Рішення № 75663885, 30.07.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/874/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом “TIMCAT” S.R.L. (“ТІМСАТ” ООО) Ідентифікаційний код: 1002600000881 Республіка Молдова, МД 2014, вул. Петрикань, 33 м. Кишинів (Republica Moldova, or. Chisinau, str.Petricani 33) до ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО “МАГНІТ +” Ідентифікаційний код 35970117, 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд.2 про стягнення коштів за участю представників:

позивача – ОСОБА_2 за договором від 09.02.2018

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

“TIMCAT” S.R.L. (“ТІМСАТ” ООО) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПП "Магніт+" 14 800,00 дол. США передоплати згідно з контракту №7 від 25.05.2017.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 10.04.2018 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.05.2018.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 03.05.2018 про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 17.05.2018.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 14437 від 17.05.2018) про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, яке задоволено судом.

Відповідач 17.05.2018 року звернувся до суду з клопотанням (вх. № 14436) про призначення по справі процедури врегулювання спору за участю судді.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.05.2018 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі процедури врегулювання спору за участю судді, у зв'язку з відсутністю згоди позивача на проведення такої процедури та про продовження відповідачу строку на подання відзиву. Підготовче засідання відкладено на 30.05.2018.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №15426 від 29.05.18) к якому вказує про неможливість наданні обґрунтованого відзиву на позовну заяву у зв'язку з відсутністю у відповідача оригіналу контракту та просить суд витребувати у позивача для огляду оригінал контракту №7 від 25.05.2017, на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи, що вказане клопотання подано позивачем у встановлені ст. 80 ГПК України та відповідає вимогам ст. 81 цього ж кодексу, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

У зв'язку з хворобою судді підготовче засідання було перенесено з 30.05.2018 на 07.06.2018.

Ухвалою суду від 07.06.2018 було продовжено строки підготовчого засідання до 08.07.2018.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 07.06.2018 про відкладення підготовчого засідання на 16.06.2018.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16.06.2018 про відкладення підготовчого засідання на 26.06.2018.

26.06.2018 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 18397) в якому відповідач заперечує проти позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що п. 10.3. контракту сторони визначили, що у разі, якщо сторони не змогли вирішити труднощі мирними засобами, всі спори та розбіжності будуть розглядатися в Арбітражному Суді при ОСОБА_3 України м. Харкова у відповідності з регламентом цього суду, отже, виходячи зі змісту пункту 10.3. контракту, вбачається, що він містить назву арбітражного суду, якого не існує. Оскільки арбітражна угода (п. 10.3. контракту) є такою, що не може бути виконана, у зв'язку з тим, що зазначена в ній установа - Арбітражний суд при ОСОБА_3 України м. Харкова, не існує, відповідач вважає, що даний спір підлягає розгляду у Міжнародному комерційному арбітражі при ОСОБА_3 України.

Крім того, відповідач просить не приймати до уваги у якості доказів укладення договору надані представником позивача докази електронного листування, оскільки електронні листи з адреси відповідача не містить електронного цифрового підпису. З наданих представником позивача документів, вбачається, що вони не містить електронного цифрового підпису директора ПП "Магніт+" ОСОБА_4 Отже, відповідач вважає, що неможливо ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу, а тому, в даному випадку, відсутні правові підстави прийняття контракту № 7 від 25.05.2017 року в якості належного та допустимого доказу в наслідок чого позовні вимоги, заявлені з посиланням на вказаний контракт є безпідставними.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 26.06.2018 про задоволення клопотання відповідача та відкладення підготовчого засідання на 02.07.2018.

02.07.2018 позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 18863) відповідно до якої вважає позицію відповідача необґрунтованою та безпідставною. Крім того, в своїй відповіді на відзив, позивач підтверджує наявність у нього оригіналу контракту.

В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 02.07.2018 про відкладення підготовчого засідання на 05.07.2018.

Ухвалою суду від 05.07.2018 було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 09.07.2018.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.07.2018 про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті на 26.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2018 не з'явився.

В судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 09.07.2018 про оголошення в судовому засіданні на стадії з'ясування обставин та перевірки їх доказами перерви до 30.07.2018.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Суд враховує, що відповідач шляхом подання відзиву на позов висловив власну правову позицію у спорі по даній справі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.07.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наданих суду доказів, 25 травня 2017 року між компанією «ТІМСАТ» БЯХ. («ТІМСАТ» |$0(3) (Республіка Молдова) (надалі - позивач, покупець) та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «МАГНІТ +» (надалі - відповідач, продавець), було укладено контракт № 7 (надалі - контракт), відповідно до якого продавець зобов’язався продати, а позивач оплатити товар в кількості, асортименті та по цінам вказаним в додатках, які є невід’ємною частиною цього контракту. Поставка товарів здійснюється партіями, кількість товару в партії визначається сторонами відповідно до Додатків. Ціна на товар визначається в доларах США і погоджується Стонами в Додатках.

Пунктом 10.3. контракту сторони визначили, що у разі, якщо сторони не змогли вирішити труднощі мирними засобами, всі спори та розбіжності будуть розглядатися в Арбітражному Суді при ОСОБА_3 України м. Харкова у відповідності з регламентом цього суду.

У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» № 04-5/608 від 31.05.2002 зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc).

Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при ОСОБА_3 палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з п. 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Вищенаведена правова позиція викладена у Постановах Вищого Господарського суду України від 27.11.2013 № 910/8259/13, від 28.05.2014 №916/1897/13, від 15.04.2015 № 910/12653/14.

Таким чином, відсутність в арбітражному застереженні точної назви судової установи, на вирішення до якої сторони мають передавати спір за Контрактом, суперечить вищенаведеним нормам законодавства, у зв'язку з чим, у зв’язку з чим, арбітражне застереження визначене в п.10.3 Контракту №7 є такою, що не може бути виконаною.

Оскільки арбітражна угода є такою, що не може бути виконана у зв’язку з тим що, зазначена в ній установа - Арбітражний суд при ОСОБА_3 України м. Харкова , не існує, та відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) місцезнаходженням відповідача є, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 2, даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Харківської області, згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що позов пред’являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Додатку № 1 від 25.05.2017 року до контракту сторони узгодили: загальну кількість товару (кришка СКО 1-82 Слобожанка) - 1 600 000 штук, вартість за одиницю товару - 0,0185 доларів США, та загальну суму товару - 29600,00 доларів США.

Порядок розрахунків між Покупцем та Постачальником передбачений розділом 4 контракту. Так, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 товар підлягає передоплаті в розмірі 100% вартості партії наступними платежами: 50% передоплата вартості товару - замовлення і 50% - на момент виконання замовлення.

Так, відповідачем було надано позивачеві рахунок-фактуру № 116 року на суму 29600 доларів США.

Позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за контрактом згідно п.4.1., було здійснено передоплату в розмірі 50% вартості партії відповідно до рахунку - фактури № 116 від 25.05.2017 року на суму 14 800,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 26.05.2017 року. Грошові кошти у розмірі 14800 доларів США були зараховані на рахунок відповідача 29.05.2017 року.

Відповідно до п. 5.2. поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати покупцем 50% передоплати покупцем рахунку фактури. Пунктом 4.3. контракту встановлено, що датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. Товар повинен бути поставлений на умовах FСА (місце завантаження товару - Україна, м. Харків).

Враховуючи вищевказане, відповідач мав поставити товар позивачу не пізніше 28.06.2017 року.

Як вказує позивач, та що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи, відповідачем поставка товару не здійснена.

При цьому, слід зазначити, що відповідачем в своєму відзиві не оспарюється сам факт укладання контракту з позивачем та факт отримання від позивача коштів на виконання спірного контракту, не надано доказів щодо виконання з боку відповідача вимог контракту та поставки товару на адресу позивача.

Пунктом 4.5. контракту встановлено обов’язок продавця у випадку не здійснення поставки в строк зазначений у п. 4.4. повернути передоплату банківським переказом на валютний рахунок покупця у строк 30 робочих днів з моменту здійснення передоплати без вирахування банківської комісії.

Оскільки, грошові кошти надійшли на рахунок відповідача 29.05.2017 року, а поставка товару в строк до 28.06.2017 року не здійснена, передоплата мала бути повернена відповідачем в строк до 11.07.2017 року.

Відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

Пунктом 10.2. Контракту визначено, що у разі виникнення спору щодо тлумачення, дійсності або виконання цього Контракту, Сторони докладуть усіх зусиль для вирішення такого спору мирними засобами, шляхом неформальних переговорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листами від 29.06.2017 року, 02.03.2018 року та 07.03.2018 року про повернення попередньої оплати.

