Постанова № 75663820, 01.08.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року Справа № 906/14/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А0281 (військова частина В-1740) на рішення господарського суду Житомирської області, від 17 травня 2018 року (суддя - Сікорська Н.А.) в справі № 906/14/18.

за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України

до Військової частини А0281 (військова частина В-1740)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 28 978 грн 35 коп.

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Військової частини А0281 (надалі - відповідач) про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28978,35 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Моторно (транспортне) страхове бюро України в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснивши виплату страхового відшкодування, отримало право на звернення із регресним позовом до власника транспортного засобу, який заподіяв шкоду.

До розгляду справи місцевим господарським судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року у справі №906/14/18 було частково задоволено позов Моторно (транспортного) страхового бюро України до Військової частини А0281 про стягнення сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28978,35 грн. Присуджено до стягнення з Військової частини А0281 (10002, м.Житомир, Проспект Миру, 39, код ЄДРПОУ 08104621) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02000, м.Київ-2, бульвар Русанівський, а/с 272, код ЄДРПОУ 21647131) 28778,35 грн. виплаченого страхового відшкодування, 1589,62 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_1, має нести відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки, з винних неправомірних дій водія, який знаходився в службових відносинах з відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач – Військова частина А0281 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року по справі №906/14/18 в частині стягнення з Військової частини А0281 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України 28778,35 грн. виплаченого страхового відшкодування та 1589,62 грн. судового збору. В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, яке прийняте з порушенням матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин і підлягає скасуванню.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. При цьому, вина такої особи у вчиненні ДТП та, відповідно, пошкодженні застрахованого майна, має бути належним чином підтверджена, зокрема, рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення або кримінального провадження у разі наявності складу злочину.

Суд першої інстанції як доказ особи з вини якої заподіяна шкода визнало ОСОБА_1 (третя особа), посилаючись на постанову Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/2622/15-п від 28 серпня 2015 року. Відповідно до даної постанови провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, тобто провадження по справі навіть не було і не могло бути розпочато, а тим більше визнано провину.

Відповідно до законодавства України встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (стаття 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції, оскільки розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів, й відповідно встановлення фактів дотримання учасником дорожнього руху на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення перебуває поза межами компетенції господарського суду.

Отже, суд першої інстанції неправомірно прийняв до уваги як доказ постанову Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/2622/15-п від 28 серпня 2015 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду (суддя Василишин А.Р.) від 25 червня 2018 року у справі №906/14/18 апеляційну скаргу Військової частини А0281 (військова частина В-1740) на рішення господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року залишено без руху; зобов'язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., або зазначення підстав від його звільнення передбаченого ГПК України, а також надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

12 червня 2018 року на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява (вх. №22064/18 від 12 липня 2018 року) від Військової частини А0281 (військова частина В-1740) до якої долучено платіжне доручення №575 від 09 липня 2018 року про сплату судового збору в розмірі 2400,00 грн., а також надійшла заява (вх. №1540/18 від 12 липня 2018 року) про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12 липня 2018 року у зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді по справі №906/14/18 ОСОБА_2 відповідно до пункту 9.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, зі змінами, затвердженими рішеннями зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 26 березня 2018 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/14/18.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 12 липня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Бучинська Г.Б., суддя – Петухов М.Г., суддя – Філіпова Т.Л.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16 липня 2018 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №906/14/18 – ОСОБА_3 відповідно до пункту 8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, зі змінами, затвердженими рішеннями зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 26 березня 2018 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/14/18.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 04 липня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Бучинська Г.Б., суддя - Петухов М.Г., суддя – Розізнана І.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі №906/14/18 поновлено строк на подання апеляційної скарги Військової частини А0281 (військова частина В-1740) на рішення господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року у справі № 906/14/18; відкрито апеляційне провадження у справі №906/14/18; зупинено дію рішення господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року у справі №906/14/18; розгляд скарги призначено на "01" серпня 2018 р. о 12:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

Від позивача – Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень посилається на доводи, викладені в оскаржуваному рішенні.

30 липня 2018 року на електронну адресу Рівненського апеляційного господарського суду від ТВО командира військової частини А0281 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника військової частини А0281 у зв'язку з неможливістю явки до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 квітня 2015 року о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_1 в м. Житомирі, на перехресті з вулиці Бугайченка, керуючи автомобілем КРАЗ, без державного номера, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Шевроле, державний номер НОМЕР_2, який рухався попереду. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди наведені автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказане підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АП1 №250492 від 06 серпня 2015 року /а.с. 65/.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_4 застрахована у ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" згідно полісу №АС/ 7259013 від 13 травня 2014 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів /а.с. 14/.

28 квітня 2015 року потерпілий внаслідок ДТП - ОСОБА_4 звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду /а.с.12/.

21 квітня 2015 року складено висновок №1094 експерта автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4.

Відповідно до вказаного висновку, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_3, станом на 20 квітня 2015 року з ПДВ складає 34534,02 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 станом на 20 квітня 2015 року з ПДВ складає 48423,61 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля НОМЕР_1 складає 34534,02 грн. /а.с. 17-22/.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на момент скоєння ДТП, в результаті якого було завдано шкоди автомобілю НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_1 знаходився на військовій службі у Збройних силах України та входив до складу військової частини А 0281 .

За даними позивача, що також не заперечується відповідачем, автомобіль, яким під час ДТП керував ОСОБА_1 (третя особа) марки Краз, без номерного знака належить військовій частині А0281.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву, щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована при використанні транспортного засобу "Краз" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивачем на підставі статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплачено потерпілому страхове відшкодування в сумі 28778,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5994рв від 24 листопада 2015 року /а.с. 29/.

Крім того, позивачем згідно платіжного доручення №11520рв від 22 жовтня 2015 року сплачено послуги аварійного комісара в сумі 200,00 грн. /а.с. 30/.

Оскільки позивачем здійснено страхове відшкодування позивачу, в порядку пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", він звернувся з позовом до відповідача про стягнення в порядку регресу сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28778,35 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача вартість послуг аварійного комісара в розмірі 200,00 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення виплаченого потерпілій особі шкоди, завданої внаслідок ДТП, тобто шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки .

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно положень статті 29 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Відповідно до пунктів 34.1, 34.2. статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого ОСОБА_4 застрахована у ПАТ "Українська пожежна-страхова компанія" згідно договору №АС/7259013 від 12 травня 2014 року /а.с. 14/.

Як встановлено судами, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП застрахована не була.

Приписами пп. а) частини 1 пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як було зазначено вище, Моторно (транспортне) страхове бюро України на підставі пункту 41.1 статті 41 вищезазначеного закону здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі у сумі 28778,35 грн. і в порядку пункту 38.2 статті 38 зазначеного закону звернулося зі зворотною вимогою до відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди майну застрахованої особи.

Згідно з підпунктом 38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідальність за шкоду, заподіяну транспортному засобу, а саме автомобілю НОМЕР_1, має нести відповідач, як юридична особа, якій належить транспортний засіб, за кермом якого перебувала особа, яка знаходилась з відповідачем у службових відносинах.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела.

За приписами статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому вина такої особи у вчиненні ДТП та, відповідно, пошкодженні застрахованого майна, має бути належним чином підтверджена, зокрема, рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення або кримінального провадження у разі наявності складу злочину.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, доказом наявності вини ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, внаслідок ДТП є копія постанови Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/2622/15-п від 28 серпня 2015 року, якою провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення /а.с.11/.

Посилання апелянта на той факт, що суд першої інстанції неправомірно прийняв до уваги як доказ наявності вини ОСОБА_1 постанову Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/2622/15-п від 28 серпня 2015 року є безпідставним з огляду на наступне.

Встановлення вини особи у вчиненні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (стаття 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції, оскільки розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів, й відповідно встановлення фактів дотримання учасником дорожнього руху на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення перебуває поза межами компетенції господарського суду.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/2622/15-п від 28 серпня 2015 року провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП було закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

У випадку, якщо провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо особи було закрито на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд має виходити з того, що з правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16).

Таким чином, позивач має право на отримання відшкодування в порядку регресу здійсненого страхового відшкодування. Відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_1, має нести відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки, з винних неправомірних дій водія, який знаходився в службових відносинах з відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд Житомирської області правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 28778,35 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Місцевим судом було обґрунтовано відмовлено у стягненні з відповідача 200,00 грн. вартості послуг аварійного комісара, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В силу наведених положень законодавства, вартість послуг аварійного комісара не є складовою страхового відшкодування, відтак вимоги позивача в цій частині є безпідставними.

Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А0281 (військова частина В-1740) залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 17 травня 2018 року у справі №906/14/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/14/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "02" серпня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.