Ухвала суду № 75663479, 30.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №282/912/17 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В.

Категорія ст.358 ч.3 КК України Доповідач Кіянова С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Кіянової С.В.,

суддів: Шевченко В.Ю., Бережної С.В.,

з участю: секретаря Гончарука С.С.,

прокурора Селюченко І.І.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №42017061340000061 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О.Б. на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, -

обвинуваченої за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі прокурор Василів О.Б., не оскаржуючи фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, встановлених судом, кваліфікації дій обвинуваченої, просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити. Виключити посилання суду на призначення покарання відповідно до ч.1 ст.70 КК України у виді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та посилання на ч.3 ст.72 КК України. Вважає, що вирок суду підлягає зміні у зв’язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вироком Любарського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190; ч. 2 ст.190; ч. 1 ст.358; ч. 3 ст.358; ч. 4 ст.358 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 1 ст.190 КК України - у виді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

- за ч. 2 ст.190 КК України - у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень;

- за ч. 1 ст.358 КК України - у виді 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п’ятсот десять) гривень;

- за ч. 3 ст.358 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- за ч. 4 ст.358 КК України - у виді 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2, остаточне покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі, та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановлено їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї судом обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. «ґ» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2, не обирався.

Цивільний позов Управління праці та соціального захисту населення Любарської РДА до обвинуваченої ОСОБА_2 - залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду, 02 листопада 2015 року, ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Любарської районної державної адміністрації, що в смт. Любар, вул. Райради, 1 Житомирської області з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим використала з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 02.11.2015 року по 06.05.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_2, було перераховано 5 304 грн., якими вона розпорядилась на власний розсуд.

Крім цього 05.06.2016 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні УПСЗН Любарської РДА, з метою отримати адресну допомогу із Державного бюджету України, в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року повторно внесла завідомо неправдиві відомості про відсутність нерухомого майна на не окупованій території України до Заяви про отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, усвідомлюючи, що написана нею заява містить неправдиві відомості подала її працівнику УПСЗН Любарської РДА тим самим повторно використала завідомо підробний документ з метою отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі. В період часу з 06.05.2016 року по 01.11.2016 року працівниками УПЗСН Любарської РДА на рахунок ОСОБА_2, було перераховано 5307,81 грн., якими вона розпорядилась на власний розсуд.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, пояснення представника потерпілого та обвинуваченої в підтримання апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

При призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень при встановлених обставинах, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджений дослідженими судом доказами та ніким з можливих апелянтів не оспорюється. Дії обвинуваченої ОСОБА_2 за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 кваліфіковані правильно.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчинених нею злочинів, даних про особу обвинуваченої, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, доводи апелянта про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу.

Так , відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначає покарання (основне і додаткове) за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд першої інстанції остаточно призначив їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень, що є неприпустимим, оскільки остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_2 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не шляхом повного чи часткового складання покарань.

За таких обставин, є зайвим посилання суду першої інстанції на положення ч.3 ст.72 КК України.

Отже, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 остаточного покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

На підставі викладеного, вирок суду в частині остаточного призначення покарання підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О.Б. задовольнити.

Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 30 травня 2018 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині призначення покарання.

Виключити посилання у вироку на призначення покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та ч.3 ст.72 КК України.

Вважати ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.70 КК України засудженою за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців.

Судді: