Постанова № 75657457, 27.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1230/18Головуючий по 1 інстанції - Калієвський І.Д. Категорія: 5 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Новікова О.М., Карпенко О.В.

за участю секретаря Анкудінова О.І., Наконечної М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4; Виконавчий комітет Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області

особа, яка подала апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року, ухваленого під головуванням судді Калієвського І.Д. у залі Маньківського районного суду Черкаської області 23 грудня 2015 року о 12 год. 30 хв., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця та визнання права власності, - :

в с т а н о в и в :

25 жовтня 2015 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця та визнання права власності.

Позивач ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 22 грудня 1995 року по 4 листопада 2005 року вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_5, який був розірваний рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 4 листопада 2005 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_6.

21 вересня 2011 року Маньківським районним судом Черкаської області було видано виконавчий лист № 2/2312/238/11, про стягнення із ОСОБА_5, на користь ОСОБА_3, пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 в сумі 20412,32 грн., інфляційних втрат в сумі 82,56 грн., три процента річних в сумі 103,27 грн.

Позивач вказує, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 49 років в с. Геронимівка Черкаського району Черкаської області, про що 19.01.2015 року складено відповідний актовий запис № 2.

Позивач ОСОБА_3 зазначає, що виконавчий лист знаходиться на виконанні відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції Черкаської області та постановою державного виконавця від 28 травня 2015 року виконавче провадження зупинено до встановлення правонаступника.

Також на виконанні відділу ДВС Маньківського районного управління юстиції Черкаської області знаходився виконавчий лист у справі № 701/402/13-ц від 23 квітня 2013 року, яким зменшено розмір аліментів, стягуваних із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_6.

Постановою державного виконавця від 29 січня 2015 року виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа закінчено у зв'язку із смертю боржника та визначено залишок боргу по сплаті аліментів в сумі 7931,30 грн.

Позивач вказує , що після смерті ОСОБА_5 у Маньківській державній нотаріальній конторі Черкаської області заведено спадкову справу № 108, номер у спадковому реєстрі № 57307192, куди позивач ОСОБА_3 направила претензії кредитора на суму 7931,30 грн. та 20598,15 грн., але відповіді на претензії не отримала, і кошти спадкоємцями позивачу не були сплачені.

Крім вказаних вимог, позивач ОСОБА_3 посилається, що було порушено її право спільної сумісної власності подружжя, оскільки під час шлюбу із ОСОБА_5 був придбаний будинок АДРЕСА_1 з присадибною земельною ділянкою розміром 0.39 га, частка позивача в якому має бути збільшена на підставі ст.70 СК України.

Представник позивача в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області із заявою про видачу на ім'я ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя - житлового будинку АДРЕСА_1. Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва в зв'язку з ненаданням стороною правовстановлюючого документа.

За таких обставин, позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути із ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 борг спадкодавця по сплаті аліментів в сумі 7931,30 грн. та борг по сплаті пені за прострочення аліментів в сумі 20412,32 грн., інфляційних втрат в сумі 82,56 грн., три процента річних в сумі 103,27 грн. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину частки ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, житлового будинку АДРЕСА_2 з прибудовою під літерою "А", що складає в загальному 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2, без виділення в натурі та право власності на надвірні будівлі та споруди, а саме на 1/2 частину сараю під літерою "Б", на 1/2 частину частки ОСОБА_5 криниці під літерою "К", що складає в загальному 1/4 криниці, на 1/2 частину частки ОСОБА_5 огорожі № 1, що складає в загальному 1/4 огорожі № 1, які знаходяться по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.

Стягнуто з ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 борг спадкодавця ОСОБА_5 по сплаті аліментів в сумі 7931,30 гривень, та борг по сплаті пені за прострочення сплати аліментів в сумі 20412,32 гривень, інфляційних втрат в сумі 82,56 гривень, 3 % (три процента) річних в сумі 103,27 гривень, загальною сумою 28529 гривень 45 копійок.

