Рішення № 75660943, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018

Справа № 910/3857/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Рижонкова С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»

до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»

про стягнення 1083880,92 грн.,

за участі представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» про стягнення заборгованості за договором на постачання електричної енергії в розмірі 1083880,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 29.12.2011 між сторонами укладено Договір №11274 на постачання електричної енергії, згідно у умовами якого позивач здійснював постачання відповідачеві електричної енергії.

Відповідач, в порушення умов договору, обов’язки щодо сплати вартості поставленої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого станом 01.01.2018 виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 907497,39 грн.

На підставі викладеного просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію.

Крім того на вказану заборгованість позивачем нараховано також 3% річних у розмірі 28608,18 грн., інфляційні втрати в сумі 120576,76 грн. та пеню в розмірі 27198,59

На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позов та стягнути зазначену заборгованість за спожиту теплову енергію та нараховані фінансові санкції.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, разом з тим, до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи за його відсутності у якому в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов протягом усього часу розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Разом з тим, в ході розгляду справи від позивача надійшла заява про заміну сторони у справі її правонаступником, в якій ПАТ «Київенерго» просило замінити останнього на його правонаступника – ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі – позивач, постачальник) та Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів» (далі – відповідач, споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №11274 (далі – договір) відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об’єктами споживача згідно з умовами цього договору та Додатків до договору, що є його невід’ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною. Точка продажу електричної енергії – на межі балансової належності електроустановки споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в Додатку «Перелік об’єктів споживача».

Відповідно до п.2.1 договору, під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з п.2.2.2 договору, постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п.2.3.3 договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п.2.3.4 договору, споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків» та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

За умовами п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Відповідно до п.7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка «Порядок розрахунків».

Відповідно до п.7.5 договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка «Графік зняття показань засобів обліку електричної енергії» оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію; акт результатів замірів електричної потужності.

Відповідно до п.9.4 договору, він набирає чинності з дня його підписання та укладається строком до 31.12.2011. Договір вважається продовженим кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до положень п.2 Додатка №2 до договору «Порядок розрахунків» споживач зобов’язаний здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати, яка згідно з п.2.1 цього додатка здійснюється до 25 числа місяця, що передує розрахункового місяця.

За умовами п.п.2.2 вказаного Додатка, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов’язання за договором з 01.07.2015 по 01.01.2018 виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рахунками, також підтверджується копіями звітів про використану активну електроенергію за спірний період, рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передачі товарної продукції.

Відповідач, в свою чергу, своїх зобов’язань за договором в частині оплати спожитої електричної енергії не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за активну електричну енергію в сумі 907497,39 грн. за період з липня 2015 року по січень 2018, що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію за вказаний період.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч.ч.6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 907497,39 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України за весь час прострочення заборгованості.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, відповідно до якого розмір 3% річних за період з липня 2015 року по січень 2018 року – 28608,18 грн., інфляційних втрат за вказаний період – 120576,76 грн., суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну вірність та відповідність положенням закону і договору.

Разом з тим, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 27198,59 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

За умовами п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України. Сума пені (без ПДВ) зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства, а відтак вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 становить 1762 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 1083880,92 грн., за які при поданні до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 16258,21 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 16258,21 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.

Крім того, стосовно поданої позивачем заяви про заміну сторони у справі суд зазначає.

В обґрунтування поданої заяви заявники зазначають, що на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019 від 13.04.2017, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київенерго» від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства «Київенерго» шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі».

Згідно з п.2.3 Статуту ПАТ «ДТЕК Київські Електромережі», копія якого наявна в матеріалах справи, товариство є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ «Київенерго».

На підтвердження переходу права вимоги ПАТ «Київенерго» до правонаступника, до заяви надано витяг з розподільчого балансу стягувача.

Відповідно до ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин, враховуючи положення чинного законодавства та наявні у справі документи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для заміни Публічного акціонерного товариства «Київенерго» його правонаступником – Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі».

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про заміну сторони у справі № 910/3857/18 підлягає задоволенню.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідро приладів» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код 14310098 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20; ідентифікаційний код 41946011) 907497 (дев’ятсот сім тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 39 коп. заборгованості, 120576 (сто двадцять тисяч п’ятсот сімдесят шість) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 28608 (двадцять вісім тисяч шістсот вісім) грн. 18 коп. трьох відсотків річних, 27198 (двадцять сім тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 59 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 16258 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 21 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 02.08.2018

Суддя Я.В. Маринченко