Ухвала суду № 75661264, 03.08.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.08.2018 р. Справа № 914/1188/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., розглянувши матеріали заяви ОСББ «Котляревського-4»

про забезпечення позову

у справі № 914/1188/18

за позовом: Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Котляревського-4", мЛьвів

до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м.Львів

про:

- визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.02.2018 року за №110 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1";

- скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення підвалу під інд.№1,2,3,4 загальною площею 74,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 (вони ж допоміжні приміщення під інд.6-1, 6-2, 8-1, 8-2 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1).

Представники сторін не запрошувалися.

встановив:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1188/18 за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Котляревського-4" до Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.02.2018 року за №110 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1" та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на нежитлові приміщення підвалу під інд.№1,2,3,4 загальною площею 74,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 (вони ж допоміжні приміщення під інд.6-1, 6-2, 8-1, 8-2 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1).

02.08.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява позивача про забезпечення позову.

Заява обґрунтовується тим, що

1. Існує пряма та документально підтверджена загроза порушення прав Позивача та унеможливлення виконання рішення суду, а саме:

Приміщення, належні Позивачу, передано Відповідачем в оренду третій особі, що підтверджується копією наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.02.2016 року № 484-0/1 та копією договору оренди № Ф-10009-16 від 11.03.2016 року (містяться у матеріалах справи);

У приміщеннях, належних Позивачу, фактично проводяться ремонтні роботи,

що підтверджується копією Акту від 21.02.2018 року (міститься у матеріалах справи), де вказано про наявність у приміщеннях шурфів та зруйнованих чисток каналів;

Відбувається процедура приватизації належних Позивачу приміщень, що

підтверджується Заявою про включення спірних приміщень до переліку об'єктів,

що підлягають приватизації способом викупу, за підписом ОСОБА_1 (копія додається) та листом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 19.01.2018 року № 2302-430 (копія міститься у матеріалах справи), в якому прямо' вказано, що спірні приміщення рекомендовано включити в проект ухвали про приватизацію нежитлових приміщень шляхом викупу.

2. Невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду - зокрема, буде неможливо скасувати реєстрацію права власності Львівської міської ради на спірні приміщення, якщо такі приміщення буде приватизовано і, відповідно, зміниться особа, за якою буде зареєстровано таке право власності.

3. Невжиття таких заходів може ускладнити захист та поновлення порушених прав Позивача - зокрема, у випадку приватизації спірних приміщень, рішення суду у даній справі втрачатиме сенс, оскільки ним жодним чином не буде вирішено питання про права особи, яка приватизує такі приміщення. Відповідно, спірні приміщення так і залишаться такими, що вибули з власності Позивача, що вимагатиме вжиття додаткових заходів, наприклад - звернення із позовом до особи, яка набула спірні приміщення в ході приватизації.

4. Усунути існуючу загрозу порушення прав неможливо у інший спосіб, окрім як шляхом вжиття заходів забезпечення позову - оскільки станом на даний час у Відповідача відсутні будь - які перешкоди у розпорядженні спірними приміщеннями, зокрема - щодо їх відчуження шляхом приватизації. Більше того, таке розпорядження вже фактично відбувається, про що свідчить укладення договору оренди із ОСОБА_1

Відтак, заявник вважає, що слід накласти арешт на нежитлові приміщення підвалу під інд.№1,2,3,4 загальною площею 74,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (вони ж допоміжні приміщення під інд.6-1, 6-2, 8-1, 8-2 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1).

Невжиття таких заходів забезпечення позову, на думку заявника, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача..

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали поданої заяви, суд зазначає про відсутність підстав для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно у зв'язку з таким.

Стаття 136 ГПК України визначає підстави для забезпечення позову, так зокрема, забезпечення позову допускається як до пред»явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК,обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, абомайнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

В свою чергу слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам позовної заяви щодо забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов висновку, забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є неспівмірним та в заяві відсутнє належне обґрунтування з посиланням на належні та допустимі докази необхідності забезпечення позову вказаними заходами, а також у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Позивачем до заяви про забезпечення позову не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.

Також на виконання п.6 ч.1 ст.139 ГПК України пропонує зустрічне забезпечення - без застосування зустрічного забезпечення, що відповідно до норм ГПК України не є пропозицією зустрічного забезпечення.

За таких обставин, оскільки, заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд

постановив:

1. У задоволенні заяви ОСББ «Котляревського - 4» про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

3. Ухвала може бути оскаржена у порядку та в строки визначені нормами ГПК України.

Суддя Горецька З. В.