Вирішено питання судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила рішення суд та подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що вказане рішення винесене незаконно, не об`єктивно з порушенням норм матеріального та процесуального права, через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновку суду обставинам справи. ОСОБА_4 посилається, що за обставинами, які склалися вона не постійно проживала за адресою в селі Нестерівка Маньківського району, оскільки працює в м. Каневі, тому вчасно не отримала судових повісток про розгляд справи, а про прийняте судом рішення дізналась лише після його ухвалення в квітні 2016 року. Відповідач вказує, що вона не отримувала судових повісток та матеріалів справи, незважаючи на те, що працівникам сільської ради було відомо її місце знаходження, але її вони не повідомили. ОСОБА_4 вказує, що після ознайомлення з матеріалами справи дізналась, що провадження у справі було відкрито і подана позовна заява 26.10. 2015 року, а 23 грудня 2015 року суд вже прийняв рішення по справі. Тому вона не могла дати своїх пояснень та надати докази, щоб спростувати доводи позивача. Отже, ОСОБА_4 вважає, що була позбавлена права на судовий захист, передбачений ст.ст. 41, 55 , 124 Конституції України, бо її позбавили можливості надати заперечення та докази, тому судом ухвалено незаконне рішення. ОСОБА_4 вказує, що шлюб її померлого чоловіка ОСОБА_5 із позивачем ОСОБА_3 було розірвано рішенням суду 04.11. 2005 року, тому саме з дати прийняття судом рішення про розірвання шлюбу починає спливати строк позовної давності щодо претензій позивача до ОСОБА_5 Тому вважає, що позивач пропустила строк позовної давності щодо вимог про поділ спільного майна, придбаного в шлюбі, так як про наявність придбаного будинку їй було відомо в період з шлюбу з 2000 року. Вказує, що наслідками пропущення строку позовної давності, є відмова у задоволенні позовних вимог позивача за строками давності. Також вказує, що суд першої інстанції , розглядаючи справу , не звернув уваги, що крім неї є ще і інші спадкоємці за законом першої черги, що вбачається із довідки сільської ради та листа в. о. завідувача Маньківської нотаріальної контори Черкаської області від 03.11. 2015 року. ОСОБА_4 посилається, що згідно вимог закону всі спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах отриманого ними спадкового майна та з врахуванням його вартості, у розмірі, який відповідає частці кожного із спадкоємців.

Тому ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності та за безпідставністю позовних вимог про стягнення не задоволених вимог кредитора спадкодавця.

01 червня 2016 року на адресу апеляційного суду надійшло заперечення позивача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням вимог закону, повним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи, оскільки суд дослідив всі обставини в їх сукупності та підтвердив правомірність заявлених нею позовних вимог, задовольнивши їх. ОСОБА_3 вказує, що судом не допущено процесуальних порушень щодо виклику відповідача в суд, оскільки судові повістки неодноразово направлялися стороні. Так як були відсутні відомості щодо місця перебування відповідача, то було дано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» та газеті «Черкаський край». Також вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропуску нею строків позовної давності, посилаючись, що звернулась до нотаріуса щодо отримання частки у майні, однак їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на будинок. Вона вказує, що про порушене право їй стало відомо лише 10.08. 2015 року, тому строк давності щодо заявлених вимог про розподіл спільного майна подружжя нею не пропущено.

ОСОБА_3 посилається, що безпідставними є твердження відповідача щодо вимог про стягнення незадоволених вимог кредитора до спадкодавця, оскільки дані вимоги допускають правонаступництво, вони є кредиторською заборгованістю і стягувач згідно до вимог ст. 1281 ЦК України має право у встановленому законом порядку пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Тому відповідач, як спадкоємець, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 зобов'язана відшкодувати їй борг спадкодавця згідно до вимог закону. ОСОБА_3 вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено частково, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року - змінено, скасовано в частині стягнення боргу. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг по сплаті аліментів в сумі 3965 грн. 65 коп. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року по справі № 22-ц/793/1427/16 ОСОБА_3 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просила скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року по цивільній справі № 701/1196/15ц залишити в силі.

