Постанова № 75663604, 31.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2794/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: В.В. Бєляновського, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Лук’ященко В.Ю.,

за участю представників:

від прокуратури – ОСОБА_1;

від позивача (ОСОБА_2 культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) – ОСОБА_3;

від позивача (Одеської обласної ради)- участі не брали;

від відповідача – ОСОБА_4;

за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області про закриття провадження у справі, прийняту головуючим суддею К.Ф. Погребною, суддями: І.А. Малярчук, Н.В. Рогою

10.05.2018 о 15 год 44 хв, м. Одеса, повний текст складено 14.05.2018,

у справі №916/2794/17

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, в особі Одеської обласної ради

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Порто-Франко”

про розірвання охоронно-орендного договору від 28.06.1993 та про зобов’язання звільнити й повернути приміщення

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017р. заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі- Управління), в особі Одеської обласної ради звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Порто-Франко” (далі – ПАТ АБ «Порто-Франко») про розірвання охоронно-орендного договору, укладеного між ОСОБА_2 охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ПАТ АБ «Порто-Франко» на користування пам’яткою містобудування та архітектури, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, від 28.06.1993 (зі змінами та доповненнями), а також про зобов'язання ПАТ АБ «Порто-Франко» звільнити і повернути ОСОБА_2 культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, за актом приймання-передачі.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 17.11.2017 порушено провадження у справі №916/2794/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 (повний текст складено 14.05.2018) на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі №916/2794/17.

Зазначена ухвала мотивована відсутністю предмету спору.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник прокурора Одеської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у справі №916/2794/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що додаткова угода від 02.06.2015 №7 про розірвання спірного охоронно-орендного договору не містить погодження Міністерства культури України, що є порушенням умов договору, а посилання відповідача на той факт, що 02.06.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №7 щодо розірвання спірного охоронно-орендного договору та складено акт прийому-передачі спірних нежитлових приміщень є безпідставними, оскільки вказані документи для підписання відповідачем отримано лише 04.06.2015. Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що неповернення орендованого приміщення підтверджується тим фактом, що відповідачем по справі в січні 2017 року було здійснено перерахування коштів за оренду вказаного приміщення (копія банківської виписки міститься у матеріалах справи).

Інші учасники справи власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловили.

У судовому засіданні 31.07.2018 представники прокуратури та позивача (ОСОБА_2 культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації) апеляційну скаргу підтримали; представник відповідача проти її задоволення висловив заперечення. Представник позивача (Одеської обласної ради) участі у засіданні суду не брав, хоча зазначений позивач був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с. 32).

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №916/2794/17 місцевий господарський суд виходив з того, що охоронно-орендний договір від 28.06.1993, укладений між сторонами було розірвано шляхом укладення 02.06.2015 додаткової угоди №7, а спірне майно повернуто позивачу за актом приймання-передачі від 02.06.2015, у зв’язку з чим дійшов висновку про відсутність предмету спору.

З висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погодитись не може враховуючи наступне.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України встановлений перелік підстав припинення провадження у справі.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення; підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання охоронно-орендного договору від 28.06.1993, укладеного між ОСОБА_2 охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ПАТ АБ «Порто-Франко», а також про зобов'язання останнього звільнити і повернути ОСОБА_2 приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договором від 28.06.1993 щодо своєчасного внесення орендної плати.

За твердженням відповідача 02.06.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №7 до вищевказаного договору, відповідно до якої охоронно-орендний договір від 28.06.1993 є розірваним з 02.06.2015, а орендоване майно за актом прийому-передачі від 02.06.2015 фактично було повернуто відповідачем ОСОБА_2.

Прокурором та позивачами даний факт заперечується.

Колегією суддів враховується, що закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства. Із змісту наведеної вище процесуальної норми вбачається, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Господарським судом Одеської області не було враховано, що оскільки між сторонами залишились неврегульовані питання, пов'язані з повернення об'єкту оренди, припиненням орендних правовідносин тощо, то такі обставини не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка додаткової угоди №7 від 02.06.2015 до договору від 28.06.1993 про розірвання оспореного договору, акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 02.06.2015 мала б бути здійснена місцевим господарським судом з урахуванням приписів статей 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе лише у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічну правову правову позицію викладено у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18.

Відтак місцевий господарський суд встановивши, що на час подання позову спірний договір був розірваний шляхом укладення додаткової угоди №7 від 02.06.2015 до договору від 28.06.1993, а орендоване майно повернуто ОСОБА_2 за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 02.06.2015, повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог, а не закривати провадження у справі.

За таких обставин, закриваючи провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, місцевий господарський суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим дійшов помилкових висновків, що не відповідають обставинам справи, і як наслідок допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Вказане відповідно до приписів статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 10.05.2018.

Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2018 у справі №916/2794/17 скасувати.

Справу №916/2794/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя М.А. Мишкіна