,00 грн., за 2014 рік на 64852,47 грн., та занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 343213,14 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік, 323076,91 грн. за 2014 рік. Вказує на те, що судовими рішеннями Волинського окружного адміністративного суду у справах №№ 803/517/16, 803/1100/16, 803/1258/16, 803/424/17, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 19.01.2016 року за № 106/17-01/НОМЕР_1, а тому вважає, що оскаржувана вимога була сформована без достатніх на те правових підстав, відтак підлягає скасуванню як протиправна.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

16.05.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій крім первісної вимоги просив також визнати протиправною та скасувати вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 02.03.2016 року № 0000961304 про сплату боргу (недоїмки) відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про обов'язок платника сплатити 102146,32 грн. єдиного соціального внеску. 03.07.2018 року представник позивача подав заяву, в якій просив вважати правильною дату вимоги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 0000961304 про сплату боргу (недоїмки) -12.02.2016 року.

Ухвалою суду від 17.05.2018 року залучено до участі у справі другого відповідача - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач-2, Луцька ОДПІ), продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів - до 03.07.2018 року.

Ухвалами суду від 03.07.2018 року поновлено строк на звернення до суду із позовною вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги Луцької ОДПІ від 12.02.2016 року № 0000961304, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ДФС у Волинській області позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що основний платіж у розмірі 145845,00 грн. згідно вимоги від 12.02.2016 року № 0000961304, що був нарахований на підставі акта перевірки від 19.01.2016 року за № 106/17-01/НОМЕР_1, підлягає сплаті до бюджету, оскільки не оскаржений в судовому порядку. У зв'язку з несплатою вищезазначеної суми та існуванням боргу станом на 02.03.2018 року відповідачем сформовано вимогу від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 102 146,32 грн. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Луцької ОДПІ у відзиві на заяву про збільшення позовних вимог просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані вимоги винесені відповідно до вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 та від 12.02.2016 року № 0000961304.

Представник відповідачів у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 КАС України у судовому засіданні 23.07.2018 року проголошено скорочене рішення суду. Ухвалою суду від 25.07.2018 року виправлено допущені помилки у резолютивній частині скороченого рішення суду від 23.07.2018 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 21.12.2015 року по 13.01.2016 року посадовою особою Луцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку СПД ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період за цей же період.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, згідно із висновками якого контролюючим органом виявлено порушення пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», внаслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 145845,04 грн., в тому числі за 2012 рік на 36415,57 грн., за 2013 рік на 44577,00 грн., за 2014 рік на 64852,47 грн.; пункту 44.1 статті 44, пункти 177.2, 177.4 статті 177, пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 343213,14 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік, 323076,91 грн. за 2014 рік.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 року №0000941304, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 343213,10 грн. за основним платежем, на 85803,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржене в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 року в адміністративній справі № 803/517/16, яка набрала законної сили 10.10.2016 року, податкове повідомлення-рішення від 12.02.2016 року №0000941304 визнано протиправним та скасоване.

Також Луцькою ОДПІ за результатами проведеної перевірки виставлено позивачу вимогу від 12.02.2016 року №0000961304 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 145845,00 грн. та прийнято рішення від 12.02.2016 року №0000971304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 20454,91 грн. та яке було оскаржене в судовому порядку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 року та додатковою постановою від 16.11.2016 року в справі № 803/1258/16, які залишені без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до Луцької ОДПІ про визнання нечинним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Луцької ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 року №0000971304 в частині донарахування 109429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80 грн. штрафних санкцій.

Судом також встановлено, що 15.07.2016 року Луцькою ОДПІ сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені №Ф-1817-17 в сумі 166299,90 грн., з яких 145845,00 грн. недоїмки та 20454,91 грн. штрафні санкції, яка була частково оскаржена позивачем в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2017 року в справі № 803/1100/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 року, визнано протиправною та скасовано вимогу Луцької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 15.07.2016 року №Ф-1817-17 в частині сплати суми боргу в розмірі 122601,27 грн., в тому числі: 109429,47 грн. недоїмки та 13171,80 грн. штрафних санкцій.

