Ухвала суду № 75662183, 31.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/300/18 Провадження №11-кп/773/410/18 Головуючий у 1 інстанції:Чонка В. В. Категорія: в порядку КПК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Денісова В.П., Філюка П.Т.,

з участю

секретаря - Старенько Л.М.,

прокурора - Супрунюк Т.А.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

захисника - Громи В.В.,

законного представника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12018030070000068 за апеляційними скаргами прокурора, захисника Громи Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 23 травня 2018 року про застосування заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 із повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше несудимого, підозрюваного у вчиненні суспільно-небезпечних діянь, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України,

застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару з суворим наглядом.

Ухвалою вирішено питання речових доказів.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції погодився із клопотанням прокурора про те, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані неосудності 25 лютого 2018 року близько 16 години в приміщенні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, в ході сварки із сестрою ОСОБА_4 на грунті особистих неприязних відносин умисно наніс їй декілька ударів руками в голову, після чого, тримаючи руками за волосся, декілька разів завдав удари її головою в металевий бойлер, стіну та підлогу, чим спричинив тілесні ушкодження. Далі ОСОБА_2, тримаючи ОСОБА_4 за волосся, перебуваючи в кухні, використовуючи кухонний ніж, приставив його до шиї потерпілої, після чого різко забрав його назад, провівши лезом по шиї, тим самим заподіяв тілесне ушкодження.

Згідно висновку №34 від 27 лютого 2018 року судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: рана на боковій поверхні шиї справа, осадження шкіри на шиї справа позаду, забиття м'яких тканин в завушній ділянці справа, в тім'яній та потиличній ділянках у вигляді пухлино подібних, болючих при пальпації утворень. Враховуючи характер, локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх утворення слідуючий. Рана та осадження утворилися від травмувальної дії предмета, обладаючого колено-ріжучими властивостями, пухлино подібні утворення утворилися від травмувальної дії тупого предмета. За ступенем тяжкості виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 25 лютого 2018 року близько 16 години 10 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні кухні житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, умисно, з мотивів особистої неприязні, утримуючи лівою рукою свою сестру ОСОБА_4 за волосся, поставив її на коліна, та тримаючи в правій руці кухонний ніж і, приставивши його до шиї останньої з правої сторони, погрожував вбивством ОСОБА_4, після чого різко забрав ніж назад, провівши лезом по шиї, що давало реальні підстави останній побоюватися здійснення цієї погрози.

З огляду на дані обставини, враховуючи висновок судово-психіатричного експерта №82 від 23 березня 2018 року про характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчинених ним суспільно-небезпечних діянь, ступінь небезпечності хворого ОСОБА_2, суд застосував до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару з суворим наглядом.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, вказує, що апеляційна скарга вноситься у зв'язку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, а також у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання про застосування відносно ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру. Застосувати відносно ОСОБА_2 у зв'язку з вчиненням ним суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного заходу з посиленим наглядом.

В поданій апеляційній скарзі захисник просить ухвалу змінити в частині визначеного судом примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, обравши примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав зміст оскаржуваної ухвали місцевого суду та основні доводи апеляційних скарг, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги захисника не заперечував, підозрюваного, захисника, законного представника підозрюваного, які свою апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечували, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Однак, апеляційним судом під час розгляду справи встановлено порушення вимог кримінального процесуального закону, які були допущені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Ухвала суду у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінального процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст.513 КПК України, повинна містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки і мотиви прийнятого ним рішення по суті, що також передбачено п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та лікування».

Згідно з вимогами п.п.1,2 ч.1 ст.513 КПК України під час постановлення судом ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру він зобов'язаний з'ясувати чи мало місце суспільно небезпечне діяння, чи вчинено суспільно небезпечне діяння (кримінальне правопорушення) особою.

Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Водночас, згідно з ч.3 ст.513 КПК України, встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що саме ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння (кримінальне правопорушення) суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

З системного аналізу наведених вище норм КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру суд у кожному випадку зобов'язаний встановити факт вчинення суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), вчинення його тією особою щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру та дослідити надані сторонами та наявні у справі докази із наданням їм юридичної оцінки відповідно до ст.ст.94, 84-89 КПК України.

Окрім цього, як вбачається з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03 червня 2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та лікування», суди повинні критично оцінювати висновки судових психіатричних експертиз з точки зору їх наукової обґрунтованості, переконливості й мотивованості, оскільки ці висновки є доказами у справі, але не мають наперед установленої сили і не є обов'язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована.

Як убачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції в основному зазначив заявлені мотиви клопотання прокурора про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом та застосував до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру за відсутності рішення про доведеність його вини у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Так, резолютивна частина ухвали суду не містить вказівки про визнання чи невизнання доведеним вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 125, 129 України. У той же час, не погодившись із висновком судово-психіатричної експертизи від 23 березня 2018 року щодо необхідності госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу з посиленим наглядом, суд відповідних мотивів та доводів у рішенні не навів, тому доводи апеляційних скарг є слушними.

З огляду на наведене, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Відповідно до ч.2 ст.513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про вчинення ОСОБА_2 умисних дій, направлених на заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження та умисних дій, направлених на погрозу вбивством.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що 25 липня 2018 року близько 16 год. підозрюваний ОСОБА_2 наніс їй декілька ударів руками в голову, після чого, тримаючи руками за волосся, декілька разів завдав удари її головою в металевий бойлер, стіну та підлогу. Потім, тримаючи її за волосся, приставив кухонний ніж до шиї та умисно провів лезом по шиї. Крім того, ОСОБА_2, утримуючи лівою рукою за волосся, поставив її на коліна, та тримаючи в правій руці кухонний ніж, приставив його до шиї з правої сторони, погрожував вбивством, умисно провівши лезом по шиї. В цей час вона реально боялась здійснення цієї погрози;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25 лютого 2018 року;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 19 березня 2018 року;

- протоколом огляду місця події від 25 лютого 2018 року;

-протоколом огляду предмету від 06 березня 2018 року;

-висновком експерта № 34 від 27 лютого 2018 року.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 82 від 23 березня 2018 року ОСОБА_2 на час інкримінованих йому протиправних дій, як і на даний час, виявляв і виявляє ознаки хронічного стійкого психічного захворювання у вигляді параноїчної шизофренії з безперервним перебігом, параноїдним синдромом та емоційно-вольовим зниженням. Наявне хронічне стійке психічне захворювання на час інкримінованих йому протиправних дій, як і на даний час, позбавляло і позбавляє ОСОБА_2 здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного стаціонару з посиленим наглядом. Наявний у ОСОБА_2 психопатологічний синдром становить активний тип суспільної небезпеки.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечні діяння, які містять ознаки кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст. 129 КК України, про що слід зазначити, у тому числі і у резолютивній частині судового рішення.

Враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчинених ним суспільно-небезпечних діянь, ступінь небезпечності хворого ОСОБА_2, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати до останнього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом, як зазначено у висновку судово-психіатричної експертизи від 23 березня 2018 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги прокурора, захисника Громи Володимира Васильовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Горохівського районного суду Волинської області від 23 травня 2018 року в частині застосування заходів медичного характеру щодо ОСОБА_2 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою визнати, що ОСОБА_2 вчинив суспільно небезпечні діяння, що містять ознаки кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.129 КК України, у стані неосудності.

Застосувати відносно ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного заходу з посиленим наглядом.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 31.07.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай