Ухвала суду № 75658243, 26.07.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8432/18

У Х В А Л А

26.07.2018

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Бірси О.В., секретаря судових засідань Ярмак І.В., за участю сторін кримінального провадження: прокурора Вигівського М.І., захисника Федосіна А.В., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2018 за № 12018100040004899 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, встановив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, з урахуванням позиції сторін

На розгляді у цьому місцевому суді м. Києва перебуває дане провадження, у якому, судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників справи було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Так, у судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі особистість останнього дані не змінилися.

Обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.

Сторона захисту просила суд скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, однак зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду з покладенням на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України процесуальних обов'язків регламентованих пунктами 3, 4 вказаної статі зазначеного Кодексу.

Свої доводи захист мотивує тим, що встановлені слідчим суддею передумови для утримання обвинуваченого під вартою визначені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України відсутні, у розрізі практики ЄСПЛ з цього питання та даних, які характеризують особу ОСОБА_3 у ракурсі обставин передбачених п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 того ж Кодексу, як-то: наявності факту визнання вини, щирого каяття, незадовільного стану здоров'я (ВІЛ (СНІД), туберкульоз), знаходження у шлюбі, наявності місця роботи, де характеризується позитивно.

Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин з даного питання

Статтею 331 КПК України регламентовано, що під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, яке кваліфіковано, як відкрите викрадення чужого майна (грабежу), вчинене повторно.

В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу, відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Полтавської області, громадянин України, із середньою освітою, одружений з 24.03.2016 з ОСОБА_4, працював з 25.06.2016 до затримання водієм-різноробочим у ПП «Ритуальні послуги»; зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, п/б, раніше судимий: 22.04.1998 Гребінківським районним судом Полтавської області за ст. 81 ч. 3, ст. 208, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 13.06.2001 Оржицьким районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі; 24.10.2006 Гребінківським районним судом Полтавської області за ст. 395, ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 510 гривень; 24.10.2006 Гребінківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 31.07.2013 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 07.11.2013 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 07.11.2013 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; 16.12.2013 Пирятинським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, звільнений умовно-достроково, згідно ухвали Комсомольського міського суду від 06.06.2016, на не відбутий строк 11 днів.

Обвинувачений на час вирішення даного питання має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію, стан здоров»я: ВІЛ (СНІД), туберкульоз (письмові матеріали у справі відсутні, а наявний висновки за наслідками проведення флюорографії не дають можливості дійти висновок про наявність хвороб такого типу).

За місцем роботи, відповідно до характеристики ФОП ОСОБА_4 (дані найменування ФОП збігаються із ПІБ дружини обвинуваченого) без дати, характеризується позитивно. Також з цієї ж характеристики слідує, що ОСОБА_3 має доньку-студентку та тещу, яка потребує постійної сторонньої допомоги (документальні підвердження у справі щодо наявнсті доньки та хворої тещі відсутні).

На цей час, з урахуванням наведених даних суд уважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними. При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаної особи, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що об'єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого, у поєднанні з відомостями указаними стороною захисту, самі по собі, навіть, при їх дійсній наявності, не можуть бути такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 зазначеного Кодексу, у цій ситуації, так як є доведеною наявність обставин визначених ст. 177 КПК України.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом обрання іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, продовжити строк застосування обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строків визначених КПК України, а у задоволенні клопотання захисника про скасування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого з наведених ним передумов слід відмовити.

Тим паче, що це клопотання не узгоджується з нормами ст. 194 КПК України, яке дає можливість застосовувати положення її частини 5 тільки у рамках дії певного запобіжного заходу (застосування будь-якого запобіжного заходу передбачає наявність обставин визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, а заявник уважає ризики відсутніми, позицію суду про їх реальність безпідставною), у той час, як захист, пропонує діючий запобіжний захід скасувати і покласти обов"язки, як самостійний захід, що нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено.

Також, суд враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до 22.09.2018.

У задоволенні клопотання захисника про скасування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, відмовити.

Визначити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № 37318005112089), із зобов'язанням обвинуваченого у разі такого внесення застави прибувати до суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням протягом 2 місячного терміну дії обов'язків, у разі внесення застави, з дня її внесення, наступних обов'язків:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Верхівцеве Дніпропетровської області без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? здати при наявності на зберігання до вдіповдіних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.

З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 13:30 год. 31.07.2018.

С у д д я : О.В. Бірса