Рішення № 75660946, 02.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2018Справа № 910/7498/18

За позовом Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення 51 307,74 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування збитків у порядку регресу в розмірі 51 307,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7498/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 про відкриття провадження у справі № 910/7498/18.

20.06.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

22.06.2018 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-09/19752 від 19.06.2018 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № АК/7441965, страхувальником за яким вказано ОСОБА_2.

22.06.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 13 586,54 грн., оскільки 27.04.2018 відповідачем було частково сплачено борг в сумі 37 721,20 грн. На підтвердження часткової сплати відповідачем боргу позивач надав суду виписку по рахунку № 26500001379978 за 27.04.2018.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 252 цього Кодексу визначено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що відповідно до заяв, поданих 20.06.2018 та 22.06.2018 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог позивач зменшив позовні вимоги , з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості.

З огляду на те, що заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 ГПК України, зокрема до них додано докази направлення примірників таких заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказані заяви подані до суду не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, суд приймає до розгляду відповідні заяви Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс».

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 13 586,54 грн.

02.07.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач повідомив суд про те, що, на його думку, позовні вимоги щодо стягнення відшкодування в розмірі 13 586,54 грн., а тим паче в розмірі 51 307,74 грн., є незаконними, необґрунтованими та недоведеними, оскільки виходять за обсяг відповідальності страховика згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В якості додатків до відзиву на позовну заяву залучено докази направлення даного відзиву позивачу, копію довіреності представника відповідача, копію полісу № АК/7441965, копію заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку від 01.11.2017, копію протоколу огляду транспортного засобу від 01.11.2017, копію ремонтної калькуляції № 1.102.17.0 від 18.12.2017, копію заяви про виплату страхового відшкодування № 128/8 від 22.01.2018, копію розрахунку значення КФЗ, копію витягу з системи «Audatex» щодо проведення ремонту ТЗ, копію платіжного доручення № 447 162 від 27.04.2018.

04.07.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що, на його думку, відзив відповідача є незаконним та просив суд стягнути з відповідача 13 586,54 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та додані до них докази, а також відзив на позовну заяву та додані до нього документи.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (позивач, страховик) та Дочірнім підприємством «Ейвон Косметікс Юкрейн» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, № 1048516 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 01.04.2016 до 24:00 год. 31.03.2018.

30.10.2017 на вулиці Софіївській в місті Бердянську Запорізької області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, автомобіля «ЗАЗ-DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_2. Наведене підтверджується довідкою № 3017305687094788 про дорожньо-транспортну пригоду Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 17.11.2017.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09.11.2017 у справі № 310/7754/17, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 350,00 грн.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 936 з визначення величини вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного 19.12.2017 судовим експертом, спеціалістом автотоварознавцем Костильовим М.В., вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу складових колісного транспортного засобу «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 51 390,76 грн. (надалі - висновок № 936 від 19.12.2017).

Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до рахунку на оплату Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехкомплект» № Z0000001145 від 13.12.2017, становить 51 307,74 грн. (надалі -рахунок № Z0000001145 від 13.12.2017).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 2331/17/50/ТР25/00/2 від 26.12.2017 по договору страхування та розрахунку суми страхового відшкодування до нього було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 51 307,74 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 7723 від 28.12.2017.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 30.10.2017) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі -договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ), яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов'язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів ст. 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АК/7441965. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідно до полісу № АК/7441965, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (відповідачем), страхувальником вказано ОСОБА_2 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 03.09.2017 до 02.09.2018.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_2 керувала автомобілем «Chery Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_3, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АК/7441965, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений висновком № 936 від 19.12.2017, рахунком № Z0000001145 від 13.12.2017, страховим актом № 2331/17/50/ТР25/00/2 від 26.12.2017 по договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 7723 від 28.12.2017.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 128/8 від 22.01.2018 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), відповідно до якої позивач просив відповідача здійснити відшкодування в порядку регресу в розмірі 51 307,74 грн.

27.04.2018 відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АК/7441965 та здійснене страхове відшкодування у розмірі 37 721,20 грн., що підтверджується копією наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 447 162.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, поданих позивачем 20.06.2018 та 22.06.2018 через відділ діловодства суду, про стягнення 13 586,54 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 51 307,74 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 37 721,20 грн.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АК/7441965 становить 0,00 грн.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 02.07.2018 через відділ діловодства суду. В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що позивач неправомірно здійснив розрахунок страхового відшкодування без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Як зазначає відповідача у відзиві на позовну заяву, ним було встановлено, що пошкоджений у ДТП 30.10.2017 автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, неодноразово був учасником ДТП, у зв'язку з чим проводився його ремонт. Наведене, на думку відповідача, підтверджується доданим ним до відзиву витягом із системи «Audatex».

Враховуючи зазначене, відповідач був змушений здійснити власний розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Так, відповідно до розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, складеного відповідачем, коефіцієнт фізичного зносу для автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 0,44.

З урахуванням зазначеного відповідачем було визначено розмір страхового відшкодування в сумі 37 721,20 грн.

27.04.2017 відповідач сплатив на рахунок позивача 37 721,20 грн. страхового відшкодування, що підтверджується відповідачем платіжним дорученням № 447 162 від 27.04.2018.

Суд відхиляє твердження відповідача з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 145/5/2092 (надлі - Методика), коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Зі змісту Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 936 з визначення величини вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом, спеціалістом автотоварознавцем Костильовим М.В., наданого позивачем разом із позовною заявою, судом встановлено, що на момент складання зазначеного висновку 19.12.2017 строк експлуатації автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску становив 5 років і 11 місяців.

Крім того, дослідивши матеріали справи, в саме витяг з із системи «Audatex», доданий відповідачем до відзиву, судом встановлено, що калькуляції з ремонту пошкодженого автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, було проведено 12.12.2017 та 13.12.2017.

Суд звертає увагу відповідача на те, що, враховуючи дату спірної ДТП (30.10.2017), зазначені калькуляції з ремонту пошкодженого автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, були проведені вже після настання страхового випадку - ДТП.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідачем не доведено той факт, що пошкоджений у ДТП автомобіль «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, раніше був учасником інших ДТП, окрім ДТП, що сталося 30.10.2017.

Отже, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП 30.10.2017, строк його експлуатації не перевищував семи років. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

За таких обставин, суд не приймає в якості належного доказу по справі розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, який складений працівником відповідача ОСОБА_7, який відповідач подав на спростування розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля ««Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1, визначеного висновком № 936 від 19.12.2017.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 13 586,54 грн. (51 307,74 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля, підтверджена висновком № 936 від 19.12.2017, рахунком № Z0000001145 від 13.12.2017, страховим актом № 2331/17/50/ТР25/00/2 від 26.12.2017 по договору страхування, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та платіжним дорученням № 7723 від 28.12.2017) - 37 721,20 грн. (часткова сплата відповідачем страхового відшкодування).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 13 586,54 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 13 586,54 грн.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав інформацію щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, відповідно до якої сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається тільки з суми судового збору у розмірі 1 762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37; ідентифікаційний код 19411125) 13 586,54,20 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 54 коп.) страхового відшкодування, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 02.08.2018.

Суддя Гумега О.В.