Рішення № 75661052, 19.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2018Справа № 910/5968/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна

компанія «Укр-Транс»

про стягнення 97 655,00 грн.

Представники сторін:

від позивача Білей Ю.О. (довіреність № б/н від 26.10.17),

від відповідача Майструк Є.С. (довіреність № б/н від 19.03.18)

ОБАСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» (надалі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 97655,00 грн. за неправильне зазначення у перевізному документі найменування вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/5968/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.06.2018.

25.05.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про витребування доказів у позивача та відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: станцією призначення було підтверджено факт незбереженого перевезення вантажу (перевезення без охорони) у вагоні та не встановлено невідповідність виду вантажу та його найменування; комерційний акт складений з порушенням вимог Статуту залізниць України та правилам складання актів, оскільки не містить підпису начальника вантажного району; в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність вагового обладнання на ст. Кривий Ріг, на яких є можливість здійснити переважування залізничного вагону з зупинкою і розчепленням вагонів, а також не надано інформації щодо здійснення розчеплення вагону для зважування або здійснення зважування без розчеплення; позивачем не надано до матеріалів справи документів, що підтверджують взяття на облік та приймання в експлуатацію вагонних ваг ПАТ «Українська залізниця», що належать ПАТ «АМКР»; позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу.

14.06.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.06.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Також відповідачем надано частину документів, які просив витребувати позивач, та надано письмові пояснення щодо тих доказів, які неможливо надати.

14.06.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в якій позивач зазначає, що в матеріалах справи відсутні довіреності, які б самостійно або шляхом передоручення уповноважували вказаних осіб саме від імені ПАТ «Українська залізниця» на підписання позовних заяв, що подаються ПАТ «Українська залізниця» до суду, а Регіональна Філія «Придніпровська залізниця», якою видавалися довіреності на в.о. першого заступника начальника СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень» та начальника юридичного сектору СП СП «Криворізька дирекція залізничних перевезень», не має права, відповідно до доданих до позову установчих документів, самостійно уповноважувати осіб на підписання позовів від ПАТ «Українська залізниця».

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2018 надав усні пояснення щодо клопотання про залишення позову без руху, також повідомив, що надав частину документів на клопотання відповідача про витребування доказів. Щодо неможливості надання іншої частини доказів стороною буде надано додаткові пояснення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2018 залишено позовну заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.

21.06.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2018 з додатками з усунутими недоліками.

Ухвалою суду від 25.06.2018 призначено судове засідання на 10.07.2018.

У судовому засіданні 10.07.2018 відповідач підтримав клопотання про витребування доказів. Судом вказане клопотання відхилено, оскільки частина доказів, які просив витребувати відповідач надана позивачем разом з відповіддю на відзив, щодо інших доказів надані письмові пояснення щодо неможливості надання.

Судом оголошено перерву до 19.07.2018.

У судовому засіданні 19.07.2018 позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

06.01.2018 зі станції відправлення Шабо Одеської залізниці товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» відправило на станцію Кривий ріг на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» вантаж «Брухт чорних металів, вид 510» у вагоні №67680314, що підтверджується залізничною накладною № 40463853.

Відповідно до ДСТУ 4121-202 Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови, вид 510 - брухт великогабаритний.

При прибутті вантажу у вагоні № 67680314 на станцію призначення Кривий Ріг встановлено, що фактично у вагон було завантажено брухт дрібної фракції, що не відповідає виду 510, зазначеному відправником у перевізному документі.

Про невідповідність у перевізному документі найменування вантажу станцією призначення Кривий Ріг складено комерційний акт № 467201/9 від 14.01.2018.

У комерційному акті № 467201/9 від 14.01.2018 зазначено, що по документах значиться брухт чорних металів, вид 510, фактично у верхньому ярусі вид 17 пакети, під пакетами проглядаються листи покриття, вантаж маркований вапном.

Відповідно до ДСТУ 4121-202 Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови, вид 17 - пакети з легковагового сталевого металобрухту.

