Ухвала суду № 75662826, 30.03.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2806/18

1-кс/296/1320/18

УХВАЛА

Іменем України

30 березня 2018 року м.Житомир

Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира Галасюк Р.А., за участю секретаря Могилевець В.С., слідчого Поліщук О.О., прокурора Капало Р.І., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане до суду в межах кримінального провадження № 12017060060000885, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах, утримує малолітню дитину, тимчасово не працюючого, інваліда 3 групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, не судимого в силу ст.89 КК України,

що підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 р. до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира звернулася слідчий СУ ГУ НП в Житомирській області Поліщук О.О. з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2

В клопотанні посилається на те, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №120170600600000885 від 23.05.2017 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 складено та вручено 29.03.2018.

У судовому засіданні слідча клопотання підтримала та вказала, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, підозрюваний не є особою похилого віку та за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, під час затримання останнього були присутні поняті та свідки, їх особи відомі підозрюваному, а тому існує ризик впливу на них, підозрюваний може продовжувати вчиняти злочини різної тяжкості, оскільки не працює та не має постійного джерела доходів, а також існує ризик переховування його від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, тому слідство вважає за неможливе застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж вимагається.

Прокурор та слідча в судовому засіданні підтримали клопотання з тих же підстав та просили його задовольнити.

Підозрюваний і захисник заперечували проти задоволення клопотання. Зокрема захисник вказав на міцні соціальні зв»язки підозрюваного, оскільки той перебуває у фактичних шлюбних стосунках, має на утриманні малолітню дитину, є інвалідом ІІІ групи та має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії , а також має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, а тому просив обрати відносно нього більш м»який запобіжний захід, не пов»язаний із триманням під вартою.

Заслухавши прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, йдеться про «розумну підозру» у вчиненні кримінального злочину, де передбачено як необхідну передумову «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у інкримінованих діях органом досудового розслідування зібрано певні докази, які вказують на можливу причетність останнього до його вчинення. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими, в ході розгляду даного клопотання, доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає.

Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу – тримання під вартою відносно ОСОБА_2 на момент розгляду клопотання немає, а доводи, викладені слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.

Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Не знайшли свого повного підтвердження доводи слідчого, викладені в клопотанні щодо ризиків за ст. 177 КПК України.

Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).

Разом з тим, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання в м.Коростені, має міцні соціальні зв»язки, оскільки перебуває у фактичних шлюбних стосунках та має від них малолітню дитину, а також враховуючи стан здоров»я підозрюваного та перенесений у 2015 році вірусний гепатит, слідчий суддя вважає, що застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

В зв'язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 183, 184, 193, 194, 196, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, – запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такі процесуальні обов'язки:

1) заборонити цілодобово залишати житло, за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Доватора, 62;

2) прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;

3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні № 12017060060000885 та іншими особами з приводу обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення;

5) в разі наявності здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Поліщук О.О..

Ознайомити підозрюваного під розпис з ухвалою суду.

Визначити строк дії обов’язків впродовж двох місяців з моменту оголошення ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення, шляхом звільнення підозрюваного ОСОБА_2 з-під варти в залі суду та зобов'язання після звільнення з-під варти негайно прибути до місця свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Копію ухвали суду направити уповноваженій службовій особі місця ув’язнення для відома.

Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 03.04.2018 р. о 17 год. 45 хв..

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Р. А. Галасюк