Не погоджуючись з рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року та рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просила скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року та скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року. Постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог у частині визнання за нею права власності на нерухоме майно з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 залишено без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року залишено без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Апеляційний суд Черкаської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Черкаську область з місцезнаходженням у м. Черкаси.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та її представника, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Як зазначалось вище апеляційний судом переглядається справа лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, оскільки в цій частині справу скасовано судом касаційної інстанції, та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині вимог рішення судів залишено без змін, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, судом при вирішенні вимог в частині задоволення позовних вимог про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування в цій частині.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця та визнання права власності на частину житлового будинку, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивачем.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь позивача грошових сум, суд мотивував своє рішення тим, що відповідач ОСОБА_4 як спадкоємець свого чоловіка ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 1281, 1282 ЦК України зобов'язана задовольнити вимоги позивача як кредитора спадкодавця в межах вартості одержаного спадкового майна, якого достатньо для задоволення вимог кредитора.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір стягнення коштів із ОСОБА_4 як спадкоємця ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 боргу спадкодавця ОСОБА_5 по сплаті аліментів в сумі 7931,30 гривень, та боргу по сплаті пені за прострочення сплати аліментів в сумі 20412,32 гривень, інфляційних втрат в сумі 82,56 гривень, 3 % (три процента) річних в сумі 103,27 гривень, загальною сумою 28529 гривень 45 копійок, дійшов висновку, що вказані кошти повністю підлягають стягненню із відповідача ОСОБА_4, оскільки позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджені належним чином матеріалами даної справи і є обгрунтованими, тому задоволення позову в цій частині суд вважав доцільним.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог в частині стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, оскільки висновки суду не є достатньо вмотивованими, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив склад спадкового майна, одержаного у спадщину та його вартість, не визначив кола спадкоємців, які прийняли спадщину, тому невірно встановив розмір стягнення коштів із відповідача на користь позивача, оскільки кожен із спадкоємців відповідає за борги спадкодавця у межах вартості своєї частки спадкового майна, в межах якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора, що залишилось поза увагою суду першої інстанції .Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повне задоволення вимог позивача в цій частині щодо стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 22 грудня 1995 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який розірвано рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 4 листопада 2005 року (а. с. 13).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 отримала прізвище ОСОБА_3. (а. с.12).

Згідно даних свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого виконкомом Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у шлюбі народився ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_6, батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а. с. 14).

21 вересня 2011 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 2/2312/238/11 про стягнення зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 пені за прострочення сплати аліментів на сина у розмірі 20 412,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 82,56 грн., трьох процентів річних у розмірі 103,27 грн., всього 20 598,15 грн. ( а. с. 16-17).

Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер в селі Геронимівка Черкаського району Черкаської області, що підтверджується актовим записом № 2 (а. с. 89).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області від 29 січня 2015 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 701/402/13-ц у зв'язку зі смертю боржника (а. с. 16). Із змісту даної постанови вбачається, що на виконанні відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 701/402/13-ц про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліментів в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму.

Дана постанова була оскаржена ОСОБА_3 та як вбачається із ухвали апеляційного суду Черкаської області від 16 квітня 2015 року постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано; зобов'язано державного виконавця вирішити питання про зупинення виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа до визначення правонаступників. Апеляційний суд встановив, що виконання обов'язку боржника щодо сплати стягнутої судом пені за прострочення плати аліментів, інфляційних втрат та трьох процентів річних допускає правонаступництво (а. с. 19-20 ).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції Черкаської області від 28 травня 2015 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/2312/238/11, виданого 21 вересня 2011 року Маньківським районним судом Черкаської області зупинено (а. с. 15).

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 травня 2015 року, відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову про закінчення виконавчого провадження. Апеляційним судом зазначено, що заборгованість спадкодавця за аліментами є кредиторською заборгованістю і стягувач вправі у встановленому статтею 1281 ЦК України порядку пред'явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину (а. с. 21-23).

Як вбачається із змісту листа Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області № 1786/01-16 від 3 листопада 2015 року у Маньківській державній нотаріальній конторі Головного територіального управління юстиції у Черкаській області заведено спадкову справу № 108 за 2015 рік, номер у спадковому реєстрі 57307192 ; із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_4, звернулася дочка померлого - ОСОБА_11 (а. с.51). Заповіт спадкодавцем не складався.

24 червня 2015 року та 14 серпня 2015 року позивач ОСОБА_3 подала до Маньківської державної нотаріальної контори заяви (претензії кредитора) на суму 20 598,15 грн. та 7 931,30 грн. (а. с. 24-25).

20 серпня 2015 року Маньківською державною нотаріальною конторою Черкаської області про вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_3 повідомлено спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_4, якими заборгованість не сплачена ( а. с. 27).

