Рішення № 75661050, 02.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2018

Справа № 910/7178/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТОР І КО”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕОС-УКБ”

про стягнення 50 569,72 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від

06.07.2018)

Представники учасників процесу згідно протоколу від 02.08.2018,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “АСТОР І КО” (далі – позивач, Постачальник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕОС-УКБ” (далі – відповідач, Покупець) про стягнення 190 569,72 грн.

Позовні вимоги, за твердженням позивача, обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №Б/28/03/17 на поставку товару в частині повної оплати товару та отриманих послуг, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі в розмірі 190 569,72 грн, з яких 145 000,00 грн – сума основного боргу, 31 088,46 грн – сума пені, 3 052,20 грн – сума трьох процентів річних, 11 429,06 грн – сума інфляційного збільшення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного провадження з проведенням судового засідання (викликом сторін), судове засідання у справі призначено на 09.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 судове засідання було перепризначено на 10.07.2018 у зв’язку з викликом головуючого судді для проходження співбесіди за результатами дослідження досьє у межах кваліфікаційного оцінювання.

06.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та оголошено перерву в судовому засіданні до 26.07.2018

26.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду представником позивача подано довідку про стан заборгованості відповідача станом на 26.07.2018.

За наслідками судового засідання 26.07.2018 судом було постановлено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 02.08.2018.

В судове засідання 02.08.2018 прибула представник позивача та надала пояснення.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, з приводу повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про проведення судового засідання, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкладення розгляду справи від 26.07.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в позовній заяві в якості адреси для листування, а саме: « 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2, літера А» та « 03150, м.Київ, вул. Ділова, 4, приміщення 4», відповідно.

Як вбачається з витягів з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства “Укрпошта” поштові відправлення, яке було скеровані на адреси відповідача, не вдалося вручити адресату. Так, поштове відправлення, направлене на адресу місця реєстрації відповідача було повернуто відправнику, а поштове відправлення, скекроване на адресу для листування не було вручено адресату з відмітками «Інші причини».

Проте, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень №0103046607450, №0103046607469, №0103046606993, відповідно до яких ухвали суду про призначення судових засідань у справі були вручені уповноваженим представникам відповідача. Зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо розгляду в судовому порядку справи №910/7178/18.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача 1 та відповідача 2, які зареєстровані у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачам відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не були позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкладення розгляду справи від 26.07.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи.

Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України).

З огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 02.08.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У частині восьмій статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.08.2018 відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 між сторонами був укладений договір поставки №Б/28/03/17 (далі – договір), за умовами пункту 1.1. якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю, товар, найменування, кількість, ціна якого вказані в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється на основі заявок Покупця на відвантаження, прийнятих Постачальником до виконання.

Продукція вважається прийнятою по кількості і асортименту відповідно до кількості та найменування товару, зазначених у видаткових накладних та товаротранспортних накладних (пункт 5.1. договору).

За приписами пункту 4.8.1. покупець оплачує товар на умовах та у строки, визначені в специфікації. Підтвердженням факту погодження сторонами умов оплати партії Товару та його вартості є підписання специфікації та прийняття покупцем товару по видатковій накладній (пункт 4.8.4.).

З матеріалів справи вбачається, що в специфікації до договору сторони погодили стовідсоткову попередню оплату або відстрочку платежу 5 (п’ять) банківських днів з моменту одержання товару покупцем, за умови, що поточна заборгованість покупця не перевищує 300 000,00 грн.

Так, на виконання умов укладеного правочину позивач поставив, а Покупець прийняв товару на загальну суму 211 648,76 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними складеними та підписаними представниками обох сторін, а саме: №5447 від 24.11.2017, № 5473 від 25.11.2017, №5550 від 29.11.2017, №5599 від 01.12.2017 та №5623 від 02.12.2017.

Беручи до уваги умови укладеного договору та специфікації, суд встановив, що строк оплати поставленого товару визначається наступним чином:

- №5447 від 24.11.2017 до 02.12.2017,

- № 5473 від 25.11.2017 до 02.12.2017,

- №5550 від 29.11.2017 до 07.12.2017,

- №5599 від 01.12.2017 до 09.12.2017

- №5623 від 02.12.2017 до 09.12.2017.

Судом встановлено, що оплата поставленого товару здійснена Покупцем частково в розмірі 206 648,76 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками про рух грошових коштів та платіжними дорученнями, наданими відповідачем. Таким чином, борг відповідача перед Товариством станом на день розгляду спору становить 5000,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 5000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Покупець на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Постачальника до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов’язку щодо своєчасного внесення оплати, позивач також просив суд стягнути з Товариства 31 088,46 грн пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов’язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання проти термінів, обумовлених у пункті 4.8 договору. За вимогою постачальника зобов’язаний сплатити останньому, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення,за кожен день прострочення.

Беручи до уваги викладені вище норми чинного законодавства та положення укладеного договору, суд здійснив перерахунок заявленої штрафної санкції та дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір пені є вірним та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 31 088,46 грн.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 3052,20 грн три проценти річних та інфляційні втрати в розмірі 11 429,06 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат є вірними та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Згідно з положеннями статей 78, 79 ГПК кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з’ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги задоволенню. В повному обсязі із врахуванням..

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог.

При цьому суд відзначає, що у разі зменшення позовних вимог сума сплаченого судового збору підлягає поверненню Разом з тим, згідно пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що сума судового збору може бути повернута позивачу з Державного бюджету України за умови звернення до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТОР І КО” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕОС-УКБ” про стягнення 50 569,72 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.07.2018) – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЕОС-УКБ” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСТОР І КО”

5000,00 грн – основного боргу

31 088,46 грн – пені

3052,20 грн – три проценти річних

11 429,06 грн – інфляційні втрати в розмірі

1 762,00 грн – судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.08.2018.

СУДДЯ В.В.ДЖАРТИ