Вирок № 75656838, 02.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/1157/18 Головуючий 1 інстанції: Зимовський О.С.

Справа №634/469/17 Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді - Протасова В.І.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі - Лисенко О.В.,

за участю прокурора - Асріян Л.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

потерпілої - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Вироком районного суду встановлено, що 03.05.2017 року близько 00.30 год., ОСОБА_3 керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, з пасажиркою ОСОБА_6 по вул. Шуліки с.Тавежня Сахновщинського району Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, чим грубо порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Рухався зі швидкістю близько 60 км/годину. Під час руху по вказаній вулиці, в районі буд. 50, ОСОБА_3 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість, внаслідок чого не впорався із керуванням автомобіля, допустив виїзд за межі проїзної частини з послідуючим перекиданням автомобіля та наїздом на перешкоду (електроопору), чим грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_6, згідно з висновком судово-медичної експертизи отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з субдуральним крововиливом (крововилив під тверду мозкову оболонку), субарахноїдальним крововиливом (крововилив під м'які мозкові оболонки), перелом кісток основи черепа, крововилив м'яких покровів голови з їх внутрішньої поверхні, в правій тім'яній ділянці, крововиливи в скроневі м'язи з обох боків, забійна рана та множинні садна голови, садна на шиї, тулубі, забійна рана та садно правої верхньої кінцівки. Вищевказана черепно- мозкова травма з вищевикладеними ушкодженнями, стосовно до живої людини, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які привели до настання смерті.

Таким чином, причиною смерті ОСОБА_6 є закрита черепно-мозкова травма, з множинними внутрішньочерепними крововиливами, котра супроводжувалася гострим розладом мозкового кровообігу. Вказані тілесні ушкодження спричинені внаслідок ударної взаємодії тупих твердих предметів, садна за механізмом тертя - ковзання.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду на перешкоду виконанням вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

В діях водія автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з подією, що відбулася та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок районного суду у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині застосування ст.75 КК України та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення у зв’язку з м’якістю; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В обґрунтування апеляції вказав, що судом безпідставно застосовано положення ст.75 КК України, у зв’язку з чим призначено покарання, яке не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. Звертає увагу, що ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого загинула неповнолітня особа. У зв’язку з наведеним просить призначити обвинуваченому більш суворе вказане вище покарання.

Заслухавши доповідь головуючого, з’ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на обставини в ній наведені; обвинуваченого, захисника, потерпілу, які заперечували проти скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок щодо ОСОБА_3 в межах поданої апеляційної скарги.

Призначаючи покарання обвинуваченому і мотивуючи можливість застосування до нього положень ст.75 КК України, суд першої інстанції зазначив, що враховує тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення, позицію потерпілої, яка не мала претензій до ОСОБА_3, дані про особу обвинуваченого, який на спец обліках не перебуває, має хронічні захворювання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір пенсіонерку, офіційно не працевлаштований, займається селянським господарством, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставинами, що пом’якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого згідно зі ст.67 КК України, визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

На думку колегії суддів, рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання, суд першої інстанції прийняв без належних підстав, адже вирок постановлено з порушенням вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, оскільки в ньому належним чином не обґрунтовано можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі, додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та підстав для звільнення від його відбування (враховано однакові обставини й дані про особу обвинуваченого). Крім того, не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання.

Також фактично поза увагою суду залишилися: ступінь тяжкості, характер злочинних дій, що були вчинені в стані алкогольного сп’яніння, наслідки, що настали – смерть неповнолітньої особи – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Отже, рішення суду про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статей 75, 76 КК України не є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Зазначені обставини, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та задоволення апеляції прокурора в частині необґрунтованого звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, колегія суддів в якості обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченому, враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Колегія суддів враховує позицію потерпілої ОСОБА_5, яку вона підтвердила при апеляційному розгляді справи, зазначивши, що претензій до обвинуваченого не має, просить не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами.

Дані про особу ОСОБА_3 свідчать про те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та - нарколога не перебуває, має двох малолітніх дітей, одружений, офіційно не працює, має хронічні захворювання.

Ці данні про особу обвинуваченого, обставини, що пом’якшують покарання, позиція потерпілої дають підстави для призначення обвинуваченому покарання, у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції статті не в максимальному розмірі і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Виходячи з наведеного, апеляційна скарга прокурора, в частині призначення обвинуваченому покарання у виді п’яти років позбавлення волі та додаткового покарання у виді 3 років позбавлення права керування транспортними засобами задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419, п.4 ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 18 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_3, в частині призначення покарання, скасувати і ухвалити свій вирок.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його фактичного затримання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Головуючий –

Судді: