Постанова № 75663780, 02.08.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. Справа № 920/1154/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач – ОСОБА_1;

1-й відповідач – ОСОБА_2

2-й відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой” (вх. № 1068С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.18 (повний текст якої підписано 26.04.18, суддя Спиридонова Н.О. у справі № 920/1154/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой”, м. Суми

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПРОВІДНА” , м. Київ

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “ТЕПЛО-СВІТ”, м. Суми

про стягнення 571216,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку 571 216,67 грн, з яких: 430 048,39 грн страхового відшкодування, 89 755,79 грн пені, 11 030,12 грн – 3 % річних, 40 382,37 грн інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням умов договору №06/0674462/1936/14 від 12.12.14 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між позивачем та першим відповідачем, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.17 у справі № 920/1154/16 позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 430 048,39 грн страхового відшкодування, 89 755,79 грн пені, 11 030,12 грн – 3 % річних, 40 382,37 грн інфляційних збитків, 8 568,25 грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.17 рішення господарського суду Сумської області від 13.02.17 у справі № 920/1154/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.17 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.17 та рішення господарського суду Сумської області від 13.02.17 у справі № 920/1154/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24 квітня 2018 року у справі №920/1154/16 (суддя Спиридонова Н.О.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой” з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 24 квітня 2018 року у справі № 920/1154/16 скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ “СБК Сумиводстрой” про стягнення в солідарному порядку з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПРОВІДНА” та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “ТЕПЛО-СВІТ” заборгованість по договору страхування договору № 06/0674462/1936/14 від 12.12.14 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме страхове відшкодування з урахуванням неустойки, встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 571 216,67 грн. Стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой” на рішення господарського суду Сумської області від 24.04.18 у справі № 920/1154/16.

Встановлено відповідачам - Приватному акціонерному товариству “Страхова компанія “ПРОВІДНА” та Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства “ТЕПЛО-СВІТ” в строк до 20 червня 2018 року надати суду відзиви на апеляційну скаргу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 263 ГПК України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Позивачу – Товариству з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой”, встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з моменту отримання відзиву на апеляційну скаргу.

22 червня 2018 року від першого відповідача - Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПРОВІДНА” - до матеріалів справи надійшов та долучений відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4814 від 22.06.18) з доказами надіслання копій відзиву та доданих до нього документів на адресу позивача та другого відповідача. В відзиві перший відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, рішення господарського суду Сумської області від 24.04.18 у справі № 920/1154/16 законним та таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення господарського суду Сумської області від 24.04.18 у справі № 920/1154/16 залишити без змін.

У відповідності до вимог статті 268 Господарського процесуального кодексу України, після проведення всіх підготовчих дій судова колегія визначилась про можливість призначення справи № 920/1154/16 до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 року призначено справу до розгляду на 24 липня 2018 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 19.07.2018 розгляд справи, призначений на 24.07.2018 року на 10:00 год. перенесено на 02.08.2018 року на 12:30 год.

Судове засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ “Страхова компанія “ПРОВІДНА” вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким, що спростовує твердження, викладені в апеляційній скарзі, у зв’язку з чим, просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання другий відповідач не з’явився, повноважного представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, вислухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2014 між ПрАТ “Страхова компанія “Провідна” (страховик) і ТОВ “СБК Сумиводстрой” (страхувальник) укладено договір № 06/0674462/1936/14 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір страхування), за умовами якого застрахованим вважається автомобіль НОМЕР_1, 2014 року випуску, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой”, за варіантом “А” (повне КАСКО).

Відповідно до п. 36.5. договору страхування страховими ризиками за варіантом А (повне КАСКО) є: ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб (ПДТО), викрадення.

Згідно з п. 9.1 договору страхування страхова сума є агрегатною, тобто у разі настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування ліміт зобов'язань страховика (максимальний розмір страхового відшкодування, який на момент укладення договору дорівнює відповідній страховій сумі) зменшується на розмір виплаченого відшкодування, відповідно до п. 36.8.1 договору страхування та складає 900 000 грн. (п. 9.3 договору страхування).

Пунктами 18, 19 договору страхування визначено, що розмір страхового тарифу становить 4,42 %, а розмір страхового платежу - 381 60 грн.

У відповідності до п. 23 договору страхування загальний страховий платіж за договором становить 38 360 грн.

Пунктом 23.2 договору страхування сторони погодили наступний графік сплати страхового платежу частинами: частина 1 - 9 590 грн. по 12.12.2014 включно (п. 23.2.1); частина 2 - 9 590 грн. по 12.03.2015 включно (п. 23.2.2.); частина 3 - 9 590 грн. по 12.06.2015 включно (п. 23.2.3); частина 4 - 9 590 грн. по 12.09.2015 включно (п. 23.2.4.).

У відповідності з п. 22 договору страхування строк його дії встановлено тривалістю в один рік.

В силу пункту 32 договору страхування, договір набирає чинності за умови сплати страховику та зарахування на його поточний рахунок страхового платежу або його першої частини у повному розмірі та в терміни, зазначені у п. 23 договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” закріплено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 10 Закону України “Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Статтею 983 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з приписами частини 4 ст. 18 Закону України “Про страхування” передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Судом встановлено, що позивач (страхувальник) 12.12.2014 перерахував першу частину страхового платежу в розмірі 9 590 грн., а відтак, договір набрав чинності в день його укладення - 12.12.2014 та, відповідно, мав діяти до 12.12.2015.

За змістом п. 31.4. договору страхування, у разі сплати страхового платежу частинами і настанням страхового випадку до повної сплати страхувальником страхового платежу за договором, вважається, що настав строк сплати усіх несплачених частин страхового платежу, які страхувальник повинен сплатити страховику протягом 10 робочих днів з дня наступного за днем настання події. Несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у зазначений строк не є підставою для відмови у здійсненні страховиком виплати страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому страховик зменшує розмір страхового відшкодування (страхової виплати) на суму однієї або декількох несплачених частин страхового платежу, про що зазначається в страховому акті.

Судом попередньої інстанції вставлено та з матеріалів справи також вбачається, що під час дії договору страхування, 03.02.2015 позивач звернувся до першого відповідача із заявою № 230007070267 про настання події (02.02.2015 виявлено подряпини на лобовому склі застрахованого автомобіля), яка визнана страховим випадком та за результатами розгляду якої ПрАТ “СК “Провідна” прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 878 грн., що підтверджується страховим актом від 04.03.2015 №2300070267.

Перший відповідач листом №17-05/1685 10.02.2015 повідомив позивача про те, що страхова виплата в сумі 14 878 грн. щодо події від 02.02.2015, в якій пошкоджене лобове скло застрахованого транспортного засобу, була утримана страховиком як частка несплачених платежів за договором страхування, а також зазначив про необхідність сплатити частину третього страхового платежу в розмірі 4 302 грн. у термін до 12.06.2015 та четверту частину в сумі 9 590 грн. до 12.09.2015.

ТОВ “СКБ Сумиводстрой” було сплачено частину третього страхового платежу в сумі 5 405,73 грн. згідно з платіжним дорученням № 68 від 15.06.2015.

03.11.2015 сталося загорання застрахованого транспортного засобу внаслідок підпалу 03.11.2015 в період часу з 09.00 год. до 10.00 год., що підтверджується копією витягу з кримінального провадження № 12015200440005988, довідкою Сумського міського відділу ДСНС України від 04.11.2015 №1137.

Того ж дня, 03.11.2015 позивачем було перераховано відповідачу-1 в рахунок оплати страхового платежу 9 590 грн. згідно з платіжним дорученням №337 від 03.11.2015.

04.11.2015 позивач звернувся до ПрАТ “СК “Провідна” із заявою № НОМЕР_2 про настання страхового випадку.

ПрАТ “СК “Провідна” 04.11.2015 надано страхувальникові інформацію про перелік документів, які необхідні для відшкодування збитків за страховим випадком, направлено відповідні запити до уповноважених органів щодо надання документів, зокрема, копію постанови про відкриття кримінального провадження за фактом підпалу, копію акту про пожежу та інформацію про причини пожежі; 05.11.2015 складено протокол огляду транспортного засобу.

23.11.2015 на замовлення першого відповідача суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 виготовлено звіт № 203-15, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок пошкодження становить 483 200,44 грн. без врахування ПДВ.

Листом № 17-10/14560 02.12.2015 “СК“Провідна” повідомило ТОВ “СБК Сумиводстрой” про те, що подія, яка відбулась 03.11.2015, не може вважатися страховим випадком та у нього відсутні підстави для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що договір страхування припинив свою дію о 00 год. 00 хв. 13.09.2015 у зв'язку з несплатою чергової частини платежу до 12.09.2015.

Позивач 15.12.2015 звернувся до першого відповідача із заявою-претензією про перегляд прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у відповідь на яку перший відповідач повторно відмовив позивачу у виплаті листом від 18.12.2015 № 17-12/15419.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, 15.12.2014 між позивачем та ТОВ НВП “Тепло-Світ” було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність з першим відповідачем перед позивачем за порушення виконання зобов'язань по договору страхування, а другий відповідач відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і перший відповідач за невиплату страхових відшкодувань, відмову у виплаті страхових відшкодувань, неустойки, можливі штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

За приписами статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведені обставини і стали причиною звернення ТОВ “СБК Сумиводстрой” з позовом до ПрАТ “СК “Провідна” та ТОВ НВП “Тепло-Світ” про солідарне стягнення сум страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №06/0674462/1936/14 від 12.12.2014 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ними.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст. 6 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати і відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ в договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору добровільного комплексного автострахування.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

У відповідності з п. 3 ч. 1 статті 28 Закону України “Про страхування” дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Отже, якщо договір страхування укладено, але перший (черговий) платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся. Вказана правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 19.07.2011 “Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування”.

Так, з укладеного між сторонами договору страхування вбачається, що у разі несплати або сплати не в повному розмірі чергової частини страхового платежу дія договору вважається припиненою та договір втрачає чинність з 00 годин 00 хвилин дати, наступної за встановленою датою сплати чергової частини страхового платежу з урахуванням умов, визначених у п. 32.6.3. договору (п. 32.3 договору страхування).

Згідно з п. 32.6.3. договору страхування, дія договору припиняється та договір втрачає чинність у разі несплати позивачем чергової частини страхового платежу у встановлені договором строки або сплати в неповному обсязі (якщо договором передбачена сплата страхового платежу частинами), крім випадків, передбачених п. 31.4. договору. Сторони дійшли згоди, що страховик не зобов'язаний пред'являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальником з простроченням на 1 банківський день, а саме 15.06.2016, було здійснено доплату третьої частини страхового платежу в розмірі 4302,00 грн., однак, оскільки 12.06.2015 – це останній за договором день для оплати страхувальником третьої частини страхового платежу і оскільки він припадав на п’ятницю, а фактично третя частина страхового платежу поступила на рахунок страховика на наступний перший банківський день (понеділок – 15.06.2015), тому страховик в інтересах клієнта (страхувальника) не став вважати договір недіючим з 13.06.2015.

Судом встановлено, що четверта частина страхового платежу була перерахована страхувальником 03.11.2015, лише після настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом та майже через 2 місяці ніж зазначено в погодженому сторонами договорі графіку сплати страхового платежу.

Посилання позивача про те, що будь-якої вимоги з боку першого відповідача щодо сплати страхового платежу не надходило є необґрунтованими, оскільки п. 32.6.3. договору страхування сторони передбачили, що страховик не зобов’язаний пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та (або) його чергову частину.

Отже, відповідно до п. 32.3 договору, договір втратив чинність, оскільки несплата страхувальником частини страхового платежу у встановлені договором строки тягне за собою припинення дії договору та втрату його чинності за згодою сторін та не породжує для страховика обов’язку письмового повідомлення страхувальника про припинення договору страхування та повернення страхового платежу та (або) його частин (и).

Таким чином, дія договору страхування була припинена з 00:00 год. 13.09.2015 (наступний день після дати, встановленої для сплати останнього страхового платежу) у зв’язку з несплатою чергової частини платежу – останньої, до 12.09.2015.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наведені фактичні обставини справи підтверджують факт припинення договору страхування у зв’язку з несплатою страхувальником чергового платежу, а також те, що умовами договору сторони погодили відсутність обов’язку страховика пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину, а отже заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки, яких дійшов господарський суд про відмову у задоволенні позову правомірним і обґрунтованими, рішення суду попередньої інстанції таким, що прийняте при повному з’ясуванні обставин справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 254, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю “СБК Сумиводстрой” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 24 квітня 2018 у справі №920/1154/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до вимог статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 03.08.2018 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.