Постанова № 75659127, 31.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року

м. Київ

справа № 760/7228/17

провадження № 22-ц/796/6200/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Музичко С.Г.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3

на рішення Солом&quam;янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у складі судді Шереметьєвої Л.А.

у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, державної реєстрації транспортного засобу та його анулювання, витребування та повернення транспортного засобу, реєстрацію транспортного засобу, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати договір купівлі - продажу автомобіля-сідлового тягача марки «DAF», модель AS95XF, номер шасі: НОМЕР_4, номер двигуна: НОМЕР_5, об'єм двигуна: 12 580 см. куб., 2003 року випуску, повна маса 18 000 кг, категорія ТЗ - «С», колір - білий, тип палива - дизельний від 23 квітня 2014 року, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_2 , та видану довідку - рахунок серії ВІА №9485527 від 23 квітня 2014 року ТОВ «Глобал - Авто» про проданий автомобіль ОСОБА_2 недійсним; визнати державну реєстрацію даного автомобіля від 07 червня 2014 року та наступну перереєстрацію від 29 січня 2016 року територіальним сервісним центром №8041 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві на ім'я відповідача та видачу державних реєстраційних номерних знаків недійсними; визнати діюче свідоцтво НОМЕР_6 від 29 січня 2016 року про реєстрацію даного транспортного засобу, видане на ім'я відповідача недійсним та анулювати його; витребувати та вилучити даний транспортний засіб у відповідача, як незаконного володільця, та повернути позивачу, як первісному володільцю.

Позивач указував на те, що 19 липня 2013 року між ним та ТОВ «ТЕХОЙЛ» був укладений договір застави, за умовами якого він передав у заставу заставодержателю автомобіль марки «RENAULT», модель PREMIUM 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SAMPO модель CD 19PJP 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Автомобілі, як предмет застави, були передані для забезпечення виконання його зобов'язань по оплаті за поставлені нафтопродукти за договором поставки за смарт - картками № СК-01 - 07/4 від 1 липня 2013 року.

У квітні 2014 року суттєво зросли ціни на дизпаливо, склалася складна економічна ситуація і тому він вимушений був призупинити діяльність по наданню послуг з перевезення вантажів, однак посадові особи ТОВ «ТЕХОЙЛ» вимагали погасити заборгованість за поставлене ними дизпаливо.

Оскільки сукупна вартість заставного майна за висновками оцінювача складала 243 877, 20 грн., що значно перевищував розмір заборгованості за поставлені нафтопродукти, ним було розмішено оголошення про продаж власних автомобілів марки «RENAULT», модель PREMIUM 2005 року випуску та напівпричепу SAMPO модель CD 19PJP 2004 року випуску .

17 квітня 2014 року позивач зустрівся з ОСОБА_4 на стоянці за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9, де знаходилися автомобілі, і після їх огляду останнім домовилися про їх ціну в розмірі 245 000, 00 грн. У повній мірі за автомобілі розрахунку проведено не було, оскільки ОСОБА_5 уникав зустрічей.

Поряд з автомобілем марки «RENAULT» та напівпричепом SAMPO на стоянці знаходився його власний вантажний автомобіль - сідловий тягач марки «DAF», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, який був уже в той час знятий з обліку в МРЕВ ДАІ.

23 квітня 2014 року близько 11:00 години вони зустрілися на тій же стоянці, до них відразу під'їхав автомобіль марки «Тойота», з якого вийшли директор ТОВ «ТЕХОЙЛ ОСОБА_6, фінансовий директор товариства, відповідач, державний виконавець ОСОБА_11 та невідомий йому чоловік.

Вони накинулися на нього з нецензурною лайкою та погрозами розправитися за те, що він без їх відома хотів продати заставний автомобіль, вимагали віддати документи на всі автомобілі, а державний виконавець вручив йому заздалегідь заготовлену постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2014 року.

Чоловіки силою посадили його в автомобіль марки «Тойота» та відвезли в район автомобільного ринку на Чапаєвці по вул. Столичне шосе в м. Києві, де віддали його документи на автомобілі та паспорт брокеру.

Приблизно через годину брокер приніс довідку-рахунок ТОВ «Глобал - Авто» про те, що він продав автомобіль марки «DAF», 2003 року випуску відповідачу за 80 000, 00 грн.

