Постанова № 75663715, 30.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/148/18Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Бендерук Є.О.;

За участі предсавників сторін:

Від ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” - ОСОБА_1, довіреність № б/н, від 27.07.18;

від ТОВ “Постачтехкомплект” - ОСОБА_2, ордер ОД № 175466, від 26.07.18;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Постачтехкомплект”, м.Херсон

на рішення Господарського суду Херсонської області від 31.05.2018 року

у справі №923/148/18

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат”, м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Постачтехкомплект”, м.Херсон

про стягнення 266734,86 грн., -

(суддя першої інстанції: Задорожна Н.О., час та місце ухвалення рішення: 31.05.2018, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 Відкрите акціонерне товариство “Херсонський бавовняний комбінат” (далі – ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Постачтехкомплект” (далі – ТОВ «Постачтехкомплект») про стягнення 266734,86 грн., з яких 256000 грн. основного боргу за оренду майна, 2264,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості оренди, 5238,28 грн. річних та 3232 грн. інфляційних втрат за прострочення боржником грошового зобов’язання.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням з боку відповідача договірних зобов’язань в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості оренди орендованого майна.

Зокрема, позивач посилається на п. п. 3.1.3 та 5.1 Договорів №08/19 та 08/20, укладеного між сторонами, та зазначає, що він виконав належним чином та передав орендарю об’єкт оренди, однак ТОВ «Постачтехкомплект» свої зобов’язання щодо сплати орендної плати вчасно не виконував, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у зв’язку з несплатою щомісячних платежів за користування об’єктами оренди.

Крім того, позивач зазначає, що у зв'язку з простроченням оплати орендних платежів, ним нараховано пеню в розмірі 2264,58 грн., 5238,28 грн. 3% річних та 3232грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 31.05.2018 року (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” до ТОВ «Постачтехкомплект» про стягнення 266734,86 грн., з яких 256000 грн. основного боргу за оренду майна, 2264,58 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості оренди, 5238,28 грн. річних та 3232 грн. задоволено.

В обґрунтування своїх висновків, місцевий господарський суд послався на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України та зазначив, що сума боргу яка підлягає стягненню з відповідача, складає 256000 грн., як і зазначено ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” в позовній заяві.

Крім того, судом першої інстанції проведено перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат та визнано вказані розрахунки позивача такими, що що проведені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, з огляду на що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” в повному обсязі.

Частково не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Постачтехкомплект» звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 31 травня 2018 року по справі №923/148/18 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Постачтехкомплект» на користь ВАТ «»Херсонський бавовняний комбінат» 208000 грн. основного боргу, 2264,58 грн. пені, 2816 грн. інфляційних втрат, 4854,22 грн. грн. 3% річних.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на п.3.2.2 Договору оренди від 19.08.2016 №08/20 та вважає, що орендар має право розірвати даний договір, попередивши орендодавця за 30 календарних днів до дня його розірвання.

Зокрема, відповідач зазначає, що ним на адресу ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» було направлено лист-повідомлення №22/05 з описом вкладення від 22.05.2017 про розірвання договору оренди №08/20 від 19.06.2016, у зв’язку з чим вважає, що позивач повинен був нарахувати орендну плату та штрафні санкції за порушення умов договору №08/20 від 19.08.2016 тільки по 01.07.2017.

Апелянт вказує, що вказаний лист-повідомлення №22/05 від 22.05.2017 не було надано до суду першої інстанції, у зв’язку з тим, що ТОВ «Постачтехкомплект» намагалось погасити існуючу заборгованість по внесенню орендної плати та штрафних санкцій добровільно, до ухвалення рішення суду по суті справи, однак у зв’язку з тимчасовими фінансовими труднощами своєчасну оплату заборгованості проведено не було.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №923/148/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Постачтехкомплект» на рішення Господарського суду Херсонської області від 31 травня 2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Постачтехкомплект» на рішення Господарського суду Херсонської області від 31 травня 2018 року призначено в судовому засіданні на 30.07.2018.

В судове засідання по справі №923/148/18 з’явились представники сторін. Представник апелянта підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та частковому скасуванні рішення суду першої інстанції з підстав, викладених письмово.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу – без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорено сторонами, 19.08.2016 між сторонами укладено договори оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №08/19 та №08/20. (а.с. 15-23)

Відповідно до умов зазначених договорів оренди № 08/19 та № 08/20 від 19.08.2016 орендодавець зобов'язався передати в оренду орендарю майно, а орендар - зобов'язався прийняти це майно та здійснювати його оплату на умовах, встановлених договорами.

Зокрема, за договором оренди № 08/19 від 19.08.2016 позивач зобов'язався передати в оренду відповідачу прилеглий майданчик з твердим покриттям загальною площею 200,00 м.кв. для розміщення та експлуатації газозаправного пункту (АГЗП), розташований за адресою: м. Херсон, вул. Залаегерсег, 18.

За договором № 08/20 від 19.08.2016 позивач зобов'язався передати в оренду відповідачу прилеглий майданчик з твердим покриттям загальною площею 200,00 м.кв. для розміщення та експлуатації газозаправного пункту (АГЗП) строком на 12 місяців, розташований за адресою: м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР, 4.

Пунктом 2.1 Договорів унормовано, що датою початку використання об’єкту оренди орендарем, є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкта оренди, що з моменту його підписання сторонами є невід’ємною частиною Договору та є первинним документом, який підтверджує факт надання оренди до моменту підписання акту повернення об’єкту оренди.

Відповідно до п. 2.4 орендар Актом повернення об’єкту оренди протягом 5 робочих днів після закінчення строку дії або у разі дострокового припинення дії Договору повертає об’єкт оренди, а орендодавець приймає об’єкт оренди.

Акт повернення об’єкту оренди підписується за результатами передачі майна орендодавцеві з обов’язковим зазначенням стану майна, з урахуванням його нормального зносу та здійснених орендарем поліпшень. Результати перевірки відповідності об’єкту оренди умовам даного договору, під час передачі орендованого майна орендареві, а також відомості щодо оплати комунальних та експлуатаційних платежів, вносяться представниками сторін до Акту повернення об’єкту оренди. Акт повернення об’єкту оренди посвідчує факт припинення Договору (п.2.5 Договорів)

Об’єкти оренди - прилеглі майданчики з твердим покриттям, загальною площею 200,00 м.кв. кожний, в оренду передані на підставі складених між орендарем та орендодавцем актів прийому передачі об'єкту оренди №1 від 01.09.2016, підписаних уповноваженими особами та скріпленими печатками юридичних осіб, що свідчить про виконання позивачем договірних зобов'язань за договорами оренди № 08/19 та № 08/20.(а.с. 19,23)

Також пунктом 3.1.3 вказаних Договорів оренди передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші передбачені Договорами платежі у встановлених розмірах та у відповідні строки.

У пунктах 5.2 договорів оренди № 08/19 та № 08/20 сторони встановили, що розмір орендної плати за кожний окремий об'єкт оренди складає 8000 грн. на місяць.

Орендна плата вноситься щомісячно, протягом перших 10-ти календарних днів відповідного періоду оплати. (п.п. 5.3 - 5.4 договорів № 08/19 та № 20).

Пунктами 10.2 договорів оренди № 08/19 та № 08/20 передбачено обов'язок орендаря сплатити орендодавцеві у випадку прострочки орендної плати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду прострочки від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше 10 % від суми заборгованості.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за користування об'єктами оренди, ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» звернулось до ТОВ «Постачтехкомплект» з листом-претензією від 14.09.2017 (№02-04/892) з вимогою погасити заборгованість за договорами №08/19 та №08/20 у розмірі 199466,68 грн.

Враховуючи відсутність відповіді від ТОВ «Постачтехкомплект», позивач повторно направив претензію від 31.10.2017 (№02-04/904) на адресу відповідача, однак відповіді, як зазначає позивач, на його адресу не надійшло.

Відповідач зобов'язання по внесенню плати за оренду прилеглих майданчиків здійснював з порушенням умов договору, що стало наслідком утворення боргу 256000 грн. та звернення ВАТ «Хероснський бавовняний комбінат» з відповідним позовом до господарського суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” до ТОВ «Постачтехкомплект» про стягнення 266734,86 грн., з огляду на наступне.

Предметом даного спору є вимога ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» до ТОВ «Постачтехкомплект» про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожана фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини під терміном «власність» розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за надані послуги. Невиконанням обов'язку щодо оплати вартості оренди нерухомого майна відповідач порушує право позивача, безпідставно не перераховуючи кошти у власність позивача.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 525 та 615 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Крім того, як зазначалося раніше, п.п. 2.4-2.5 Договорів №08/19 та 08/20 від 19.08.2016 передбачено, що актом повернення об’єкту оренди протягом 5 робочих днів після закінчення строку дії або у разі дострокового припинення дії Договору повертає об’єкт оренди, а орендодавець приймає об’єкт оренди.

Акт повернення об’єкту оренди підписується за результатами передачі майна орендодавцеві з обов’язковим зазначенням стану майна, з урахуванням його нормального зносу та здійснених орендарем поліпшень. Результати перевірки відповідності об’єкту оренди умовам даного договору, під час передачі орендованого майна орендареві, а також відомості щодо оплати комунальних та експлуатаційних платежів, вносяться представниками сторін до Акту повернення об’єкту оренди. Акт повернення об’єкту оренди посвідчує факт припинення Договору

У зв’язку з відсутністю в матеріалах справи акту повернення об’єктів оренди та додаткового договору, підписаного сторонами по справі, судовою колегією розглянуто та відхилено доводи відповідача щодо припинення дії договорів оренди №№08/19 та 08/20 від 19.08.2016 з 01.07.2017 у зв’язку з направленням ним (відповідачем) відповідного листа-повідомлення орендареві.

Отже, надісланий ТОВ «Постачтехкомплект» на адресу позивача лист від 22.05.2017 (вих. №22/05) з повідомленням про розірвання Договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна №08.20 від 19.08.2016 в даному випадку не є доказом припинення дії договорів оренди.

Крім того, з вказаного листа та опису вкладення до нього не вбачається, що на адресу позивача було направлено акт про повернення нерухомого індивідуально визначеного майна, як передбачено договорами, а також Додаткової угоди про розірвання Договорів №08/19 та 08/20 від 19.08.2016, про які йдеться у самому листі.

Колегія суддів звертає увагу, що саме на орендаря покладається обов'язок повернути майно орендодавцю після закінчення дії договору з оформленням відповідного документу. При цьому, у випадку якщо орендодавець ухиляється від прийняття майна з оренди та оформлення акта приймання-передачі, орендар має право звернутися до суду за захистом порушеного права.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією розглянуті та відхилені, як такі, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача основної суми боргу розмірі 256000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Враховуючи вищевмкиладене, а також обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 256000 грн. за договорами №08/19 та №08/20 від 19.08.2016, суд першої інстанції, з яким повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2264,58 грн., 5238,28 грн. річних, 3232 грн. інфляційних втрат

За таких обставин, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, з огляду на що апеляційна ТОВ “Постачтехкомплект” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 31.05.2018 року у справі №923/148/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Постачтехкомплект” на рішення Господарського суду Херсонської області від 31.05.2018 року у справі №923/148/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 31.05.2018 року у справі №923/148/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у порядку у строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2018

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

ОСОБА_3