Постанова № 75657538, 01.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/927/18Головуючий у 1-й інстанції Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 56

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Бородійчука В.Г., Ювшина В.І.

секретар Чуйко А.В.

учасники справи:

позивач - Відокремлений підрозділ «Ременерго» ПАТ «Центренерго»,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.03.2018 (ухвалене о 12 год. 47 хв. у залі судових засідань Придніпровського районного суду, повний текст складено 30.03.2018, суддя в суді першої інстанції - Кондрацька Н.М.) у цивільній справі за позовом Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, :

в с т а н о в и в :

Відокремлений підрозділ «Ременерго» ПАТ «Центренерго» звернувся 29.04.2016 до суду з вищевказаним позовом, яким просив, з урахуванням послідуючого уточнення, стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в зв'язку з нестачею товарно-матеріальних цінностей у розмірі 92542,28 грн. та судові витрати. В обґрунтування вказано на те, що в проміжок часу з лютого по квітень 2016 року, згідно з наказами по Відокремленому підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго», інвентаризаційною комісією проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей по центральному складу позивача. Внаслідок проведеної інвентаризації виявлено остаточну нестачу товарно-матеріальних цінностей по центральному складу позивача на суму 35867,13 грн. та ще одну нестачу на суму 2809,37 грн.

Вказані товарно-матеріальні цінності були передані і знаходилися у підзвіті матеріально-відповідальної особи ОСОБА_3, який, у відповідності до наказу позивача «Про створення комісії по прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та основних засобів» від 03.07.2015, прийняв на відповідальне зберігання центральний склад підрозділу у працівника ОСОБА_4, який цим наказом переведений на посаду в.о. начальника Черкаської механічної дільниці.

Згідно наказу позивача «Про встановлення доплати за збільшення обсягу робіт» №143 від 08.07.2015 ОСОБА_3 за виконання функціональних обов'язків завідувача центрального складу, щомісячно одержував доплату у розмірі 30 відсотків заробітку від посадового окладу завідувача центральним складом.

Також з відповідачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Внаслідок недбалого відношення до роботи ОСОБА_3 допустив нестачу ТМЦ на суму 35867,13 грн. 13 коп., про що комісією був складений акт нестачі від 04.04.2016.

ОСОБА_3 не зміг пояснити встановлений факт недостачі по центральному складу, від дачі пояснень щодо недостачі він відмовився, про що складено акт відмови від 05.04.2016.

Розмір збитків від нестачі матеріальних цінностей розрахований згідно пункту 2 «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою КМУ №116 від 22.01.1996.

Зазначені фактичні обставини стали підставами для звернення з цим позовом до суду.