Із даних архівного витягу із книги протоколів зборів членів КСГП та протоколів засідань правління КСГП «Нестерівка» село Нестерівка Маньківського району Черкаської області встановлено, що рішенням правління Колективного сільськогосподарського підприємства «Нестерівка», оформленим протоколом засідання правління № 6 від 27 червня 1997 року, для проживання сім'ї ОСОБА_5, з яким позивач перебувала на той час у шлюбі, продано житловий будинок (а. с. 33).

Згідно даних довідок ТОВ «Нестерівка» від 16 червня 2015 року № 48, 49, 50 ОСОБА_5 був виділений будинок за адресою: АДРЕСА_1. У рахунок оплати вартості будинку із заробітної плати утримано 796,54 грн. Іншу частину заборгованості у розмірі 2 203,46 грн. перенесено на рахунок ОСОБА_5 у березні 2000 року. ОСОБА_5 виплатив борг за вказаний будинок у розмірі 1 833,91 грн. з березня по серпень 2000 року; ОСОБА_3 у серпні 2000 року за ОСОБА_5 зі своєї заробітної плати сплатила за будинок 369,55 грн.

11 травня 2008 року виконавчим комітетом Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - 1/2 частку житлового будинку з прибудовою літ. «А», сарай літ. «Б», 1/2 криниці літ. «К», 1/2 огорожі № 1. Цього ж дня Маньківським виробничим відділком Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно (а. с. 65-66).

Згідно даних довідки виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 10 серпня 2015 року № 244 житловий будинок АДРЕСА_2 з присадибною земельною ділянкою розміром 0,39 га., наданою для ведення особистого селянського господарства 29 квітня 2000 року, рахується за ОСОБА_5 (а. с. 34).

Із даних копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрованого 30 грудня 2003 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 339, відповідно до якого ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області (а. с. 28).

Згідно даних листа відділу Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області державний акт на право власності на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,39 га. для ведення особистого селянського господарства у відділі Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області відсутній; станом на 01 січня 2015 року вартість земельної частки паю по Нестерівській сільській раді Маньківського району Черкаської області становить 84480 грн. (а. с. 63).

Із даних свідоцтва серії НОМЕР_4 від 16 липня 2002 року вбачається, що ОСОБА_5 має право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства «Нестерівка» в ТОВ «Нестерівка», його частка визначена у розмірі 3 258 грн. (а. с. 29).

Згідно даних витягу зі звіту про незалежну оцінку нерухомого майна (житловий будинок, господарські будівлі і споруди, частка 1/2 на земельній ділянці площею 0.39 га) за адресою АДРЕСА_2 становить 50000 грн. без ПДВ (а. с.90).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно з ч. 2 ст. 39 вказаного Закону виконавче провадження у такому випадку зупиняється до визначення правонаступників боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 вказаного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті боржника, якщо виконання його обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Частиною 4 ст. 194 СК України передбачено, що заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Положенням ч. 1 ст. 608 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, що вказано у ст. 1218 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Згідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Частинами 2, 3, 4 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, зазначена норма не встановлює певного порядку пред'явлення таких вимог, і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов'язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї норми зобов'язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борг.

При цьому така вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини або з відповідним позовом суду.

Відповідно до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі.

Згідно роз'яснення п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку , передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст. 625 ЦК України.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що з аналізу вказаних норм права вбачається, що обов'язок спадкодавця ОСОБА_5, щодо сплати заборгованості за аліментами, пенею інфляційними втратами та трьох процентів річних, які були присуджені судом позивачу ОСОБА_3 ( кредиторові) із спадкодавця за його життя, не припинився внаслідок його смерті, а перейшов до його спадкоємців.

Як зазначалось вище в постанові колегією суддів апеляційного суду, що саме ст.ст. 1281, 1282 ЦК України визначено спеціальний порядок пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців та порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, що передбачає звернення кредитора до суду з відповідним позовом, ухвалення судом рішення за наслідками його розгляду та видачу виконавчого листа для його примусового виконання.

Таким чином, суд, вирішуючи вимоги позивача про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, визначає залежно від вартості одержаного у спадщину майна, розмір задоволення вимог кредитора, та в залежності від числа спадкоємців, частки кожного із спадкоємців у спадковому майні його обсягу і вартості спадкового майна згідно проведеної оцінки на час смерті спадкодавця.