Крім того, позивачем до матеріалів справи подано копію акту звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами, на суму 14 800 дол. США.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам спору, суд виходив з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,

зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 2 і 3 статті 693 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки у разі порушення зобов'язання з своєчасної поставки передплаченої продукції, а саме, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.7. ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути примусове виконання обов’язку в натурі.

Також, за змістом статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження виконання обов’язку в натурі.

Присудження виконання зобов’язання в натурі - спосіб захисту цивільного права, який випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов’язання. Цей спосіб полягає у зобов’язанні вчинити дію або утриматися від дій, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків, пені, накладення штрафу, тощо).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 800 доларів США попередньої оплати обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач вказує, що ним понесені витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 600 дол. США.

В якості доказів витрат на оплату адвокатських послуг позивач надав до суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1525, видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.03.2008 року № 29; копію Договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 року; копію додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 року, копію акту наданої правової допомоги від 04.04.2018 року до Договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 року; детальний опис наданих послуг, копію платіжного доручення № 62 від 26.02.2018 року на суму 600 доларів США.

Вирішуючи питання щодо розподілу зазначених витрат, суд дійшов висновку, що вони не можуть бути належним доказом понесення витрат саме з розглядом даної справи в господарському суді Харківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 року та додаткової угоди від 09.02.2018 року, укладених між позивач (як замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець), на який посилається позивач, адвокат зобов'язався надати правову допомогу у судовій справі про стягнення передоплати з ПП «МАГНІТ +».

Як вбачається з платіжного доручення № 62 від 26.02.2018 року на суму 600 доларів США підставою платежу зазначено саме оплату за юридичні послуги згідно договору та згідно вже виставленому рахунку NB-00007, а не попередня оплата за майбутні послуги адвоката. При цьому, самого рахунку на оплату суду надано не було.

З наданого до матеріалів справи Договору про надання правової допомоги від 09.02.2018 року та додаткової угоди від 09.02.2018 року не вбачається, що послуги надаються адвокатом саме у зв'язку з невиконанням відповідачем спірного контракту, а не повернення будь-якої іншої предоплати.

При цьому, сам акт про надання правової допомоги складено та підписано сторонами 04.04.2018, доказів оплати робіт, виконаних за цим актом суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що витрати в розмірі 600 дол. були понесені ним саме у зв'язку з розглядом даної справи.

За таких обставин, витрати по сплаті 600 доларів США на оплату адвокатських послуг слід залишити за позивачем - “TIMCAT” S.R.L.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов “ТІМСАТ” S.R.L. до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “МАГНІТ +" задовольнити повністю.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАГНІТ +» (ідентифікаційний код 35970117, юридична адреса: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд.2) на користь «ТІМСАТ» S.R.L. (ідентифікаційний код: 1002600000881, юридична адреса: Республіка Молдова, МД 2014, вул. Петрикань, 33 м. Кишинів (Republica Moldova, or. Chisinau, str. Petricani 33, реквізити рахунку: 2224710SV23432717100, BC «Mobiasbanca-Groupe Sociеtе Generale» Generale SA, код банку (IBAN) MD64M02224ASV23408477100) передоплату y розмірі 14 800, 00 доларів США.

Витрати “ТІМСАТ” S.R.L. по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на відповідача - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАГНІТ +».

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАГНІТ +» (ідентифікаційний код 35970117, юридична адреса: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд.2) на користь «TIMCAT» S.R.L. (ідентифікаційний код: 1002600000881, юридична адреса: Республіка Молдова, МД 2014, вул. Петрикань, 33 м. Кишинів (Republica Moldova, or. Chisinau, str. Petricani 33, реквізити рахунку: 2224710SV23432717100, BC «Mobiasbanca-Groupe Sociеtе Generale» Generale SA, код банку (IBAN) MD64M02224ASV23408477100) 231,00 доларів США.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Витрати по сплаті 600 доларів США на оплату адвокатських послух залишити за позивачем - “TIMCAT” S.R.L.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - «TIMCAT» S.R.L. (ідентифікаційний код: 1002600000881, юридична адреса: Республіка Молдова, МД 2014, вул. Петрикань, 33 м. Кишинів .

Відповідач - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «МАГНІТ +» (ідентифікаційний код 35970117, юридична адреса: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, буд. 2).

Повне рішення складено 03.08.2018 р.

Суддя ОСОБА_1