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.03.2018 позов задоволено повністю. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є суб'єктом матеріальної відповідальності, як працівник, що перебував у трудових відносинах із підприємством, якому заподіяв матеріальну шкоду внаслідок неналежного виконання трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано 04.05.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та новим рішенням відмовити в задоволенні позовних вимог у справі. Скаржник зазначає, що він виконував роботу адміністратора комп'ютерної системи підприємства-позивача, відношення до інших матеріальних цінностей крім комп'ютерної техніки він не мав. Його посада не відносить до переліку посад, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність працівника. Відповідач не перебував на посаді завідувача центральним складом та не виконував обов'язків згідно цієї посади. Позивач не довів, що укладення договору про повну матеріальну відповідальність можливе з працівником, який суміщає посади, одна з яких віднесена до переліку посад, з якими можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність працівника. Судами у спорах про поновлення на роботі відповідача у цій справі було встановлено, що суміщення професій адміністратора системи та завідувача центральним складом неможливе через їх несумісність, а суміщення цих посад згідно вимог законодавства не відбулося. Позивач не видавав наказу про призначення відповідача на посаду завідувача центральним складом, а наказ про доплату за виконання цієї роботи, у розумінні вимог трудового законодавства, не свідчить про покладення на відповідача відповідних трудових обов'язків. Відповідач не бажав приймати ТМЦ на зберігання та підписувати відповідні акти. Відповідач не підписував посадову інструкцію завідувача центральним складом, оскільки такої посади не обіймав, а відповідний підпис міг поставити на іншому документі. Крім того, така посадова інструкція не стосується працівника ОСОБА_3, а стосується попередньої особи, яка займала цю посаду - ОСОБА_4 Відповідач не має знань, необхідних для виконання роботи завідувача складом, яка є досить складною. Крім того, його не ознайомлювали з відповідними нормативно-правовими актами у цій сфері, у тому числі й щодо безпеки праці. Розмір завданого позивачу збитку є необґрунтованим, оскільки інвентаризація ТМЦ проводилася з порушенням вимог законодавства, зокрема, рух ТМЦ по складу не припинявся, комісія не збиралася у повному складі, який, до того ж, весь час змінювався, що, зокрема, зафіксовано у службовій записці відповідача. Зникнення зі складів ТМЦ є наслідком вчинення злочину (крадіжки), а не виникло в результаті дій чи бездіяльності відповідача. Розмір завданих збитків позивачу визначено без проведення незалежної оцінки, як того вимагає відповідна Методика оцінки майна. Суд не врахував дані протоколу інвентаризаційної комісії щодо причин нестач. Відповідач подавав позивачу численні звернення з приводу нестач по складу. Управління держпраці визнало дії позивача по покладенню обов'язків завідувача складом на відповідача незаконними, що було встановлено при розгляді відповідної адміністративної справи. Допитані судом свідки не змогли належним чином довести виникнення нестачі саме з вини відповідача у справі. Суд при вирішенні справи не врахував доводи відповідача у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Відокремлений підрозділ «Ременерго» ПАТ «Центренерго» просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 підтримав свою апеляційну скаргу частково - лише в частині розміру стягнутої з нього судом спричиненої позивачу матеріальної шкоди, просив рішення суду в цій частині змінити, зменшивши розмір стягнутих з нього збитків з 92542,28 грн. на 38 676,50 грн., решту вимог своєї апеляційної скарги апелянт в судовому засіданні не підтримував.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що з 08.10.2001 відповідач працює у відокремленому підрозділі «Ременерго» ПАТ «Центренерго». З 01.04.2008 він переведений на посаду адміністратора системи.

26.03.2012 між «Ременерго» ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_3, який працює у «Ременерго» ПАТ «Центренерго» і займає посаду адміністратора системи, укладено договір про повну матеріальну відповідальність працівника №19/15 (092). Цим договором передбачено, що працівник, що займає посаду адміністратора системи приймає на себе матеріальну відповідальність за матеріальні цінності, що передані йому в установленому порядку «Ременерго» ПАТ «Центренерго» згідно з інвентаризаційними описами на день підписання цього договору, так і всі, що будуть надходити йому/їй під звіт протягом усього терміну дії договору. ОСОБА_3 зобов'язався дбайливо ставитися до переданих йому на збереження (або інших цілей) матеріальних цінностей, вживати заходи для попередження збитків; вести облік та у встановленому порядку і в установлені терміни згідно з затвердженнями формами подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів, переданих йому під звіт. У випадку виявлення недостачі переданих ОСОБА_3 під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів більш, ніж встановлено нормами, зниження якості або псування з його вини товарів, він зобов'язується відшкодувати нестачу коштів та вартість відсутніх або зіпсованих з його вини товарів/матеріалів тощо. Вартість товарів, яких не вистачає, стягуються за цінами, що склалися на день виявлення недостачі або псування цінностей. Надлишок коштів або товарно-матеріальних цінностей, виявлених під час перевірки стану підзвітних цінностей, що знаходиться під звітом ОСОБА_3 зараховується в дохід «Ременерго» ПАТ «Центренерго». Списання з під звіту ОСОБА_3 вартості псування, пошкодження та інших витрат товарів/матеріалів, що мали місце «Ременерго» ПАТ «Центренерго» можливе лише за умови, що ці втрати сталися не з вини ОСОБА_3 і тільки якщо вони оформлені в встановленому порядку і в установлений термін. «Ременерго» ПАТ «Центренерго» зобов'язується створити нормальні умови праці та виробничу обстановку, що забезпечує збереження прийнятих під звіт ОСОБА_3 цінностей. Цей договір має силу на весь час роботи ОСОБА_3 на посаді роботи адміністратора системи «Ременерго» ПАТ «Центренерго».