Після цього його примусово відвезли в офіс ТОВ «ТЕХОЙЛ» по вул. Ярославів Вал, 5 - в, де примусили підписати заздалегідь заготовлені: договір №17-04 від 17 квітня 2014 року про переведення боргу, за яким він переводить борг у сумі 143 316, 01 гр. перед кредитором - ТОВ «ТЕХОЙЛ» новому боржнику в особі громадянина ОСОБА_4 та договір №23-04 від 23 квітня 2014 року про переведення боргу, за яким він, як первісний боржник, переводить борг у сумі 80 000, 00 грн. перед кредитором ТОВ «ТЕХОЙЛ» новому боржнику в особі відповідача ОСОБА_2

При цьому його примусили написати розписки про те, що він жодних претензій до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не має.

Крім того, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції постановою від 23 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження відповідно до виконавчого напису № 509 від 16 квітня 2014 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушко Р.С.

У постанові державний виконавець зазначив про звернення стягнення на рухоме майно його, як боржника, а саме: автомобіль марки «RENAULT», модель PREMIUM 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричіп SAMPO модель CD19PJP, рік випуску 2004, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, підлягали задоволенню вимоги ТОВ «ТЕХОЙЛ» на загальну суму 226 631, 71 грн.

25 квітня 2014 року цим же державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку зі зверненням стягнення на зазначене рухоме майно.

Цим же числом державним виконавцем винесені постанови про скасування розшуку майна боржника та зняття з нього арешту.

Тобто, ці дії свідчать про відсутність у нього перед ТОВ «ТЕХОЙЛ» заборгованості в розмірі 226 631, 52 грн.

Однак, вважає при цьому, що його власний транспортний засіб - сідловий тягач марки «DAF», модель AS95XF, та документи на нього 23 квітня 2014 року були вилучені у нього за допомогою фізичного та психічного тиску з подальшим незаконним оформленням договору купівлі - продажу транспортного засобу через ТОВ «Глобал-Авто» та державною реєстрацією в ВРЕВ-5 УДАІ м. Києва, вартість автомобіля марки «DAF» безпідставно оцінено в розмірі 80 000 грн., оскільки за висновком №8354 Експертного автотоварознавчого дослідження від 22 березня 2017 року, проведеного Волинським відділенням Львівського НДІ судових експертиз, середня ринкова вартість зазначеного автомобіля станом на 23 квітня 2014 року становила 224 122, 00 грн., що в 2,8 разів більше, ніж оцінено ТОВ «ГЛОБАЛ-АВТО».

У зв'язку з цим позивачем 22 травня 2014 року було подано заяву до Голосіївського РУ Г'У МВС України в м. Києві про скоєння відносно нього злочину, в ході якого його пограбовано та за допомогою фізичного та психічного насильства відібрано автомобіль марки «DAF».

За його заявою прокуратурою Голосіївського району м. Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100010000229 за ч. 2 ст. 186 КК України та проводиться досудове розслідування в справі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 12 червня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення, мав би оцінити критично покази свідків щодо організації насильницького вилучення його власного автомобіля. Також посилається на те, що судом не розмежовано обставини складання та виконання договору поруки та обставин вилучення автомобіля. Уважає, оскільки у рамках виконавчого провадження було вилучено та реалізовано його автомобілі, з чим він погоджується, боргових зобов'язань перед кредитором ТОВ &q?ло;Техойл&quта; за поставлені нафтопродукти він не має, а тому вилучення автомобіля марки «DAF», модель AS95XF та укладення угоди купівлі- продажу щодо нього із застосуванням насильства є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідач ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що угода купівлі-продажу транспортного засобу укладалася за участі позивача, автомобіль був знятий з обліку в уповноваженому органі МВС та зареєстрований за відповідачем, а тому суд уважав укладену угоду такою, що вчинена у відповідності з вимогами закону.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 19 липня 2013 року між ТОВ «ТЕХОЙЛ» та позивачем був укладений Договір застави автомобіля марки «RENAULT», модель - PREMIUM, тип - вантажний - С, та автомобіль - SAMRO, модель - CD19PJP, тип - вантажний - С для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань щодо оплати за нафтопродукти, супутні товари та послуги, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь - яких інших платежів, розмір, термін та умови сплати і повернення яких встановлюються Договором поставки товарів за старт - картами №СК-01-07/4 від 01 липня 2013 року та будь - якими додатковими угодами до нього.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що згідно висновку про вартість майна від 05 липня 2013 року, який виконаний суб'єктом оціночної діяльності СПД - фізичною особою ОСОБА_10 ринкова вартість автомобіля марки «RENAULT», модель - PREMIUM, д.н.з. НОМЕР_1 складає 142 617, 90 грн., а причепа марки SAMRO - 101 259, 30 грн.