Як вбачається із постанови суду касаційної інстанції від 23 травня 2018 року, висновки та вказівки якого є обов'язковими для судів всіх інстанцій, вказано, що, переглядаючи справу у суді апеляційної інстанції при попередньому розгляді справи апеляційним судом , яка скасовано судом касаційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, апеляційний суд не звернув уваги на правильність визначення частки спадкоємця ОСОБА_4 у спадщині, з якої підлягають задоволенню вимоги кредитора, тому неправильно визначив частку, з якої стягнув частково заборгованість по аліментах в розмірі 3965, 65 грн.

Суд касаційної інстанції вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що в матеріалах справи міститься постанова державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10 жовтня 2015 року, в якій зазначено, що дочка спадкодавця - ОСОБА_11 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь своєї матері ( дружини спадкодавця) ОСОБА_4

Таким чином, частка ОСОБА_4 у спадщині становить 2/ 3, а не 1 / 2 частину, як визначив помилково апеляційний суд, тому вказаний доказ не був досліджений судом апеляційної інстанції і йому не дано оцінки.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, та враховуючи висновки суду касаційної інстанції , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що спадщину прийняли два спадкоємці син ОСОБА_6 та дружина померлого ОСОБА_4, на користь якої відмовилась від спадщини дочка померлого - третій спадкоємець за законом 1 черги, тому відповідно відповідачу ОСОБА_4 належить 2/ 3 частки спадкового майна, а синові позивача ОСОБА_6 1/ 3 частка спадкового майна.

Також суд касаційної інстанції звернув увагу суду апеляційної інстанції, що апеляційним судом при попередньому розгляді справи не досліджено доказів щодо наявності всього спадкового майна, яке входить у спадкову масу та підлягає спадкуванню спадкоємцями. Так, суд касаційної інстанції вказав, що в матеріалах справи містяться копії державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право ОСОБА_5 на майновий пай, частка якого визначена в розмірі 3258 грн. Вказані докази апеляційним судом не були досліджені, що унеможливлює встановити фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо складу спадкового майна, його вартості, у межах якої спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, що спадкодавцю ОСОБА_5 до його смерті на праві власності належала 1/ 2 частина будинку з господарськими спорудами, що підтверджується даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно , яке складається із 1/2 частки житлового будинку з прибудовою літ. «А», сарай літ. «Б», 1/2 криниці літ. «К», 1/2 огорожі № 1. Цього ж дня Маньківським виробничим відділком Комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності ОСОБА_5 на вказане нерухоме майно (а. с. 65-66).

Згідно даних довідки виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 10 серпня 2015 року № 244 житловий будинок АДРЕСА_2 з присадибною земельною ділянкою розміром 0,39 га., наданою для ведення особистого селянського господарства 29 квітня 2000 року, рахується за ОСОБА_5 (а. с. 34).

Однак, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року, залишеним без змін в цій частині рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 червня 2016 року та постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року визнано за ОСОБА_3 право на 1/ 4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з прибудовою без виділення в натурі та право власності на надвірні будівлі та споруди, а саме на 1/2 частину сараю під літерою "Б", на 1/2 частину частки ОСОБА_5 криниці під літерою "К", що складає в загальному 1/4 криниці, на 1/2 частину частки ОСОБА_5 огорожі № 1, що складає в загальному 1/4 огорожі № 1, які знаходяться по АДРЕСА_1, без виділення в натурі.

Таким чином, ОСОБА_5 є співвласником лише 1/ 4 частини будинку та господарських споруд, оскільки будинок визнаний спільним майном подружжя та поділений в рівних частках між подружжям, і кожен із колишнього подружжя має право на 1/ 2 частку, що відповідно у будинку становить по 1/ 4 частці ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з відповідною частиною господарських споруд. Отже, між спадкоємцями підлягає розподілу 1/ 4 частка вказаного будинковолодіння , яка ділиться на 1/ 3 та 2/ 3, отже спадкоємцям відповідно належить 1/ 12 та відповідачу ОСОБА_4 2 / 12 частки у будинку, який ними спадкується.

