Рішення № 75660909, 24.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/8212/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма»

про стягнення 92 161,08 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Бондарчук Ю.В. - представвник (довіреність № 061-7320/01 від 04.06.2018)

від відповідача Гуділін О.О. - представник (довіреність б/н від 23.07.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (далі - ТОВ «Амікум Фарма», відповідач) про стягнення 92 161,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку поставити позивачу товар за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 30 від 27.06.2017.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 92 161,08 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/8212/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.07.2018.

23.07.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що порушення умов договору в частині своєчасної поставки товару сталось не з вини відповідача, а внаслідок несвоєчасної поставки замовленого позивачем товару заводом-виробником, яким є зарубіжна компанія АМАХА РНАRМА LTD (Лондон, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Тому відповідач вважав, що недотримання строків поставки було обумовлене форс-мажорними обставинами, що в свою чергу унеможливлює покладення на відповідача такої міри відповідальності, як стягнення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, відповідач вважав заявлені позовні вимоги необґрунтованими та просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 24.07.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 24.07.2018 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

27.06.2017 між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (учасник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 30 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язувався у 2017 році поставити замовнику, а замовник - прийняти та оплатити 33600000-6 Фармацевтична продукція (фосфоліпідна фракція, яка виділена з легенів свині, 120 мг, амп., фл., шпр., 1 найменування), зазначені в специфікації (Додаток 1) (далі - товар), а саме: фосфоліпідна фракція, яка виділена з легенів свині, 120 мг, амп., фл., шпр. - 207 од.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товарів зазначені в специфікації (Додаток 1).

Специфікацією до договору (Додаток 1) передбачена поставка вищевказаного товару в кількості 207 одиниць загальною вартістю 2 990 115,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору сума цього договору становить 2 990 115,00 грн., в т.ч. ПДВ: 195 615,00 грн.

Пунктом 6.3.1 договору на учасника був покладений обов'язок забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Строк поставки товарів: не більше 10 днів з моменту отримання письмової заявки замовника (п. 5.1 договору).

Судом встановлено, що 21.07.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявкою на постачання № 061-252/тк.

Таким чином, з урахуванням положень п. 5.1 договору останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання поставити товар було 31.07.2017, а порушення виконання вказаного зобов'язання почалось з 01.08.2017.

Судом також встановлено, що відповідач здійснив поставку замовленого позивачем товару в повному обсязі, проте з порушенням строку, визначеного умовами договору, що підтверджується видатковою накладною № 128 від 14.09.2017.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача пені в розмір 92 161,08 грн.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач замовлений позивачем товар поставив несвоєчасно, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 01.08.2017 по 13.09.2017, суд встановив, що її розмір становить 90 113,05 грн., тобто є меншим ніж заявлено позивачем до стягнення. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені заявлена правомірно, проте підлягає частковому задоволенню в розмірі, визначеному судом, а саме - 90 113,05 грн. У стягненні частини пені в розмірі 2 048,03 грн. суд відмовляє.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача наведені у відзиві з огляду на те, що за умовами п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Пунктом п. 1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 44(5) від 18.12.2014 (далі - Регламент), визначено, що Регламент встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п. 3.3 Регламенту).

Розділом 6 Регламенту встановлений порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, звертаючись за засвідченням настання обставин непереборної сили суб'єкт господарської діяльності подає заяву за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та документи, передбачені в цій формі заяви (п. 6.2, 6.3, 6.4 Регламенту).

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Сертифікат встановленої форми про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП (додаток 4 до Регламенту) (п. 6.11 Регламенту).

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), після його внесення до Реєстру сертифікатів і підготовки тексту, роздруковується на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної ТПП, що проводить засвідчення форс-мажорних обставин, і підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин, і відповідно першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України / президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На сертифікаті ставиться печатка ТПП України / регіональної ТПП (п. 6.12 Регламенту).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що настання форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який є документом встановленої форми і до того ж внесений до Реєстру сертифікатів.

Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, відповідач в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які звільняють відповідача від покладення на нього відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 90 113,05 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 2 048,03 грн. суд відмовляє).

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амікум Фарма» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 15, ідентифікаційний код 40866700) на користь Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 19, ідентифікаційний код 02012906) штрафні санкції (пеню) в розмірі 90 113,05 грн. (дев'яносто тисяч сто тринадцять грн. 05 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 722,83 грн. (одна тисяча сімсот двадцять дві грн. 83 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.2018.

Суддя О.Г. Удалова