Умови Договору поставки товарів за смарт - картами №СК-01-07/4 від 01 липня 2013 року, укладеного між ТОВ «ТЕХОЙЛ» та ТОВ «Бобтранс», яке очолював позивач, виконані не були, про що сторонами не заперечувалося.

23 квітня 2014 року між первісним кредитором - ТОВ «ТЕХОЙЛ», позивачем та новим боржником - відповідачем ОСОБА_2, був укладений Договір про переведення боргу №23-04, відповідно до умов якого первісний боржник переводить борг у сумі 80 000, 00 грн. за Договором поставки за смарт - картами №СК-01-07/4 від 01 липня 2013 року, укладений між первісним кредитором та первісним боржником, а новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення боргу зазначеної суми боргу.

Крім того, на виконання ухвали суду від 10 жовтня 2017 року Регіональним сервісним центром в м. Києві МВС України була надана облікова картка №36574558 від 11 березня 2014 року про зняття з обліку для реалізації транспортного засобу марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_3.

Відповідно до довідки - рахунку серії ВІА №485527 від 23 квітня 2014 року, виданої ТОВ «Глобал - Авто», відповідачу було продано та видано автомобіль за ціною 80 000, 00 грн.

Відповідно до заяви №41139247 від 07 червня 2014 року, поданої відповідачем, останній просить провести за ним реєстрацію транспортного засобу марки «DAF», д.н.з. НОМЕР_3./ а. с. 46; 119; 122 - 123 /

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях.

Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою, як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна.

Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Будь-яких доказів, які б відповідали вказаним принципам доказування, позивач суду не наддав і не надав таких представник останнього в судовому засіданні.

В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року &quно;Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції &quse; роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Встановлюючи відсутність підстав до визнання договору купівлі - продажу автомобіля недійсним, суд базував свій висновок, у тому числі, і на показах свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, які заперечували прояв будь-якого насильства при укладенні угоди. Натомість, з їх пояснень слідує, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобов'язань, які випливають із угод між підприємствами ТОВ &q?ає;Техойл&q?ащ;, у тому числі, і очолюваного позивачем підприємства ТОВ &quук;Бобтранс».

Доводи апеляційної скарги в частині оцінки показів свідків колегія відхиляє, оскільки місцевим судом з дотриманням принципу диспозитивності судового процесу, надано належну оцінку показам свідків, що відображено у рішенні суду, тому не заслуговують на увагу посилання апелянта, що суд мав би критично оцінити такі покази та не брати їх до уваги, оскільки спростувань щодо таких доказів позивачем не надано.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, позивач з квітня 2014 року не звертався ні до відповідача з приводу невідповідності ціни автомобіля, за якою він був проданий, реальній, ні з приводу незаконності дій відповідача при його придбанні, досудове розслідування по факту застосування фізичної сили та заволодіння паспортом, документами та автомобілем позивача триває з 10 вересня 2014 року та станом на 02 лютого 2018 року осіб, яким оголошено підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, немає.

Після укладення 23 квітня 2014 року договору про переведення боргу, відповідач погасив борг ТОВ «Бобтранс», очолюваного позивачем, перед ТОВ «ТЕХОЙЛ», автомобіль позивачем завчасно був знятий з обліку для реалізації, отримана довідка-рахунок з метою його реалізації, ціна для реалізації, визначена в довідці-рахунку, відповідає ціні його реалізації і протягом чотирьох років позивачем не оспорювалася, як і не оспорювався сам договір.

Угода купівлі-продажу автомобіля була укладена після переведення боргу за договором № 23-04 від 23 квітня 2014 року, який позивачем також не оспорюється / а. с. 162 /.

Будь-яких доказів фізичного впливу на позивача з боку відповідача при укладенні оскаржуваного правочину, суду не надано, і не встановлено таких у судовому засіданні під час розгляду в апеляційному суді.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 липня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Мазурик

С.Г. Музичко