01.07.2015 на ім'я директора відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» була складена службова записка, згідно якої, у зв'язку з переведенням завідувача центрального складу ОСОБА_4 виконуючим обов'язки начальника Черкаської механічної дільниці, обов'язки завідувача центрального складу слід покласти на адміністратора системи ОСОБА_3 з доплатою 30 % посадового окладу завідувача складом з 01.07.2015.

Також п.2 наказу від 01.07.2015 №129 зобов'язано завідувача центрального складу ОСОБА_4 передати всі підзвітні йому товарно-матеріальні цінності та основні засоби по акту адміністратору систем ОСОБА_3

01.07.2015 ОСОБА_3 був ознайомлений із посадовою інструкцією завідувача центрального складу, затвердженої директором «Ременерго» ПАТ «Центренерго» 05.03.2014. За положеннями інструкції, завідувач центрального складу: керує роботами, які охоплюють приймання, зберігання і відпуск товарно-матеріальних цінностей на складі, їх розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшення і прискорення пошуку необхідних матеріалів, інвентарю тощо; забезпечує зберігання складованих товарно-матеріальних цінностей, додержання режимів зберігання, веде облік складських операцій; забезпечує додержання правил оформлення і здавання прибутково-видаткових документів, складає встановлену звітність; стежить за наявністю і справжністю протипожежних засобів, станом приміщень, обладнання та інвентарю на складі і забезпечує їх своєчасний ремонт; організує проведення вантажно-розвантажувальних робіт на складі з додержанням правил і норм охорони праці, виробничої санітарії і протипожежного захисту, зберігання і своєчасне повернення постачальникам вантажного реквізиту; бере участь у проведенні інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; керує працівниками складу. Завідувач центрального складу зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди; працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також завідувач центрального складу несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків; що передбачені цією посадовою інструкцією, в межах, визначених, чинним законодавством України про працю; за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України; за завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України.

Відповідно до актів прийняття-передачі №№1-11 від 03.07.2015 товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні, затверджених директором «Ременерго «ПАТ «Центренерго» 03.07.2015, завідуючий центральним складом ОСОБА_4 здав, а ОСОБА_3 прийняв усі цінності перелічені в інвентаризаційному опису на суми 27050,07 грн., 381914,42 грн., 1934,45 грн., 153953,43 грн., 5635,34 грн., 46674,65 грн., 21616,26 грн., 187450,43 грн., 1119329,41 грн., 914207,36 грн., 3264,35 грн.

Як зазначено у акті, підписанням даного акту у двосторонньому порядку сторони підтвердили, що на момент прийняття товару, він знаходиться на відповідному зберіганні Підрозділу 1826 «Ременерго» ПАТ «Центренерго» в повному обсязі, що посвідчили підписами.

Наказом від 08.07.2015 №143 ОСОБА_3 з 01.07.2015 встановлено доплату за виконання обов'язків завідувача центрального складу в розмірі 30% посадового окладу завідувача центрального складу.

Наказом №41 від 26.02.2016 призначено проведення інвентаризації запасів та основних засобів станом на 01.02.2016.

Наказом №48 від 03.03.2016 продовжено інвентаризацію по центральному складу.

Наказом №52 від 09.03.2016 призупинено проведення інвентаризації по центральному складу у зв'язку з хворобою матеріально-відповідальної особи адміністратора систем ОСОБА_3 з 09.03.2016.

Наказом №55 від 15.03.2016 поновлено інвентаризацію по центральному складу в зв'язку з виходом на роботу адміністратора систем ОСОБА_3 з 15.03.2016.

