Ухвала суду № 75657368, 01.08.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

696/782/18

1-кс/707/16/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

слідчого судді Соколишиної Л.Б.

при секретарі Ліпатовій К.Г.

за участю прокурора Іщенко Т.В.

слідчої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси внесене у кримінальному провадженні №12018250170000401 від 30.07.2018 року слідчим СВ Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області капітаном поліції ОСОБА_1 і погоджене прокурором Кам’янського відділу Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, працюючого оператором лінії "Фрау Марта», не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утримані не маючий, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не являється, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

До Черкаського районного суду Черкаської області звернувся слідчий СВ Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області капітан поліції ОСОБА_1 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Клопотання погоджено прокурором.

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділенням Кам’янського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201825010000401 від 30.07.2018 року за фактом спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Проведеним за матеріалами кримінального провадження досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 28 липня 2018 року близько 17 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, у ході сварки, що виникла на грунті неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень завдав численних ударів, руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, спричинивши останній тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини справа, перелому ІІ-Х ребер зліва, підшкірної емфіземи, П/травматичної пневмонії, закритої ЧМТ, із струсом головного мозку, які за ознакою небезпеки для життя та здоров’я відносяться до категорії тяжких.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 29 липня 2018 року була госпіталізована до Кам’янської ЦРЛ без свідомості та на даний час перебуває у комі.

У вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюються: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, працюючий оператором лінії «Фрау Марта», не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утримані не має, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії ЧАЕС не є, раніше не судимий.

Причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними протоколів огляду місця події від 29 липня 2018 року та від 30 липня 2018 року; даними протоколів допиту свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Таким чином органом досудового розслідування на даному етапі досудового слідства зібрано достатньо доказів, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Беручи до уваги те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та може незаконно впливати на свідків та потерпілу, більш м’який запобіжний захід не дасть можливості запобігти ризикам.

У судовому засіданні прокурор та слідча клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що перебував на час подій у сильному алкогольному спянінні і не виключає, що саме він наніс тілесні ушкодження своїй матері, яка також зловживає спиртними напоями та з якою того дня відбулася сварка. Однак, через стан алкогольного спяніння не памятає чітко подій того дня. Розкаюється у тому, що сталося та просить разом з захисником частково задовольнити клопотання слідчого погодженого з прокурором, просять обрати домашній арешт у нічний час, у звязку з тим, що підозрюваний працює, має стійкі соціальні звязки, зможе забезпечити потерпілу ліками, дбати про житло, у якому проживає, раніше не судимий.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.

У своєму клопотанні, слідчий посилається на те, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч.1 ст.177КПК України, а саме: 1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду, уникати указаних органів досудового розслідування та суду; 2) можливий незаконний вплив на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні;

Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «ОСОБА_1 проти Франції» та інших, розяснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

У судовому засіданні встановлено, що підозрюваний раніше не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, має постійне місце реєстрації, місце проживання, стійкі соціальні зв’язки, працює.

Дослідженням клопотання, матеріалів кримінального провадження, та поясненням слідчого з прокурором у судовому засіданні вбачається, що органом досудового розслідування не доведено, що більш м’які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Вплив на свідків та потерпілу спростовується ще й тим, що прямі очевидці події відсутні, а потерпіла знаходиться у комі у реанімаційному відділенні.

За таких обставин, та аналізу зібраних досудовим розслідуванням матеріалів клопотання та кримінального провадження, суд вважає, що підозрюваний не потребує ізоляції від суспільства та є можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби.

Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176-178, 182, 183, 184, 194, 195, 369, 372, 369 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Кам’янського ВП Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області капітана поліції ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в нічний час доби з 20.00 год. до 07.00 год. терміном на 58 (пятдесят вісім ) діб, тобто по 27 вересня 2018 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 такі обовязки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, без дозволу слідчого, прокурора, або суду в період з «20» год. «00»хв. по «07» год. «00» хв. щоденно.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю;

-носити електронний засіб контролю.

Застосування електронного засобу контролю здійснюється слідчим або уповноваженими працівниками органу поліції визначеного слідчим.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Копію ухвали суду вручити підозрюваному ОСОБА_3, слідчому, та прокурору для контролю за її виконанням.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з моменту її оголошення, а підозрюваному, який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя Соколишина Л.Б.

Ухвала мені оголошена, порядок та строк її оскарження розяснено.

«01» серпня 2018 року ___ ОСОБА_3