Рішення № 75660622, 23.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/44/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2018 Справа № 908/845/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовом Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича, 03148, АДРЕСА_1

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", 70406, Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне, вул. Перемоги, 3

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Баранов О.О., паспорт виданий Шосткінським МВ УМВС України в Сумській області від 26.01.1998;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

05.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича, м. Київ до відповідача Публічного акціонерного товариства "Відрадненське", Запорізька область, Запорізький район, с. Відрадне про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 771 130,00 грн., пені в розмірі 84 866,55 грн., 3 % річних в розмірі 8049,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 35 282,66 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2018, справу № 908/845/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 07.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/845/18, присвоєно справі номер провадження 15/44/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30.05.2018 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30.05.2018 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався на 25.06.2018.

Ухвалою суду від 30.05.2018 у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо оплати товару, поставленого за договором поставки №57 від 10.07.2017, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 771 130,00 грн. На підставі умов договору та приписів чинного законодавства України позивачем нараховано пеню за порушення строків виконання зобов'язання, а також 3% річних та інфляційні витрати. Позивач просить стягнути з відповідача 771 130,00 грн. основного боргу, нараховані пеню в розмірі 84 866,55 грн., 3% річних в розмірі 8049,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 35 282,66 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ст.ст. 65, 656, ч. 662, 625, 666, 673, ч. 1 675, 678 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 181, 184 Господарського кодексу України. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

На адресу суду направив відзив на позов від 21.05.2018, згідно якого проти позову заперечив в частині періоду нарахування позивачем 3% річних, збитків від інфляції та пені. З посиланням на гарантійний лист від 05.02.2018, яким позивачу було запропоновано наступний порядок погашення заборгованості: 50% від загальної суми боргу в строк до 05.03.2018 включно; залишок у розмірі 50% від загальної суми заборгованості в строк до 15.04.2018 включно, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, застосовуючи до основної суми боргу штрафні санкції починаючи з 16.04.2018 по день винесення рішення.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що ним для мирного врегулювання питання щодо повернення боргу було направлено лист вимогу Публічному акціонерному товариству "Відрадненське", у відповідь на яке відповідачем було надано гарантійний лист. Пояснив, що всі зобов'язання, які гарантував відповідач виконані не були. У зв'язку із тим, що всі зміни щодо строків сплати за товар та інші зобов'язання, проводяться тільки за умови підписання сторонами додаткової угоди до договору, порушення строків оплати за товар відповідачем вважає вірними згідно договору. Просить суд взяти до уваги всі штрафні санкції зазначені в позові та позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 23.07.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд встановив.

10.07.2017 між ПАТ «Відрадненське» (покупець, відповідач у справі) та ФОП Барановим О.О. (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 57, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві макуху соняшника (далі товар), в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар згідно з умовами цього договору.

Кількість товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість, якісні характеристики товару, а також строки поставки кожної партії Товару визначаються згідно двосторонній узгодженій Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору і не підлягає перегляду в односторонньому порядку (типова форма Специфікації передбачена Додатком №1. який є невід'ємною частиною цього договору) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна одиниці товару і його загальна вартість встановлюються в рахунках/специфікаціях. Специфікація з моменту її підписання Сторонами стає невід'ємною частиною цього Договору…

В п. 5.2. договору сторони узгодили, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів по факту поставки , на підставі виставлених постачальником рахунків або підписаних специфікацій. Ціна товару після передоплати змінюватись не може. За домовленістю сторін можливий інший порядок оплати, про що зазначається у специфікації.

Оплата кожної партії товару здійснюється в національній валюті України, безготівковим платежем за реквізитами постачальника, зазначеним у рахунку або договорі (специфікації) (п. 5.3. договору).

Строк дії договору визначено п. 8.1. договору. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками. Термін дії договору встановлюється до 31.12.2017, але не раніше повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже, його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

За період з 10.07.2017 по 11.12.2017 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 5 072 036,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками, а також відповідними троварно-транспортними накладними.

В порушення умов договору відповідачем отриманий товар оплачено не в повному обсязі. А лише на суму 4 300 906,00 грн., у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 771 130,00 грн., що стало підставою для звернення ФОП Баранова О.О. до суду з даним позовом.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 1.1 договору відповідач свої зобов'язання з оплати вартості товару в строк не виконав.

Листом вих. №1 від 31.01.2018 ФОП Баранов О.О. звернувся до ПАТ «Відрадненське» з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 771 130,00 грн.

Відповідачем на адресу позивача надіслано гарантійний лист від 05.02.2018, в якому запропонував умови добровільного погашення заборгованості, зазначивши при цьому, що повне погашення заборгованості буде здійснено не пізніше 15.04.25018.

Заборгованість на теперішній час не погашена.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи. Доказів оплати отриманого товару в повному обсязі відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 771 130,00 грн. підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 12.12.2017 по 18.04.2018 в сумі 84 866,55 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

В п. 6.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення термінів та (або) умов оплати, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, яка діяла в період, за який нараховується (сплачується) пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним як в частині розрахунку сум, так і в частині визначення періоду нарахування штрафних санкцій, а вимогу про стягнення пені в сумі 84 866,55 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8049,00 грн. за період з 12.12.2017 по 18.04.2018, а також втрати від інфляції в сумі 35 282,66 грн. за період грудень 2017 року по березень 2018 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справу № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З наданого розрахунку вбачається, що позивачем в період, за які нараховуються зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, був включений місяць, в якому було здійснено часткову оплати, що не є вірним з огляду на наступне.

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 35 282,66 грн. та 8049,00 грн. 3% річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно, однак позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, тому стягненню підлягає сума 27 298,38 грн. за період січень - березень 2018 року. Розрахунок 3% річних здійснено вірно, тому в цій частині стягненню підлягає сума 8049,00 грн.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з тих, підстав, що сторонами досягнуто згоди щодо зміни порядку оплати судом не приймаються виходячи з наступного.

За умовами ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В пункті 9.1. договору сторони узгодили, що договір може бути розірваний достроково або змінений за згодою сторін, а також у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

В даному випадку сторонами додаткові угоди до договору не укладалися та не підписувалися. Надсилання відповідачем на адресу позивача листа з пропозицією змінити порядок оплати не свідчить про досягнення сторонами згоди в цьому питанні та не є додатковою угодою про внесення змін до договору.

Відтак строк оплати за поставлений товар настав саме в обумовлені договором терміни.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське» (70406, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Відрадне, вул. Перемоги, б. 3; ідентифікаційний номер 00852186) на користь Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу 771 130,00 грн. (сімсот сімдесят одну тисячу сто тридцять гривень 00 коп.), пеню в розмірі 84 866,55 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят шість гривень 55 коп.), 3% річних в сумі 8049,00 грн. (вісім тисяч сорок дев'ять гривень 00 коп.), інфляційні втрати в розмірі 27 298,38 грн. (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 38 коп.), судовий збір в розмірі 13 370,17 грн. (тринадцять тисяч триста сімдесят гривень 17 коп.). Видати наказ.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 7 984,28 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.08.2018.

Суддя І. С. Горохов