Як вбачається з акта від 04.04.2016 центральна інвентаризаційна комісія з розгляду результатів інвентаризації згідно наказу №79 від 28.03.2016 «Про проведення інвентаризації запасів та основних засобів по центральному складу» станом на 01.02.2016, виявила остаточну нестачу в розмірі 35867,13 коп. Розмір збитків від нестачі матеріальних цінностей становить 85794,18 грн.. В подальшому представниками позивача також була виявлена нестача в розмірі 2809,37 грн., розмір збитків становить 6748,10 грн. Загальний розмір збитків від нестачі становить 92542,28 грн.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Пунктом 5 частини 1 статті 134 КЗпП України визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Як вірно вказав суд першої інстанції трудові обов'язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо. Підставою для матеріальної відповідальності може бути вина у формі або прямого умислу або необережності (халатність, недбалість); дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню; між діями та наслідками дій працівника наявний причинний зв'язок.

На підставі викладених вище норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про правильність вирішення спору у справі судом першої інстанції, оскільки відповідач, фактично виконуючи трудові обов'язки завідувача центральним складом, на підставі п.5 ч.1 ст.134 КЗпП України ніс повну матеріальну відповідальність за ввірене йому на підставі відповідних актів прийому -передачі майно.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 в межах підтриманих ним в судовому засіданні вимог лише в частині визначення розміру спричиненої ним матеріальної шкоди, апеляційний суд погоджується з доводами його скарги щодо необґрунтованості розміру завданого позивачу збитку, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 135 КЗпП України межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.

При цьому Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ №116 від 22.01.1996, передбачено, що цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Далі, згідно п. 1 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003, відповідно до цієї Методики проводиться оцінка об'єктів у матеріальній формі, об'єктів у формі єдиних (цілісних) майнових комплексів, у тому числі разом із земельними ділянками, на яких такі об'єкти розташовані, об'єктів у нематеріальній формі, у тому числі майнових прав інтелектуальної власності, визначається розмір статутного капіталу акціонерного товариства, пайового фонду колективного сільськогосподарського підприємства, що утворюється в процесі приватизації (корпоратизації), та розмір збитків.

Однак, п.2 вказаного вище Порядку, яким позивач керувався при проведенні розрахунку розміру заподіяних нестачею збитків та яким було передбачено відповідну формулу для проведення розрахунку, виключено з Порядку на підставі Постанови КМУ № 1253 від 07.12.2011 року.

Іншого розрахунку, складеного відповідно до чинної на момент проведення розрахунку збитків Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України позивач суду не надав, жодних заяв чи клопотань перед судом першої чи апеляційної інстанцій про проведення судової експертизи для визначення фактичного розміру збитків не заявляв.

Положеннями ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, в матеріалах даної справи наявні докази, зокрема протоколи інвентаризаційної комісії, якими зафіксовано фактичну нестачу майна позивача із зазначенням його балансову вартість.

Тому колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем належним чином підтверджено розмір завданих йому матеріальних збитків, відповідно до їх балансової вартості на момент встановлення факту нестачі, яка зазначена у актах інвентаризаційної комісії на загальну суму 38 676,50грн.

Таким чином, позовні вимоги Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» в частині позовних вимог в частині стягнення з відповідача на свою користь збитків на загальну суму 92 542, 28грн. є такими що не ґрунтуються на вимогах закону, тому до підлягають до часткового задоволення на загальну суму 38 676,50грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.03.2018 у даній справі слід скасувати, частково задовольнивши апеляційну скаргу, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушенням норм процесуального права стосовно обов'язкового доведення позовних вимог у справі належними та допустимими доказами та прийняти постанову, якою змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з ОСОБА_3 шкоди, зменшивши її з 92 542,28 грн. до 38 676,50 грн., в решті рішення суду має бути залишено без змін.

На підставі ч. 13 ст.141ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь скаржника належить стягнути 303,05 грн. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23.03.2018 у цивільній справі за позовом Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків - змінити в частині розміру стягнутої з ОСОБА_3 шкоди, зменшивши з 92542,28 грн. до 38 676,50 грн., в решті - рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Ременерго» ПАТ «Центренерго» на користь ОСОБА_3 303,05 грн. понесених ним судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 02 серпня 2018.

Суддя-доповідач

Судді