Рішення № 75660666, 18.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/46/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 справа № 908/919/18

м. Запоріжжя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд” (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 230)

про стягнення 138125,67 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

До господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд” з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” суми 105258,19 грн., яка складається з: 100539,77 грн. основної заборгованості на підставі договору поставки товару від 29.11.2016 № 11064/16, 2969,71 грн. пені та 1748,71 грн. 20% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ТОВ «Лекстрейд» та ТОВ «Фармацевтичне підприємство Аптека 216» 29.11.2016 укладено договір поставки товару № 11064/16 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, на підставі якого позивачем передано відповідачу продукцію з 11.01.2018 по 03.04.2018 на загальну суму 127847,57 грн., з урахуванням часткової сплати за переданий товар та повернення товару, сума основного боргу складає 100539,77 грн. Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов’язання, враховуючи положення договору та норми чинного законодавства, позивачем нараховані до стягнення пеня та 20% річних . Позовні вимоги обгрунтовані ст.ст. 16, 526, 530, 536, 610, 623 ЦК України та ст.ст. 193, 224, 265 ГК України.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/919/18, присвоєно справі номер провадження 18/46/18, призначено підготовче судове засідання на 20.06.2018; оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 11.07.2018. Підготовче провадження закрито 11.07.2018, судовий розгляд справи по суті призначено на 18.07.2018.

Позивач 03.07.2018 до господарського суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 127562,02 грн. – основного боргу, 6679,49 грн. – пені, 3884,16 грн. – 20% річних, всього 138125,67 грн., яка 11.07.2018 прийнята судом до розгляду, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 127562,02 грн. – заборгованості за поставлений товар, 6679,49 грн. – пені, 3884,16 грн. – 20% річних.

В судове засідання 18.07.2018 представник позивача не з’явився, заяв та клопотань від нього не надходило, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання свого представника втретє не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою. &?л;…&? ; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п’ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &l0;…&? ; Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв’язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв’язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?і;…&?в;

Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” перебуває у стані припинення за рішенням засновників з 04.05.2018, місцезнаходженням юридичної особи є: 69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 230, що співпадає з адресою зазначеною позивачем у позовній заяві.

Копію ухвали суду у справі від 21.05.2018, яка направлялась на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача 26.06.2018.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Судом 18.07.2018 постановлено рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд” (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (замовник, відповідач у справі) 29.11.2016 уклали договір поставки товару № 11064/16 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується здійснювати поставки виробів медичного призначення, лікарських засобів, гігієнічних та косметичних товарів (надалі – товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, визначеними умовами даного договору.

Пунктом 2.1 договору обумовлено, що ціна, кількість та асортимент товару визначаються та узгоджуються сторонами за кожну партію товару окремо у накладних-специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного договору.

Поставка партії товару здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту погодження сторонами заявки (якщо сторонами при погодженні заявки не визначено інший строк поставки) (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника. На вимогу постачальника або за бажанням замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії товару.

Пунктом 4.2 договору визначено, якщо термін сплати у накладній-специфікації не зазначений, то розрахунок здійснюється замовником не пізніше 60 календарних днів з моменту здійснення поставки.

Пунктом 10.5 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань відповідно до умов договору.

На виконання умов договору позивачем у період з 10.01.2018 по 03.04.2018 поставлено відповідачу товар загальною вартістю 146592,84 грн. Факт поставки підтверджується накладними-специфікаціями за цей період.

Зазначені накладні-специфікації узгоджені сторонами та підтверджують прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на накладних-специфікаціях – ОСОБА_1

Строк оплати зазначений у кожній накладній-специфікації.

Відповідач зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором поставки № 11064/16 від 29.11.2016 товару не здійснив, частково сплатив 115000,00 грн. (згідно банківських виписок з 09.01.2018 по 30.03.2018, арк. с. 124-132), також частково повернув товар на суму 4134,53 грн. (згідно накладної-повернення постачальнику № 01-0000050 від 15.02.2018 на суму 3458,24 грн. та № 01-0000335 від 23.04.2018 на суму 676,29 грн.).

Слід зазначити, що оплату за товар у сумі 115000,00 грн. позивач, керуючись положеннями п. 4.4 договору, спрямував частково у сумі 100103,71 грн. на погашення заборгованості за договором за попередній період, який існував станом на 31.12.2017, що підтверджується актом звірки підписаним сторонами (арк. с. 123), іншу частину у сумі 14896,29 грн. – на погашення заборгованості за накладними-специфікаціями від 10.01.2018.

Згідно п. 4.4 договору у платіжному дорученні на здійснення оплати за партію товару замовник зобов’язаний зазначити номер та дату накладної-специфікації, за якою було поставлено товар, за який здійснюється оплата, або рахунку, за яким було здійснено попередню оплату. У випадку якщо у замовника наявна заборгованість за попередні поставки, оплата може бути зарахована постачальником у рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше, незалежно від призначення платежу вказаного замовником.

Отже, незалежно від призначення платежу вказаного відповідачем, позивач, згідно його пояснень, зарахував 115000,00 грн., сплачені відповідачем, на погашення накладних-специфікацій згідно договору № 11064/16 від 29.11.2016, враховуючи, що по деяким платежам відповідач помилково вказав договір № 11064/13 від 11.10.2013, за яким остання поставка була позивачем здійснена 21.04.2017.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару у сумі 127562,02 грн., позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 127562,02 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати поставленої позивачем продукції, у встановлений договором строк (у зазначений у накладних-специфікаціях термін – відповідно п. 4.2 договору), не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 127562,02 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач, посилаючись на пункт 7.2 договору, просив стягнути суму пені у розмірі 6679,49 грн. за період з 11.02.2018 по 11.06.2018.

Згідно п. 7.2 договору у разі прострочення виконання грошових зобов’язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов’язання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, судом визначено, що сума пені, заявлена позивачем до стягнення, є меншою ніж перераховано судом, що є правом позивача, тому вимога про стягнення 6679,49 грн. пені за період з 11.02.2018 по 11.06.2018 підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання позивач просив стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 3884,16 грн. за період з 11.02.2018 по 11.06.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 7.3 договору передбачено, якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 календарних днів замовник, поряд з штрафними санкціями передбаченими п. 7.2 договору, на підставі 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов’язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за весь час прострочення. Отже договором встановлено інший розмір процентів річних.

Наданий позивачем розрахунок 20% річних суд визнав виконаним вірно, а тому вимога про стягнення 20% річних у сумі 3884,16 грн. за період з 11.02.2018 по 11.06.2018 судом задовольняється.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені та 20% річних відповідач суду не надав. Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором щодо оплати за поставлений товар.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-248 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фармацевтичне підприємство Аптека 216” (69006, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 230, ідентифікаційний код 24910965) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд” (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18, ідентифікаційний код 38010921) 127562,02 грн. (сто двадцять сім тисяч п’ятсот шістдесят дві грн. 02 коп.) основного боргу, 6679,49 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят дев’ять грн. 49 коп.) пені, 3884,16 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 16 коп.) 20% річних та 2071,89 грн. (дві тисячі сімдесят одну грн. 89 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку із знаходженням судді-доповідача у справі ОСОБА_2 у відрядженні з 30.07.2018 по 01.08.2018, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.08.2018.

Суддя В.В. Носівець