За фактом невірного зазначення у залізничній накладній № 40463853 найменування вантажу складено акт загальної форми №4419 від 09.02.2018.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 97655,00 грн., нарахований за неправильне зазначення в накладній найменування вантажу, що перевозився у вагоні № 67680314 на підставі ст. 118 Статуту залізниць України.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 3 Статуту залізниць України, дія цього Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як встановлено судом, відповідач як вантажовідправник вантажу зі станції відправлення Шабо Одеської залізниці у вагоні № 67680314 невірно вказав у залізничній накладній № 40463853 найменування вантажу, про що складено акт загальної форми № 4419 від 09.02.2018, а також комерційний акт № 467201/9 від 14.01.2018.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати згідно зі статтею 118 цього Статуту, при цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Вищий господарський суд України у роз'ясненнях від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначив, що у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Факт неправильного зазначення відповідачем найменування вантажу засвідчений належним чином комерційним актом та актом загальної форми.

При цьому, твердження відповідача на те, що комерційний акт не містить підпису начальника вантажного району, а тому не є належним доказом, відхиляються судом, оскільки згідно наданого позивачем штатного розкладу станції Кривий Ріг така посада відсутня.

Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Розпорядженням начальника станції Кривий ріг від 25.12.2017 № 5 встановлений наступний порядок підписання комерційних актів по станції Кривий Ріг: право підпису комерційних актів мають: начальник станції ОСОБА_3, за його відсутності - заступник начальника станції - ОСОБА_4, заступник начальника станції - ОСОБА_5; агент з розшуку вантажів та багажу; змінні прийомоздавальники вантажу та багажу згідно робочої інструкції.

Судом встановлено, що комерційний акт № 467201/9 від 14.01.2018 підписано уповноваженими особами, зокрема заступником начальника станції - ОСОБА_5, прийомоздавальником вантажу та багажу - ОСОБА_6, агентом з розшуку вантажів та багажу - ОСОБА_7, а також одержувачем вантажу, з огляду на що вказаний акт є належним доказом на підтвердження факту невірного зазначення відповідачем назви вантажу.

Зі змісту накладної № 40463853 вбачається, що провізна плата становить 19531,00 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф за невірно зазначену назву вантажу, нарахований відповідно до ст. 118 Статуту залізниць, становить суму 97655,00 грн. (19531,00 грн. х 5 = 97655,00 грн.).

Розрахунок штрафу за неправильно зазначену назву вантажу у розмірі 97655,00 грн. є арифметично вірним.

У той же час, заперечуючи проти розрахунку штрафу, відповідач зазначив, що позивач невірно визначив розмір штрафу, оскільки штраф відповідно вимог ст. 549 ЦК України має визначатися виходячи з провізної плати надлишку (нестачі) маси вантажу.

Суд відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Тобто відправник був зобов'язаний зазначити у накладній вірну назву вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну назву вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі № 904/10497/16, від 25.05.2018 у справі № 926/3327/16, від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність вагового обладнання на ст. Кривий Ріг, на яких є можливість здійснити переважування залізничного вагону з зупинкою і розчепленням вагонів, а також на те, що не надано інформації щодо здійснення розчеплення вагону для зважування або здійснення зважування без розчеплення, не надано до матеріалів справи документів, які підтверджують взяття на облік та приймання в експлуатацію вагонних ваг ПАТ «Українська залізниця», що належать ПАТ «АМКР» то суд зазначає, що вказані обставини не входять до предмету дослідження у даній справі, оскільки позивачем нараховано штраф за невірне зазначення назви вантажу, а не за невірне зазначення маси вантажу.

Щодо інших тверджень, викладених у відзиві, то вони не спростовують доводів що правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 97655,00 грн. оскільки, зазначення відповідачем невірної назви вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу відповідає вимогам положень Статуту та фактичним обставинам справи.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Укр-Транс» (03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А, ідентифікаційний код 36559147) на користь публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49600, м. Дніпро, проспект Д. Яворницькго, буд. 108, ідентифікаційний код ВП 40081237) 97655,00 грн. (дев'яносто сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.) штрафу та 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрати по сплаті судового збору

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.08.2018.

Суддя О.Г. Удалова