Згідно даних витягу зі звіту про незалежну оцінку нерухомого майна (житловий будинок, господарські будівлі і споруди, частка 1/2 на земельній ділянці площею 0.39 га) за адресою АДРЕСА_2 становить 50000 грн. без ПДВ. Станом на 24 листопада 2015 року.

Вказана оцінка була надана суду першої інстанції при розгляді справи та пред'явлені позову ОСОБА_3 26. 10. 2015 року , оскільки інших оцінок чи експертних висновків матеріали справи не містять. Апеляційним судом приймались міри для з'ясування питання щодо проведення оцінки майна на час розгляду справи апеляційним судом після скасування рішення суду судом касаційної інстанції та роз'яснювалось право відповідачу надати належні та допустимі докази. Однак відповідач та її представник не скористались своїм правом і не надали суду жодної інформації щодо вартості частини будинку в даний час та не заявляли клопотання про призначення судом апеляційної інстанції відповідної експертизи та отримання висновку експерта з приводу оцінки спадкового майна.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_3 та її представник в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися , хоча повідомлені належним чином, що підтверджується судовими повістками про вручення. Судом апеляційної інстанції було оголошено перерву в судовому засіданні та повторно направлено судові повістки позивачу та зазначено про її обов'язкову участь у розгляді справи та необхідність з'ясування питання щодо надання оцінки вартості будинку, з врахуванням, що проведена оцінка була у листопаді 2015 року, а справа переглядається судом повторно у липні 2018 року. Проте, ні позивач, ні її представник до суду апеляційної інстанції не з'явилися, але позивач надіслала на адресу суду заяву від 25.07. 2018 року , яка надійшла в електронному вигляді, з якої вбачається, що вона просить розглядати справу без її участі, прибути особисто не може у зв'язку із хворобою, хоча жодних підтверджень щодо хвороби суду не надано, а позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

За таких обставин, коли сторони не надали суду доказів оцінки вартості спадкового майна станом на час розгляду справи - липень 2018 року, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно вирішувати питання оцінки майна, оскільки про призначення експертизи сторони клопотання не заявляли. Тому суд виходить із наявних у матеріалах справи доказів та даних звіту оцінки станом на листопад 2015 року , де 1/ 2 частина будинку оцінена в 50000 гривень, отже 1/ 4 частка складає вартість у 25000 гривень.

Отже, відповідачу ОСОБА_4, якій належить 2/ 3 частини спадкового майна , то відповідно і належить 2/ 3 від 1/ 4 частки в будинку, що становитиме 16667 грн.

Також ОСОБА_5 належали земельна ділянка згідно даних копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрованого 30 грудня 2003 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 339, відповідно до якого ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у селі Нестерівка Маньківського району Черкаської області (а. с. 28).

Згідно даних листа відділу Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області державний акт на право власності на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,39 га. для ведення особистого селянського господарства у відділі Держгеокадастру у Маньківському районі Черкаської області відсутній. Станом на 01 січня 2015 року вартість земельної частки паю по Нестерівській сільській раді Маньківського району Черкаської області становить 84480 грн. (а. с. 63). Як зазначалось вище інших даних щодо вартості земельної ділянки сторони суду не надали і не заявляли клопотань щодо проведення нової оцінки земельної ділянки станом на липень 2018 року.

Крім вказаного вище спадкового майна, а саме частини будинку та земельної ділянки площею 0, 39 га ОСОБА_5 також належить майновий пай вартістю 3258 грн., що підтверджується даними свідоцтва серії НОМЕР_4 від 16 липня 2002 року, де вказано , що ОСОБА_5 має право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства «Нестерівка» в ТОВ «Нестерівка», його частка визначена у розмірі 3 258 грн. (а. с. 29).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що, враховуючи вартість земельної ділянки 84480 грн., та вартість майнового паю 3258 грн., що разом складає 87738 грн., то відповідно відповідачу ОСОБА_4 належить 2/ 3 вказаного спадкового майна із вартості 87738 грн.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_4 коштів щодо стягнення незадоволених вимог кредитора позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути борг по сплаті аліментів в розмірі 7931, 30 грн. та борг по сплаті пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 20412, 32 грн., інфляційних втрат в сумі 82,56 гривень, 3 % (три процента) річних в сумі 103,27 гривень, загальною сумою 28529 гривень 45 копійок, які судом першої інстанції було стягнуто повністю, оскільки вимоги в цій частині задоволено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду про повне задоволення вимог позивача у сумі 28529 грн. 45 коп. є не достатньо обґрунтованими, судом допущено порушення вимог матеріального права, оскільки не враховано, що крім відповідача спадщину прийняв ще один спадкоємець за законом 1 черги - син позивача та померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який отримав 1/ 3 частину спадкового майна, тому в зв'язку із не пред'явленням до нього позовних вимог, оскільки позивач є його матір'ю, суд не має підстав для стягнення всієї суми боргу лише із одного спадкоємця, а повинен враховувати вимоги закону, що кожен із спадкоємців відповідає в межах вартості отриманого у спадщину майна.