02.03.2018 року ГУ ДФС у Волинській області знову сформовано і направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1817-17 у сумі 102146,32 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не було сплачено недоїмку у розмірі 102146,32 грн. на підставі вимоги від 12.02.2016 року № 0000961304, яка як акт індивідуальної дії не була предметом самостійного оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

При цьому недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, предметом судового розгляду в адміністративній справі № 803/517/16 було встановлення правомірності донарахування контролюючим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 429016,39 грн. (343213,10 грн. за основним платежем, 85803,29 грн. за штрафними санкціями). Як вбачається з акта перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, Луцькою ОДПІ донарахування вказаного грошового зобов'язання було здійснено за 2013-2014 роки у зв'язку із неможливістю підтвердження позивачем використання у своїй господарській діяльності товарів (запчастин), суми на придбання яких ним було віднесено до валових витрат.

Отже, рішенням суду в адміністративній справі №803/517/16, яке набрало законної сили, встановлено безпідставність і протиправність висновків контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік.

Водночас предметом судового розгляду в адміністративній справі № 803/1258/16 було встановлення правомірності рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.02.2016 №0000971304, згідно з яким у зв'язку з донарахуванням контролюючим органом за результатами перевірки 145845,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафну санкцію в розмірі 20454,91 грн.

Рішеннями суду в адміністративній справі № 803/1258/16, які набрали законної сили, встановлено, що Луцькою ОДПІ неправомірно донараховано ФОП ОСОБА_3 єдиний внесок за 2013 рік у розмірі 44577,00 грн. та за 2014 рік у розмірі 64852,47 грн., а тому визнано протиправним та скасовано рішення в частині донарахування 109429,42 грн. єдиного соціального внеску та в частині застосування 13171,80 грн. штрафних санкцій.

З акту перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1 вбачається, що СПД ОСОБА_3 занижено дохід, на який нараховується єдиний внесок на загальну суму 420302,72 грн., що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 145 845,04 грн., з яких 36 415,57 грн. за 2012 рік, 44 577,00 грн. за 2013 рік, 64 852,47 грн. за 2014 рік.

Разом з тим, судовими рішеннями у справі № 803/517/16 підтверджено правомірність формування позивачем валових витрат у 2013-2014 роках та констатовано хибність висновків Луцької ОДПІ щодо заниження доходу у вказаний період.

Судом також встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 24.02.2017 року № 6498 позивачем сплачено єдиний соціальний внесок за 2012 рік у розмірі 36415,57 грн. та згідно з платіжним дорученням від 14.02.2017року №6448 - штрафні санкції у сумі 7283,11 грн., нарахованих рішенням від 12.02.2016 року №0000971304 за період 2012 року.

Оскільки рішеннями суду в адміністративних справах №803/517/16, №803/1258/16, № 803/1100/16, які набрали законної сили, встановлено безпідставність висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 19.01.2016 року №106/17-01/НОМЕР_1, щодо заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб на суму 343213,10 грн., з яких: 20136,23 грн. за 2013 рік і 323076,91 грн. за 2014 рік, а також скасовано рішення від 12.02.2016 року №0000971304 в частині донарахування за 2013-2014 роки 109429,47 грн. єдиного внеску та 13171,80 грн. штрафних санкцій, тому вимога Луцької ОДПІ від 12.02.2016 року № 0000961304 в частині сплати суми боргу у розмірі 102146,32 грн. підлягає скасуванню як протиправна.

Враховуючи те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 на суму 102146,32 грн. була сформована у зв'язку з несплатою позивачем недоїмки згідно вимоги від 12.02.2016 року № 0000961304, відтак вимога ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2018 року № Ф-1817-17 також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1021,47 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 28.03.2018 року №7769, та за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ судовий збір у розмірі 1021,47 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 28.03.2018 року №7770.

Керуючись статтями 243 ч. 3, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12.02.2016 року № 0000961304 в частині сплати суми боргу у розмірі 102146,32 грн. (сто дві тисячі сто сорок шість грн. 32 коп.) та вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 02.03.2018 року № Ф-1817-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39497665) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1021,47 грн. (одна тисяча двадцять одна грн. 47 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 39400859) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (43024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1021,47 грн. (одна тисяча двадцять одна грн. 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

Рішення суду у повному обсязі складено 02.08.2018 року.