За таких обставин, враховуючи загальну суму боргу у 28529, грн. 45 коп., вказана сума боргу підлягає розділенню між спадкоємцями на 1/ 3 частину та 2/ 3 частини, які успадковує відповідач ОСОБА_4

Отже, згідно проведених розрахунків 2/ 3 частини боргу від 28529 грн. 45 коп. становить 19019 грн. 63 коп., які слід стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 , оскільки вимоги до іншого спадкоємця позивачем не заявлено.

Сума боргу у 19019 грн. 63 коп. не перевищує вартості спадкового майна, яке отримала відповідач, оскільки судом визначена та врахована частка відповідача 2/ 3 від всієї вартості успадкованого майна.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині щодо відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення незадоволених вимог кредитора підлягають частковому задоволенню, оскільки відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині повністю, так як вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 19019 грн. 63 коп. з врахуванням суми боргу між спадкоємцями та отриманим ними спадковим майном з обґрунтувань, які викладені вище в постанові суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не враховано весь обсяг майна, одержаний у спадщину та його вартість, та не взято до уваги, що спадщину отримали двоє спадкоємців, які повинні відповідати за борги спадкодавця у межах одержаного у спадщину майна згідно часток кожного із них, тому суд дійшов помилкового висновку, задовольнивши всі вимоги повністю лише із відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи є безпідставними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом, оскільки відповідач зареєстрована за адресою, куди судом надсилались повістки, а їх неотримання в зв'язку із тимчасовою відсутністю по місцю проживання не дає підстав вважати, що судом допущено порушення вимог процесуального права та неналежного повідомлення відповідача. Як вбачається із матеріалів справи судом приймались міри належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, оскільки згідно до вимог ст. 74 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи, судом було зроблено оголошення в газетах, через повідомлення, в яких викликалась відповідач до суду. Тому права відповідача не порушено. Крім того, відповідач оскаржила рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, надавши свої докази, які нею не були надані в суді першої інстанції, тому її право на захист відновлено судом при перегляді справи.

Інші доводи апеляційної скарги не розглядаються судом апеляційної інстанції, оскільки стосуються інших позовних вимог, які не переглядаються даним судом, оскільки рішення судів в частині інших вимог набрало законної сили і не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, та скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення незадоволених вимог кредитора, та прийнятті нової постанови в цій частині та часткового задоволення вимог позивача в розмірі 19019 грн. 63 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, тому підлягає зміні в частині розміру суми боргу, а саме суми заборгованості щодо несплачених аліментів, яка становить 19019,63 грн., яка підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції зміні, то судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог, а інші витрати у разі часткового задоволення вимог покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, та апеляційну скаргу відповідача також задоволено частково, оскільки справа переглядалась лише в частині позовних вимог, то судові витрати зараховуються шляхом взаємних розрахунків по сплаті судового збору, тому покладаються на сторони, оскільки є однаковими для обох сторін, тому не підлягають стягненню з однієї сторони на користь іншої.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Нестерівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця та визнання права власності - змінити в частині стягнення незадоволених вимог кредитора спадкодавця, скасувавши в частині щодо повного задоволення вказаних вимог , та прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення незадоволених вимог кредитора - задовольнити частково.

Зменшити суму стягнення по сплаті коштів незадоволених вимог кредитора з 28529 грн. 45 коп. до 19019 грн. 63 коп., стягнувши кошти із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами покласти на обидві сторони, у зв'язку із частковим задоволенням позову та вимог апеляційної скарги, які є однаковими для обох сторін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови, в порядку та за умов визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Новіков О.М.